Як не дати загинути іншим

Про це пише керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).

Коли відбувається зустріч людини з Богом, життя повністю змінюється. Руйнуються старі установки і принципи. Вибудовується абсолютно інша система ціннісних координат, відкривається зовсім інший світ, невидимий досі.

Природним рухом душі після такої зміни є бажання поділитися з іншими своїм досвідом пізнання Бога, відкриття Його існування, відчуття, що Він є насправді, тут, поруч, живий і люблячий нас. І це внутрішнє горіння, це незгасиме полум'я неможливо тримати в замкнутому просторі, зберігати тільки для себе і в собі, воно потребує повітря, в просторах, в обов'язковому подальшому поширенні.

Апостоли йшли саме з такими гарячими серцями, з полум'ям в душі до людей для того, щоб розповісти в першу чергу про своє особисте диво - зустрічі з Христом, про Його Дух, про неймовірний духовний окрилений і душевний підйом, про красу, що відкрилася навколо.

І цей досвід спілкування з Богом, палаюча любов до Нього набагато переконливіше і цінніше, ніж тисячі сухих схоластичних богословських трактатів про Бога.

У збереженні і передачі світу безцінних прикладів таких "особистих зустрічей" і полягає місія Церкви. Все Святе Письмо складається з подібних ілюстрацій і свідоцтв, всі церковні служби, молитви і співи розповідають нам про пережиту людиною зустріч з Богом, всі вони по суті є Пісня пісень або найвищою піснею людської душі.

Коли людина максимально близько підходить до Бога, на піку духовного злету, душа виробляє слова, які мають вже не тільки людську силу і красу, а й Божественну, так як Дух Святий відвідує в такі моменти людину.

Але місіонерство і життя у Христі - це не тільки свідчення про Бога. Сенс життя християн лежить у лікуванні сердець ближніх: тягарі один одного, і тим виконаєте закон Христа (Гал.6: 2). Християнам дана можливість вийти з темряви і мороку до Світла, радості, надії. І буде не по-людськи, жорстоко, егоїстично не допомогти іншим пізнати Бога, побачити Його світло.

Невже людина, яку  врятували і витягли на берег з бурхливого і вируючого моря, чи не спробує закликати на допомогу рятувальників також до своїх товаришів, які залишилися в безодні, невже вона  дозволить їм потонути, навіть не зробивши спроби їх врятувати ?! Нормальна, справжня людина, безумовно, такого не зробить.

Християни - це нормальні люди, які не зраджують, не обмовляють, не обманюють, намагаються з усіх сил так поступати, поважають інших. Але головна їхня відмінність - приналежність до Бога. Їхнє життя - в Божих руках. Тільки Йому вони довіряють свою душу і свою долю і всіма своїми діями керують виходячи з волі свого Єдиного Керманича - Бога.