Стрес допомагає запам'ятовувати

Стрес може допомагати кращій роботі нашої пам'яті - в усякому разі, деяких її типів. До такого висновку прийшли вчені з університету Віттен-Хердеке (Німеччина) в результаті свого дослідження, стаття про якого вийшла в журналі Neurobiology of Learning and Memory. Коротко її переказує професор англійської літератури та лінгвістики з університету Марс Хілл (США) Хел Макдональд (Hal McDonald) в своєму блозі на сайті журналу Psychology Today.

Німецькі вчені поставили експеримент, щоб з'ясувати вплив стресу на формування проспективної пам'яті. Цей тип пам'яті, на відміну від ретроспективної (спрямованої в минуле), відповідає за запам'ятовування справ, запланованих на майбутнє.

В даному випадку добровольці повинні були придумувати собі цікаві заняття на чотири дні канікул (по чотири справи на кожен день) і запам'ятовувати їх. При цьому людей ділили на дві групи. Представників першої прямо перед стадією планування піддавали «гострому стресу», а саме тицяли їх руку на три хвилини в крижану воду. Людям з другої контрольної групи, тицяли руку в теплу воду.

Після того, як люди продумували свої «канікулярні» програми і кілька разів повторювали їх для пам'яті, у них відбирали записи і залишали в спокої на 40 хвилин. По закінченню цього терміну кожен доброволець повинен був згадати, які справи він запланував на кожен з чотирьох днів, і віртуально «зробити» їх.

Виявилося, що справи, заплановані на перші два дні, всі пам'ятали досить добре. А ось свої плани на третій і четвертий день люди, які пройшли через стрес з крижаною водою, пам'ятали набагато краще, ніж їх товариші з контрольної групи.

Такий результат пояснили тим, що в звичайних умовах на людей діє так званий «ефект первинності», що полягає в тому, що інформація, після успішної реєстрації раніше, утримується в пам'яті краще. У той час, як дані, після успішної реєстрації пізніше, частково піддаються перезапису. Стрес якимось чином відключає цей механізм.

Професор Макдональд розглядає аналогію між цим експериментом і типовою студентською звичкою вчити все в останній момент, в стресових умовах. Виходить, що в цьому є певний сенс: охоплений стресом мозок може краще запам'ятовувати навчальний матеріал, що частково схоже на проспективну пам'ять.

Втім, автор все ж вважає, що гра не варта свічок: в стані стресу організм витрачає занадто багато енергії, і ці втрати з лишком перекривають ефект невеликого поліпшення роботи пам'яті.