Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Стрес гальмує імунні клітини

Стресовий норадреналін позбавляє лімфоцити кисню і тим самим змушує їх завмерти на місці.

При стресі у нас частішає серцебиття, частішає дихання, підвищується кров'яний тиск, розширюються зіниці і т.д. Все це відбувається завдяки симпатичної нервовій системі – особливому відділу нервової системи, яка готує тіло до того, щоб якось відповісти на неприємну ситуацію. Незалежно від того, що ми вирішимо, наприклад, чи дамо відсіч противнику або ж втечемо, організму все одно потрібна мобілізація.

Одночасно симпатична нервова система пригнічує травлення (тому що в небезпечній ситуації не до їжі) і імунітет. Придушення імунітету може здатися дивним, але на імунні процеси потрібно багато енергії, яка прямо зараз потрібна на інші цілі. Потім, коли стрес пройде, імунітет зможе знову в повній мірі взятися за свої обов'язки.

Зв'язок імунної та симпатичної нервової системи вивчають давно. Відомо, що в імунних органах (наприклад, в селезінці і в лімфатичних вузлах) є симпатичні нервові волокна. Але головну імунну роботу виконують спеціальні клітини, які блукають по тканинах і синтезують величезну кількість сигнальних білків. Як нервова система впливає на них? Симпатичні нейрони працюють за допомогою нейромедіатора норадреналіну. Співробітники Мельбурнського університету з'ясували, що норадреналін в прямому сенсі гальмує Т-клітини – через Нього вони починають повільніше рухатися.

Експерименти ставили з мишами, у яких можна було стежити за переміщеннями Т-лімфоцитів прямо в лімфатичних вузлах. Взагалі Т-клітини повзають досить швидко. Але після того, як вони отримали норадреналіновий сигнал, вони практично завмерли на місці і втягнули в себе випинання клітинної мембрани, які допомагають їм рухатися і якими вони як би обмацують все навколо себе. Клітини зупинялися через кілька хвилин після норадреналінового сигналу, і знову починали рухатися через 45-60 хвилин.

При цьому гальмуючий ефект не залежав від того, чи є у Т-лімфоцитів рецептори до норадреналіну. Він діяв на Т-клітини опосередковано, звужуючи судини і тим самим скорочуючи рівень кисню в тканині. Через відносну гіпоксію в Т-лімфоцитах включався внутрішньоклітинний сигнальний шлях, пов'язаний з іонами кальцію, і ці внутрішньоклітинні сигнали гальмували повзаючі клітини. Повернути рухливість лімфоцитам було можна, підвищивши рівень кисню.

Є дані, що симпатична нервова система уповільнює і інші імунні клітини, такі як В-лімфоцити і дендритні клітини – можливо, що і з ними спрацьовує той же норадреналіновий механізм, що і з Т-клітинами. Також відомо, що якщо спеціально простимулювати симпатичні нервові волокна, імунні клітини будуть гірше реагувати на вірус герпесу, малярійного плазмодія і злоякісні клітини меланоми. Звідси можна зробити далекосяжні висновки про те, як хронічний стрес – а багато хто з нас постійно живуть в хронічному стресі – грає на руку вірусним (і не тільки вірусним) інфекціям і раковим клітинам.

Крім того, при серцевій недостатності і ожирінні симпатична нервова система і так активна більш, ніж зазвичай. Нарешті, лікування деяких захворювань-алергій, астми, загального зараження крові – передбачає стимуляцію симпатичної нервової системи. Виникає питання, як при таких хворобах і при такому лікуванні поводиться імунітет.

У подальших експериментах належить з'ясувати, наскільки сильно симпатичний норадреналін уповільнює імунні клітини у людини, і чи можна в разі чого повернути нашим лімфоцитам рухливість, щоб вони знову могли працювати, як треба.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com