Орел у небі

Батько майбутнього аса Султан Амет-хан, уродженець гірського дагестанського аулу Цовкра, був лакцем за національністю. У Крим він приїхав на заробітки, та так і залишився жити в Алупці. Одружився на кримській татарці Насібе.

Першого сина назвали на честь батька Амет-ханом. Майбутній пілот-ас народився 25 жовтня 1920 р. Отчий будинок Амет-хана був побудований на крутому схилі гори і нагадував пташине гніздо. Улюбленою розвагою хлопчиську були походи на вершину Ай-Петри, куди він проводжав відпочивальників, а в міжсезоння, коли «роботи» не було, намагався ловити.. орлів. Але життя брало своє: бурхливо розвивалася промисловість, машини завойовували серця ровесників. Не залишився осторонь і Султан: закінчивши 7 класів  кримсько-татар­ської школи, подався в залізничне ФЗУ. Працював слюсарем, підручним котельного майстра в депо.

Невисокого міцного парубка прийняли в Качинську військову авіаційну школу. У 1939-1940 Амет-хан був курсантом Качинської школи військових льотчиків. У Качі він із вдячністю згадував Сімферопольський аеро­клуб, свого першого інструктора — Петра Большакова. Велике враження на Амет-хана справили бойові винищувачі: він вперше усвідомив, що на цих літаках доведеться не просто освоювати вищий пілотаж, але й воювати. Становище в світі підказувало, що воювати доведеться з досвідченим ворогом. Дворічний термін навчання скоротили, курсанти проходили прискорений курс. Восени 1940 року дев’ят­надцятирічний льотчик-винищувач Амет-хан Султан прикріпив кубик на блакитні петельки командирської гімнастерки. «Літає відмінно і з великим бажанням, засвоює льотну практику швидко і точно. У повітрі сміливий і наполегливий, ініціативний і витривалий» (з випускного атестату). З такою оцінкою льотних якостей він закінчив Качинську школу. Після закінчення школи в 1940 році майбутній ас рік прослужив в Білорусії у складі 4-го ВАП, що мав на озброєнні маневрений, але повільний і слабоозброєний винищувач І-153.

Війна почалася для молодого льотчика-винищувача на світанку 22 червня під Кишиневом. З боку кордону долинав глухий гуркіт, ніби там почалася літня гроза.

— Товариші! — Схвильовано звернувся до льотчиків командир полку. — Щойно стало відомо: ні­мецькі війська перейшли кордон, зав’язали бій з прикордонниками. Можливо це чергова провокація, і наше завдання не піддаватися на неї. Наказую першій ескадрильї провести повітряну розвідку.

Незабаром три винищувачі піднялися в повітря. Амет-хан отримав наказ оглянути переправи через прикордонну річку Прут. Вже на підльоті до ріки він побачив внизу червоні язики вогню, стовпці диму. Біля першого моста Амет-хан змушений був різко потягнути на себе важіль. Ревучи мотором, «чайка» пішла вгору. Загуркотіли зенітки. Вперше по літаку Амет-хана стріляли по-справжному.

Так для молодого льотчика почалася війна. Усього  10 годин встиг він налітати самостійно на бойовому винищувачі.

У перші ж години війни Амет-хан зрозумів, що буде битва з досвідченим і умілим суперником. У наступні дні йшли напружені запеклі бої. Султан і його товариші ледве встигали заповнювати винищувачі пальним, поповнювати боєкомплект. Амет-хана частіше за інших стали посилати на повітряну розвідку. Поступово за ним закріпилася слава невразливого льотчика-розвідника.

Напередодні нового, 1942 року Амет-хан в числі кращих льотчиків 4-го винищувального полку відбув до Кінешми освоювати новий винищувач «Харрикейн», що надійшов з Англії.

З Кінешмильотчика направили під Ярославль, в авіацію ППО. 31 травня 1942 Амет-хан патрулював на дальніх підступах до Ярославля. З аеродромного посту спостереження передали, що в зону патрулювання увійшов «Юнкерс». Це був надсучасний штурмовик Ю-88 озброєний гарматою і п’ятьма кулеметами, його бомбове навантаження складало понад тонну! Амет-хан атакував штурмовика за всіма правилами. Німці відповіли вогнем. Султан підійшов майже впритул і натиснув на гашетку, але марно — боєзапас закінчився. А місто вже зовсім поруч. Султан намагався зрубати гвинтом хвостове оперення, але досвідчений німецький льотчик вислизнув. Тоді з нового заходу Амет-хан своїм крилом, як кинджалом, розпоров бомбардувальнику консоль. При ударі «Харрикейн» Амет-хана застряг в «юнкерсі», що вже спалахнув. Крило бомбардувальника знесло «фонар» винищувача і наглухо закрило Амет-хана в кабіні. Льотчику вдалося руками (!) відштовхнутися від ворожої машини і вистрибнути з улам­ків з парашутом.

Обидві машини впали на землю, а в небі зависли куполи парашутів. Це був перший збитий літак уродженця Криму.

За мужньо проведений таран у небі Ярославля міський Комітет оборони вручив Султану Амет-хану  грамоту «Почесного громадянина міста Ярославля» та іменний годинник. Указом Президії Верховної Ради Амет-хан Султан був нагороджений орденом Леніна.

Наприкінці червня 1942 року почався наступ німців під Воронежем. Більше 14000 ворожих бомбардувальників, штурмовиків і винищувачів пригнічувало радянську оборону і прокладало шлях своїм військам.

Цій армаді ворожих літаків потужно протистояла радянська повітряна армія, в якій нараховувалося всього 300 машин. У складі її бився і 4-й винищувальний полк, терміново переведений з-під Ярославля в район Єльця.

До кінця липня наступ німців на воронезькому напрямку було зупинено. Не домігшись успіху тут, німецьке командування спрямувало кращі сили на Сталінград.

Радянське командування  перекинуло під Сталінград війська з інших фронтів. З-під Воронежа сюди перебазувалася і льотна частина, в якій служив Амет-хан. У небі Сталінграда панували німецькі аси, що пройшли спеціальну підготовку.

У серпні 1942 р. 4-й вап, у складі якого бився Амет-хан, приступив до бойової роботи на Сталінградському фронті. Швидко освоївши новий для себе Як-7Б і взявши в серпні-вересні декілька перемог, Амет-хан здобув славу сильного, не знаючого страху повітряного бійця.

За дуже короткий термін Амет-хан збив під Сталінградом 6 літаків супротивника і був нагороджений другим орденом Леніна. В кінці 1942 року командувачем 8-ї Повітряної Армії генералом Хрюкіним був сформований 9-й гвардійський винищувальний авіаційний полк спеціального призначення під командуванням Героя Радянського Союзу Л. Шестакова.

Полк базувався в секретному, добре замаскованому аеродромі і раптово перехоплював німецькі літаки. За розпорядженням генерала Хрюкіна в цей полк був направлений і Амет-хан. Він літав разом з відомими повітряними бійцями В. Лавриненковим, И. Борисовим, А. Алелюхіним, С. Морозовим. Цей полк творив у небі дива.

Амет-хана добре знали у військах, його казкове ім’я, що запам’ятовується, стало легендарним, синонімом непереможного майстерного винищувача і блискучого, невичерпного дотепника. Вимоглива солдатська пам’ять донесла до нас деякі його каламбури. «Пересідаємо з віслюка на жеребця», — жартував він при перенавчанні на новий літак. «Полк без Амет-хана, що весілля без музики», — говорили про нього соратники. Вирізняючись своїм особливим, то м’яким і вкрадливим, то різким і лютим льотним почерком, він і на землі умів зберігати свій неповторний стиль в усьому, навіть в зовнішності і одязі. Невисокий на зріст, трохи сутулий, коренастий, рухливий, з чорними кучериками волосся, він уважно, рідко блимаючи, дивився на співрозмовника карими очима. Дуже любив шахи. Якщо шахістів не виявлялося, із задоволенням грав в шашки і доміно. Навіть тоді, в сорок другому, він носив модні по тому часу брюки-галіфе з напуском на халяви вичищених до блиску чобіт, довгу гімнастерку з довоєнного коверкоту і вічний, здавалося, реглан. Сторожкуватий і нервовий, він ніколи не фотографувався, перед вильотом. Дуже хвилювався, чекаючи на сигнальну ракету, але в повітрі будь-які сумніви зникали, в небі він ставав лютим і рішучим.

Після короткого перебування в спецгрупі Єрьоменка (створеній для боротьби з німецькими асами, де Амет-хан в одному бою збив два «Bf-109», сам був збитий і знову викинувся з парашутом), його разом з Борисовом і Лавриненковим перевели в 9-ій гвап, якому командування готувало ударну роль. У складі полку воювали багато прославлених льотчиків: Л.Шестаков, М.Баранов (24 перемоги), В.Лавриненков (35), А.Алелюхін (40), П.Головачов (26).

Після прибуття в полк Амет-хан був призначений заступником комеска-3 І.Королєва, а після призначення останнього штурманом полку став командиром ескадрильї.

«Як льотчик, що відмінно володіє літаком Як-1, Амет-хан не має собі рівних. Як командир, він вимогливий до себе і підлеглих», — так відізвався про нього Л. Шестаков — сам прекрасний боєць, командир і тактик, що мав в підпорядкуванні кращий на той час винищувальний полк. Висока оцінка була у них взаємною. В. Лавриненков згадував, як після вильоту разом з Шестаковим «трижильний» Султан впав на землю і розкинувши руки, вимовив: «Наш командир не лев і не сокіл, він чистий диявол».

У жовтні-грудні 1942 р. ескадрилья Амет-хана була націлена на знищення транспортної авіації супротивника, що забезпечувала продовольством і боєприпасами оточені під Сталінградом війська. Вже не вперше в одному вильоті він збив тоді 2 Ю-52 і пізніше Хе-111.

15 березня 1943 р., атакував, попри прикриття, ведучого великої групи «юнкерсів». Він зблизився з ведучим до 20-30 метрів і збивши його довгою чергою, вийшов з-під атак ворожих винищувачів. У цьому бою П.Коровкін таранив Ю-88 і загинув. Розлючений Амет-хан набрав висоту і по дорозі назад, з пікірування атакував пару Ме-109 і збив їх! «Висота — ключ до перемоги, — писав він в «Сталінських крилах». — Той, хто вищий, може будь-якої хвилини спікірувати на ворожий літак і, розвинувши велику швид­кість, уразити його». В липні 1943 р. він збиває 2 Хе-111, ще 2 літаки підбиває, і ті зі зниженням йдуть у бік Азовського моря. До моменту перенавчання на «Аерокобру» на рахунку Амет-хана вже було 11 особистих і 19 групових перемог.

Влітку 1943 року Султан літав на американській «Аерокобрі». Льотчики полку ескадрильями вилітали за лінію фронту, щоб перехопити ворожі літаки. Амет-хан зі своєю ескадрильєю, набравши висоту 5000 метрів, побачив групу німецьких бомбардувальників. За битвою спостерігав командуючий 8-ї Повітряної Армією Т.Хрю­кін.

У Амет-хана веденим був І.Борисов. Під час повітряного бою Борисов увійшов в азарт, залишив без прикриття ведучого і сам атакував німецький літак. А в цей час інший німецький літак зайшов в хвіст Борисову. Це могло означати цілковити загрозу знищення. Амет-хан бачить прикрість колеги і кидається на літак супротивника. Знищує ворога ураганним вогнем майже впритул. Завдяки відчайдушному ривку командира, Борисов залишився живим. Вони приземлилися, генерал Т. Хрюкін викликав Амет-хана, зняв свій наручний годинник і сказав: «На знак найкрасивішого бою, який я спостерігав у житті, нагороджую тебе цим годинником».

20 серпня в р-ні Калинівки під Таганрогом ас збиває ще два Ю-87. Наступного дня він атакує в лоб Ю-88, а через декілька хвилин збиває Хе-111. Його ескадрилья збила тоді 6 бомбардувальників супротивника, і спостерігаючий бій командувач фронтом Ф.Толбухін нагородив Амет-хана орденом Червоного Прапора.

24 серпня 1943 Указом Президії Верховної Ради СРСР С.Амет-хану присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

З 1942 р. і до початку 1944 р. більшість своїх вильотів він проводив в парі з І.Борисовом, особисто і в групі збив 23 літаки супротивника. У січні 1944 р. льотчики посадили на свій аеродром німецький зв’язковий літак «Штьорх».

Перед льотчиками 9-го гвардійського полку було представлено завдання перерізати траси повітряного постачання німецьких військ у Криму. На початку 1944 року півострів повністю звільнили від окупантів. Командування полку дозволило Амет-хану відвідати батьків. Вперше за роки війни льотчикам 8-ї Повітряної Армії був наданий відпочинок. І ось у сонячний травневий день група льотчиків 9-го гвардійського полку на двох машинах попрямувала до Алупки. Командир полку Анатолій Морозов, його заступник Аркадій Кавачевич, Павло Головачов, Іван Борисов та інші однополчани по-доброму заздрили Амет-хану. Звичайно, це щастя побувати вдома, побачити батьків у короткий час затишшя між боями.

Незабаром всі розмістилися за столом. Сяюча від щастя Насібе пригощала молодих офіцерів татарськими смачними стравами. Султан наповнював склянки вином. Лише пізно вночі поїхали льотчики в Сімферополь. Командир полку дозволив Амет-хану погостювати у батьків ще три дні. Разом з ним в Алупці залишився і Павло Головачов. Безтурботний сон льотчиків був перерваний долинаючим з двору шумом. Вистачило секунди зрозуміти, що це плач матері. Султан і Павло вискочили на подвір’я. Побачивши офіцерів у льотній формі з безліччю орденів Героя Радянського Союзу один із солдатів НКВС відрапортував: «Виконуємо наказ Верховного Головнокомандуючого про виселення всіх жителів татарської національності». Сталася коротка бійка... З огляду на бойові заслуги Амет-хана, було дозволено не виселяти мати Героя Радянського Союзу. Пропонувалося до кінця війни відправити батьків Амет-хана на батьківщину батька до Дагестану. Генерал Хрю­кін запропонував Амет-Хану відправити батьків у станицю Привільну Краснодарського краю до своїх батьків.

До полку Амет-Хан повернувся замкнутим і мовчазним. Відбиток такої несправедливості, вчиненної радянською владою до кримськотатарського народу, назавжди залишив в душі героя гіркий осад.

До речі, оскільки батько Амет-хана був лакцем, а мати кримською татаркою, льотчикові неодноразово радили вписати в паспорт національність батька. Але він не відмовився від свого кримськотатарського походження.

8 лютого 1944 р., в районі Борислава збивши свій сьомий Хе-111, він став рекордсменом по знищенню бомбардувальників цього типу. Потрібно зазначити, що з середини 1943 р. Хе- 111 ніс посилене озброєння — до чотирьох спарених установок для стрільби назад і був виключно грізною машиною. 

Незгладимий відбиток у його фронтовій біографії залишили бойові дії в Східній Прусії. Тут, б’ючись у складі 303-ї авіадивізії, він часто літав на бойові завдання разом із французькими льотчиками — добровольцями з полку «Нормандія-Неман». «Кожен з нас, фронтовиків, знав: фашизм може бути знищений тільки силою, і ми билися пліч-о-пліч, солі­дарні в нашій спільній справі» — написав Амет-хан  у спогадах.

«Про уродженця Криму Героя Радянського Союзу Амет-хана Султана ми чули ще раніше, як про майстерного повітряного бійця. Тепер він воював у небі Берліна і одразу зарекомендував себе всевидячим, невразливим в повітрі, що володіє блискавичною реакцією і надзвичайною витривалістю в складному пілотажі…» — згадував командуючий армією, Герой Радянського Союзу С.Руденко.

Останній літак супротивника був збитий майором Амет-ханом Султаном в небі Берліна у квітні 1945 року. Під час повітряного бою Амет-хан прорізав фюзеляж ворожого літака ФВ-190. Всього у 603 бойових вильотах льотчик особисто  збив 32 літаки супротивника, 19 літаків він уразив у групових боях. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 червня 1945 Султан Амет-хан був нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» і орденом Леніна.

Увійшовши в роки Великої Вітчизняної війни в десятку кращих льотчиків-винищувачів, Амет-хан в мирний час став випробувачем нової авіаційної та космічної техніки. Нова неповторна сторінка в житті цієї унікальної людини відкрилася з його приходом у лютому 1947 року в Льотно-дослідницький інститут МАП. У 1949 році С. Амет-хан спільно з А.Якимовим проводить відробіток системи автоматичної дозаправки літаків методом «з крила на крило». 16 червня 1949 року спільно з І.Шелестом на літаку Ту-4 проводить першу в СРСР повністю автоматичну дозаправку в повітрі. Льотчик підняв у небо і провів випробування винищувача-перехоплювача І-320.

На початку 1950-х років він разом з Сергієм Анохіним, Федором Бурцевим і Петром Казьміним провів серію унікальних випробувань крилатих снарядів — прообразу нинішніх крилатих ракет великої дальності (літак-снаряд КС («Комета-3»).

За великий внесок у створення та вдосконалення вітчизняної техніки, муж­ність, самовладання, виявлені при проведенні випробувальних робіт, Амет-хан у 1953 році був удостоєний Державної премії і нагороджений орденом Червоного Прапора. У тому ж році було встановлено бронзове погруддя двічі Героя Радянського Союзу Султана Амет-хана в Алупці.

12 листопада 1958 року, під час випробувань крісла катапульти для літаків Су-7 і Су-9 парашутистом-випробувачем В.Головіним, на літаку МіГ-15УТІ стався вибух порохового патрона стріляючого механізму катапульти. Був пробитий паливний бак літака, кабіни були залиті пальним, виникла загроза пожежі. Головін не міг вистрибнути через деформацію крісла-катапульти. В критичний момент  Амет-Хан прийняв мужнє рішення саджати аварійний літак. Посадка була виконана бездоганно і життя товариша було врятоване.

Через руки Амет-хана пройшло більше ста типів літальних апаратів різних конструкцій та модифікацій, багатьом туполевським, мікоянівським, коволевським, ільюшинським, суховським літакам він давав путівку в життя. На долю Амет-хана випала також унікальна робота: випробувальні польоти на експериментальному літаку НМ-1 конструкції П.Цибіна. Це був літак, призначений для польотів на висотах понад 30000 м на надзвукових швидкостях.

У 1961 році після повітряного параду, де відбувся показ новітніх реактивних літаків, Султану Амет-хану  було присвоєно звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР», він був нагороджений орденом «Знак Пошани».

У роки роботи С.Амет-хан брав участь у здійсненні космічної програми. Перед тим, як Юрій Гагарін і його товариші по загону космонавтів піднялися в космос, навички дій в умовах невагомості вони відпрацьовували на спеціально обладнаному літаку Ту-16, який пілотував Амет-хан і його колеги.

Також Амет-хан проводив підготовку в космос перших льотчиків космонавтів Г. Тітова, В. Биковського, А. Леонова, П. Бєляєва, В. Комарова.

Проте смерть все ж наздогнала хороброго льотчика... 1 лютого 1971 при випробуванні подвісного потужного двигуна ЛЛ (політ здійснювався на Ту-16) Амет-хан трагічно загинув разом з екіпажем… Як з’ясувала комісія, після зльоту не були прибрані закрилки (черв’ячну передачу знайшли у випущеному положенні). Вібрація призвела до руйнування літака. На обривку осцилограми було ясно видно критичні коливання перевантаження літака, що зняли питання про причини катастрофи. Кабіна з льотчиками практично відламалася. Сам літак глибоко занурився в болото, а кабіну знайшов лісник в чотирьох кілометрах від літака. Проведене моделювання повністю співпало з даними об’єк­тивного контролю.

Проте багато дослідників вважають, що в цій катастрофі забагато знаків запитань...

Кримчанин Султан Амет-хан похований на Новодівичому кладовищі в Москві.