Чому дівчата називають співжиття громадянським шлюбом?

Співжиття — це перевалочний пункт у відносинах чоловіка та жінки, чекаючи кращого.

Почнемо з того, що називати співмешканця і співмешканку цивільними чоловіком і дружиною — хитрий прийом жінок. Дуже вже неприємно звучить слово «коханка», а «співмешканка» віддає чимось міліційно-протокольним.

Але з юридичної точки зору це неписьменно і вказує лише на наявність у таких жінок величезної маси незграбних психологічних захистів.

Що таке насправді громадянський шлюб? Це спочатку — зареєстрована, документально підтверджена в органах РАГС шлюбна спілка. Ну і ще — гарна церемонія, коли чоловік гордо веде свою кохану, свою обраницю на ритуал реєстрації, демонструючи усьому світу свої серйозні наміри та, крім того, повагу до неї.

Відмінність співмешканки від дружини в тому, що перша, проживши з чоловіком хоч півстоліття, ніколи не матиме статусу законної дружини, з усіма юридичними аспектами. Тим більше, за наявності законної дружини громадянська дружина у разі смерті співмешканця нічого не отримає. А законна дружина матиме право спадщини на все, що має чоловік, а якщо є діти — тим більше.

Сумно, що сама жінка часом не здатна зрозуміти, ким її бачать оточуючі. Як сприймають співмешканку інші жінки?

Як правило, коханкою одруженого чоловіка не хоче бути ніхто. Такі відносини мають мало шансів на успіх. Особливо, якщо в сім'ї є діти, а дружина юридично грамотна, незалежна, та й небезпечна (буває і таке!) для простих, що обертаються біля ніг її чоловіка.

Однак, якщо подобається чоловік, який просто співмешкає з жінкою, то охочих «прибрати його до рук» ніщо не зупиняє. У такій ситуації дама-розлучниця не вважає співмешканку серйозною перешкодою для досягнення своєї мети. Адже поруч із ним просто жінка, «одна з…», яка забезпечує цього чоловіка всім необхідним без зобов'язань. Чого тут церемонитися?

Ким бачить свою співмешканку чоловік? При такому варіанті стосунків у парі він найчастіше вважає себе вільною людиною. Одруженим він себе назве, тільки коли після довгого і ретельного обмірковування, коли  на його пальці з'явиться обручка. А доти він розуміє, що поряд є зручна, невибаглива жінка, з якою йому комфортно. І білизна випрана, і в магазин збігає за пивом, і потерпить нову інтрижку на боці. "Я їй нічим не зобов'язаний".

Потрібно розуміти: якщо чоловік упевнений, що готовий прожити з жінкою все життя, він кличе її заміж. Якщо ж подібна пропозиція досі не надійшла, значить, він все ще перебуває у пошуках тієї самої, єдиної та коханої.

Співжиття чоловіки найчастіше сприймають приземлено, як природний симбіоз: «ми один одному подобаємося, я обпраний, нагодований, ніяких „сімейних сцен“ не спостерігається, вільний час я можу провести з друзями або поїхати за місто в компанії приятелів і нових дівчат, я- то їй нічим не зобов'язаний».

На психотерапевтичних сеансах чоловіки досить відверто говорять про те, що співжиття є зручною формою стосунків із жінками. Рівень відповідальності перед ними вкрай низький, одночасно є всі побутові зручності і сексуальне обслуговування. Цих жінок вони зазвичай називають так: «нехай живу тут з однією», «є подруга» і т. п. Слово дружина, природно, не звучить.

Як держава розглядає вільне співжиття?

В очах держави такі пари — просто двоє людей, які з тієї чи іншої причини мешкають разом. Якщо вони купили загальну квартиру, вона не вважається спільно нажитим майном. Отже, якщо ця житлова площа значиться у власності чоловіка, навіть якщо левова частка грошей зароблена жінкою, жоден суд не вирішиться на її користь у разі розставання. Якщо чоловік несподівано загинув, не залишивши заповіту, співмешканка не буде спадкоємицею, адже паперами вона йому чужа людина. Те саме стосується і спільних дітей. Якщо при їх народженні чоловік не став турбувати себе тим, щоб довести своє батьківство, у неприємній ситуації вони будуть для нього за законом чужими людьми.

Цивільний шлюб – це зручне вирішення побутового питання для чоловіків. Щоб жінка не «катувала» партнера нескінченним ниттям та питаннями про шлюб, вони пропонують жити разом, стверджуючи, що «ми й так родина». При цьому кожен із них розуміє, що як тільки йому ця жінка набридне, він може спокійно зібрати речі та піти.

Тому, дорогі пані, не варто називати себе дружиною, якщо ви просто живете з чоловіком, ніяк не узаконюючи ваші стосунки. Навчіться бути бажаними, в чомусь недосяжними, які заслуговують на той самий щасливий день, коли для вас прозвучить вальс Мендельсона, а всі оточуючі вітатимуть вашу пару із законним шлюбом!