Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

КОЛИ ЄВРОПЕЙСЬКІСТЬ В ДУШІ

Ще одна проблема — ніхто нікого не вчить, як керувати структурним підрозділом, органом, установою, хоча в Україні є ВНЗ управлінського профілю. Ця проблема має системний характер. Мова йде не про загальні принципи управління тощо, а про основи, без яких принципи, загальні положення «не працюють».

Мова піде про апарат структурного підрозділу, який забезпечує функціонування певної ділянки діяльності установи. Але почнемо здалеку і подивимось на апарат більш узагальнено.

В радянські часи діяльності апарату приділялася велика увага. Діяли Закон «Про звернення громадян», низка інструкцій, положень, інших нормативно-правових актів. Ця увага зрозуміла — від неї значно залежав авторитет керівництва та влади загалом. Вважалося, що у нас апарат, по-перше, професійний, по-друге, — діє для людей і за ради них. Приблизно в 1990 році я запросив виступити перед керівним складом обласних підрозділів одного із міні­стерств американця українського походження, всесвітньовідомого управлінця. Яким же було моє здивування, коли він розповідав, що в імперіалістичних США, влада в яких належить представникам класу жорстоких експлуататорів, діє така неписана традиція: часи приймання посадових осіб чи спеціалістів органу, апарату є святим і недоторканим. Ці часи, залежно від статусу апарату, установи, доведені до відома організації, населеного пункту, регіону, держави. Ні президент, ні посадові особи рангом нижче ніколи не зателефонують особі, яка веде прийом співробітників, громадян. По-перше, їм подібне не прийде в голову, по-друге, керівник спочатку, за потреби, ознайомиться з інформацією, чи не здійснює певна особа в цей час приймання людей. А той хто веде приймання, не відповість на телефонний дзвінок, навіть якщо в ці хвилини в кабінеті не має відвідувача. У нас, в загальнонародній державі за конституційним визначенням, такого не було. В часи, відведені для прийому, відповідній особі телефонували, кудись викликали, хоча ця особа могла і на власний розсуд зірвати приймання громадян, працівників своєї організації.

У незалежній Україні є чинним Закон «Про звернення громадян», але він практично не діє. Відсутні відповідальність посадових осіб і спеціалістів, розуміння надзвичайної важливості цього напряму діяльності. Ще гірше, коли до цього додається недостатня культура.

В 2008—2009 роках цю проблему вивчали студенти наукового гуртка, яким я мав честь керувати. Ми проаналізували відповіді на звернення громадян, в т. ч. під час прийому, які надходили з різних інстанцій, починаючи від Секретаріату Президента України і закінчуючи органами місцевого самоврядування, різними організаціями та установами. Дивувало, з якою легкістю посадова особа, чи спеціаліст ухилялися від реагування на ті питання, вирішення яких знаходилося в їх компетенції.

Наприклад, людина у зверненні чи на особистому прийомі просить Главу держави чи Уповноваженого ВРУ з прав людини зреагувати на корупцію в суді. Відповідь фахівця підрозділу, який вивчав звернення, завжди однозначно — ми не маємо права втручатися в діяль­ність суду. Для простої людини зрозуміло, що ці посадові особи забов’язані реагувати на факти корупції. Тому їх апарат має відрізняти дії, що є втручанням в правосуддя, від дій з попередження, перепинення корупції. Правосуддя за визначенням має бути справедливим, обґрунтованим, неупередженим. Коли цього немає, настає обов’язок реагування на порушення закону, Конституції України.

Наприклад, наші дослідження свідчать, що навіть у підрозділах юридичного профілю керівник не думає про необхідність дотримання трудового законодавства. Він стає заручником ситуації, незалежно від того, хто її створив, а не управляє нею. Маючи загальну картину відносин «особа, яка приймає, — відвідувач», повернемось до підрозділу та його працівників, які є героями даної статті. Це Відділ управління персоналом МАУП, який очолює Снігур Людмила. Їй допомагають заступник Матюшенко Руслана, провідний фахівець Коргунова Олена, фахівці Погорєлова Юлія та Марчук Вікторія. Працює у під­розділі також головний фахівець Гоцуляк Станіслав, але обличчя відділу визначають дівчата. І не тільки гарною зовнішністю та чисельною перевагою, але, передусім, професіоналізмом, помноженим на красоту душі. Кожного, хто заходить у Відділ управління персоналом, тихо, спокійно, не відволікаючи інших колег від роботи, зустрічає одна із співробітниць, виясняє суть питання відвідувача, за дві — три хвилини приймається узгоджене рішення. І це при надзвичайно високому навантаженні. Не можна не звернути увагу, з якою повагою до відвідувача і до самої себе діє фахівець Відділу. Все це надає особливого шарму кожній і всім разом працівницям, тому в кадровий підрозділ хочеться зайти ще раз і ще.

Хочеться Вам, дівчата, побажати: «Так тримати». Європейськість, до якої прагне Україна, давно поселилася не тільки у Вашому затишному кабінеті, але і у Ваших серцях.  

Василь Перець,
професор Інституту права МАУП

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com