Вітамін №1

19 серпня 1947 голландськими хіміками Девідом Адріаном ван Дорпом і Фердинандом Йозефом Аренсом вперше в історії був синтезований вітамін А, або ретинол. У цьому ж році Отто Іслер ввів вітамін у виробництво.

Стародавні єгиптяни зцілювали від сліпоти примочками з соку курячої печінки. У Стародавній Греції шкірні захворювання лікували печінковими компресами і вживанням печінки в їжу. Під час Першої світової встановили, що очна патологія ксерофтальмія розвивається при нестачі в раціоні вершкового масла. Всі ці моторошні історії - про брак вітаміну А, або ретинолу.

Ретинол-форма вітаміну А, до складу якої увійшли сполуки ретиноїди і каротиноїди. Останні-прабатьки вітаміну А. найвідоміший з них-β-каротин. Цей вітамін необхідний організму для регуляції синтезу білків, нормального обміну речовин, формування кісток і зубів, зростання нових клітин. Його називають "еліксиром молодості", додають в омолоджуючі креми від зморшок і препарати, що допомагають в боротьбі з акне. При цьому у великому дозуванні ретинол згубний для організму людини, і з ним потрібно звертатися дуже обережно. Креми і лікарські препарати з його змістом застосовуються тільки за рекомендацією лікаря.

Вітамін був відкритий не відразу, а синтезований ще пізніше. У 1913 році дві групи дослідників без попередніх домовленостей провели схожі по суті експерименти. Елмер Макколлум і Маргарет Девіс з Вісконсінського університету і Томас Осборн і Лафайет Мендель з Єльського університету проводили експерименти на лабораторних мишах, розділивши їх на дві групи за типом харчування.

Тварини, яких годували казеїном, жиром, лактозою, крохмалем і сіллю в чистому вигляді, відчували себе погано і через два місяці померли. Ті миші, яким в раціон додали вершкове масло, масло з печінки тріски і яйця, відчували себе прекрасно. Вчені зрозуміли, що крім жирів, білків і вуглеводів живому організму необхідно щось ще. Якісь таємничі речовини, які містяться в продуктах.

Елмер Макколлум пішов далі і розділив нові сполуки на два класи – «жиророзчинний фактор A (містив вітаміни A, E і D) і водорозчинний фактор B». У 1920 році Джек Сесіль Драммонд перейменував вітаміни згідно з позначеннями латинського алфавіту, знайдений вченими вітамін отримав класифікацію «А», так як був відкритий першим.  У цьому ж році Фредерік Хопкінс довів, що при окисленні і сильному нагріванні вітамін А руйнується.

У 1931 році хімічну структуру вітаміну описав швейцарський хімік Пауль Каррер. Його дослідницький інтерес посилювався за рахунок конкуренції з німецьким біохіміком Рехардом. Ретельним дослідженням піддалися пігменти томата і моркви. Завдяки їм стало відомо, що β—каротин є складовою вітаміну А.у цьому ж році Гаррі Холмс і Рут Корбет кристалізували вітамін. У 1937 році Карреру присудили Нобелівську премію з хімії за дослідження каротиноїдів.

У 1946 році Ван Дорп і Йозеф Фердинанд Аренс опублікували в науковому журналі Nature дослідження по синтезу вітаміну А як кислоти. У 1947 році вони завершили перший повний синтез сполуки вітаміну А, перетворивши кислоту в спирт. Це відкриття не призначалося для комерційного виробництва, але було значущим у науковому середовищі.

Швейцарський хімік Отто Іслер продовжив починання колег і розробив метод синтезу жиророзчинних вітамінів і ввів їх у виробництво: 1938 – Вітамін Е, 1939 – вітамін K1, 1947 – вітамін A, 1960 – вітамін A2, а також різні ароматичні речовини. Пізніше біохіміком Джорджем Уолдом була відкрита роль вітаміну A для зору, за що він отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини.

Ретинол, як і будь-який вітамін, необхідний для здоров'я людини. Без нього падає зір, знижується здатність організму чинити опір інфекціям, виникають проблеми зі шкірою. Ми отримуємо вітамін А з тваринних продуктів: печінка, риб'ячий жир, яєчний жовток, молоко, масло. Рослинний аналог вітаміну А-каротини, що містяться в моркві, перці, зеленій цибулі, салаті, гарбузі і томатах. Однак з цим потрібно бути обережними. Добова норма вітаміну А для людини варіюється в залежності від статі і віку.