В Європі можуть допомогти з реформами, а не з Донбасом

Нездатність вплинути на рішення української кризи та бажання домовлятися з Путіним по Ірану потрібно обмінювати на підтримку українських реформ.

Коли тільки готувалася зустріч керівників Франції, Німеччини та України в німецькому Аахені, мало хто міг собі уявити, що вона відбудеться саме в момент інтенсивного обговорення наслідків рішення Дональда Трампа про вихід з іранської ядерної угоди. Спостерігачі, які висловлюються про цю зустріч, намагаються говорити про звичні пункти порядку денного - пожвавлення «нормандського формату», нагадування про необхідність прискорення українських реформ.

Але для Ангели Меркель і Еммануеля Макрона зараз важливо зовсім інше - як Європі поводитися зі Сполученими Штатами після рішення Трампа, якими будуть глобальні наслідки виходу США з угоди з Іраном, яку роль в цих наслідках буде грати українська криза.

Але сьогодні українська криза, ситуація на Донбасі - на периферії інтересів Заходу. Ця криза на периферії інтересів Сполучених Штатів, тому що Дональд Трамп і його адміністрація стурбовані насамперед рішенням іранської проблеми і підготовкою зустрічі американського та північнокорейського лідерів. А на донбаському напрямку - взагалі повна тиша, так як Москва, по суті, заморозила процес консультацій Владислава Суркова і Курта Волкера.

І ця криза на периферії інтересів Європи, учасників «нормандського формату», тому що основна лінія напруженості і взаємодії з Вашингтоном знаходиться на іранському напрямі. Еммануель Макрон під час свого візиту в Росію буде говорити з Володимиром Путіним в першу чергу про Іран, а потім вже про Донбас і все інше. Євросоюз сьогодні потребує підтримки Москви для збереження угоди з Іраном - і тому, з прагматичної точки зору, всі конфлікти з Росією можуть бути заморожені. Причому заморожені на тривалий час.

Яку користь для себе Україна могла б отримати з цієї ситуації? Знову-таки, з прагматичної точки зору потрібно розуміти, що Макрон і Меркель ніяк не можуть реально вплинути на вирішення кризи на Донбасі. Та й Трамп не може. Реальний вплив може надати тільки кумулятивний ефект санкцій. Але він буде довго позначатися, а рішення американського президента в довгостроковій перспективі підтримає на високому рівні нафтові ціни. Значить, у Путіна буде можливість на санкції особливої уваги не звертати.

Цю нездатність вплинути на рішення української кризи та бажання домовлятися з Путіним по Ірану потрібно обмінювати на підтримку українських реформ. Простіше кажучи, якщо сьогодні наші партнери не можуть - і не хочуть - допомогти нам з вирішенням проблеми відновлення територіальної цілісності країни, то вони здатні допомогти з внутрішніми змінами, зміцненням обороноздатності, продовженням реформ. Це те, що Захід може запропонувати і здійснити реально. Все інше в нинішній політичній ситуації перетворюється на порожні слова і обіцянки.