Чому відбуваються революції?

То чому відбуваються революції? Чому вони проходили в минулому, відбуваються нині і відбуватимуться в майбутньому?

Це питання не є суто теоретичним, так як одні і ті ж причини породжують одні і ті ж наслідки. Таким чином, якщо в якійсь країні відповідні причини породили революцію, то в іншій з такими ж причинами вона теж неодмінно буде.

Якщо ми зазирнемо до відповідних підручників, то знайдемо там, на мою думку, абсолютно неадекватне пояснення: революцію породжує експлуатація, визискування, приниження у суспільстві однієї частини іншою.

Абсолютно з цим не згоден, такі причини можуть породити лише бунт, але аж ніяк не революцію. З бунтом можна впоратись, з революцією — ні.

Причина революцій криється в експлуатації, визискуванні, приниженні (соціально-економічному, політичному, національному, мовному, релігійному) меншістю більшості.

Саме ці два слова є ключовими у розумінні самої природи революцій. Якщо більшість експлуатує меншість, то остання здатна хіба що на бунт, але революції ніколи не буде.

Розпад Радянської імперії відбувся лише тоді, коли нація-експлуататор, тобто росіяни, в ньому через демографію перетворилися на національну меншість. У Європейському Союзі, де абсолютна більшість населення належить до середнього класу, революція теж неможлива.

У США, поки американці не втратять національну і соціально-економічну експлуататорську більшість, революція теж не відбудеться. Однак на світі є лише декілька країн, де поступово складається революційна ситуація, яка повинна докорінно змінити не лише суспільство в цілому, але й суспільну свідомість людства.

Ну що, здавалося, той Туніс. Та 96 відсотків американців не скаже, де він знаходиться. Але революція в ньому вплинула на сві­домість населення багатьох країн світу.

В цілому десятку ара­бських країн керівництво терміново кинулося знижувати ціни на всі групи товарів, тарифи на комунальні послуги, заговорили навіть про зниження пенсійного віку. Навіть у Лівії!

Ну Бог з нею, з тою Північною Африкою і її рекреаційно-туристичним комплексом, який нібито мав вивести країни даного регіону з бідності в багатство.

Ближче, як то кажуть, до тіла, тобто України. А як складається ситуація у нас?

Ой-йо-йой! Чи є у нас яскраво виражене соціально-економічне, політичне, національне, мовне, релігійне приниження меншістю більшістю. Не треба бути «прахвєсаром» і навіть «акадєміком», щоб як я, прийти до висновку, що в нашій державі зріє просто таки небачена на нашій планеті революційна ситуація.

За офіційними даними в країні близько 6 тисяч людей є гривневими мільйонерами. Отже, 6 тисяч чоловік, за офіційними даними, визискують 46 мільйонів чоловік.

Реально ж це просто купка олігархів, яка витрачає на себе і свою родину по 100 тисяч євро на день(!).

В політичному сенсі та ж ситуація. Народ у нас реально абсолютно штучно відсторонений від впливу як на внутрішню, так і зовнішню політику держави. Доленосні для нього рішення приймаються купкою політичних авантюристів задля власної вигоди. Державні інтереси абсолютно нехтуються.

Точно така ситуація склалася і в інших трьох аспектах виникнення революцій — національному, мовному і релігійному. За переписом населення 2000 року, а це державний документ як для внутрішнього, так і зовнішнього використання, в Україні близько 80% населення є етнічними українцями і 70% громадян держави є україномовними.

Таким чином, як спеціаліст з країнознавства я стверджую, що за методикою ООН Україна є однонаціональною і одномовною державою світу.

Я звертаюся до керівників держави і політичних партій — більше не варто городити дурниці про багатонаціональність і багатомовність України. Це — брехня.

Досить уже смішити власним невіглаством всю планету. У нас просто більшість населення, в національному сенсі, експлуатується національною меншістю. Якщо це не так, тоді аргументовано заперечте і скажіть, до якого етносу належать керівники нашої держави.

І не треба ховатися за словесними викрутасами у вигляді нікому не зрозумілої «політичної нації». А то тоді виявляються зовсім уже безглузді речі, що для українців, як політичної нації, для чогось потрібна ще одна державна мова, тобто російська.

Це ж абсолютний маразм. А де 70% україномовних газет, книжок, кіно­філь­мів, якщо у нас 70% відсотків україномовних. Чому їх експлуатують 30%, тобто мен­шість російськомовних?

І це запитання не риторичне, бо саме з цього і виникають революції. А релігійна експлуатація меншістю більшості?

Дійшло до того, що в Києві Московському патріархату передають найдавнішу в Східній Європі Десятинну церкву, побудовану українцями тоді, коли про проекти «Москва» і «Росія» ніхто у світі не знав. Вони виникли через багато сотень років.

Таким чином, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що на відміну, скажімо, від Тунісу, де причинами революції було лише соціально-економічне визискування меншістю більшості, в Україні присутні всі без винятку підстави для виникнення революційної ситуації.

Вважати ж, що Україна розвивається за своїми відмінними від інших країн законами, а українці є абсолютно відмінними людьми, є абсолютно безпідставно.

Тому на нашу державу чекає радикальне переформатування суспільства в напрямку гармонізації відносин у форматі «більшість-меншість». Так завжди було, є і буде.