Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Хрещення Русі - значення у розвиток держави

Історія Російської Православної церкви починається з 980 р. - року Хрещення Русі Володимиром Святославичем. Християнство на Русі виникло раніше, у середині Х ст. його прийняла княгиня Ольга, проте лише за її онука, Володимира, християнство супроводжувалося повсюдним хрещенням країни, ставши державною релігією. 

Володимир «намагався об'єднати розрізнені язичницькі культи в єдиний „пантеон“, але невдовзі вирішив прийняти монотеїстичну релігію». Безумовно, ухвалення саме християнства не випадкове. Релігійна реформа, здійснена цієї епохи, була закономірним кроком: в IX ст. християнство прийняли Болгарія та Чехія, у Х ст. — Польща, Данія та Угорщина, у ХІ ст. — Норвегія та Швеція, що загалом завершувало процес формування європейської цивілізації. Остаточний вибір був зумовлений як давніми зв'язками з Константинополем, так і традиціями східної церкви: її тісною залежністю від світської влади та припущенням богослужіння рідною мовою.

Після відомих перипетій політичних взаємин Русі та Візантії у X-XI ст. вибір державної релігії було зроблено на користь православ'я. Нова релігія стала поширюватися по всій Русі, частиною мирно, а подекуди, наприклад, у Великому Новгороді, і в результаті кривавих зіткнень.

Прийняття християнства не тільки вплинуло на внутрішнє життя держави, а й сприяло швидкому зміцненню її міжнародних зв'язків. Воно означало включення Русі до європейського християнського світу. За словами відомого історика Д. С. Ліхачова: ... язичництво не було релігією в сучасному розумінні. То була досить хаотична сукупність різних вірувань, культів, але з вчення. Це поєднання релігійних обрядів та цілої купи об'єктів релігійного поєднання. Тому об'єднання людей різних племен, чого так потребували східні слов'яни в Х-ХІІ ст., не могло бути здійснене язичництвом.

Нова ж релігія принесла з собою невідомому язичництву ідею рівності людей: по-перше, виключила племінні та етнічні відмінності, по-друге, кожний — від князя до землероба — мав відповідати за свої земні справи на Страшному суді.

Християнство піднімало особистість людини, створеної за образом і подобою Божою. У новій системі цінностей походження та соціальний статус людини не мали значення. У цьому нова віра не зазіхала на земні порядки. Вже саме визнання рівності — хоча б тільки перед Богом — і впевненості у майбутньому вирішенні всіх земних протиріч певною мірою стримувало пристрасті та пом'якшувало гостроту соціальних конфліктів. Інакше кажучи, державі християнство було набагато вигідніше, ніж язичництво.

Державна реформа Володимира пробудила величезний духовний потенціал народу та дала поштовх бурхливому духовному розвитку країни. Разом з християнством на Русь прийшли писемність і книжкова освіта доступною для всіх слов'янською мовою. Відколи населення Русі прийняло християнство у його східній, православній формі, Церква стала грати найважливішу роль історії Росії. Поступово релігією виявилася пронизана вся російська культура.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com