Чому ж ревуть вони?

Щороку кількість їх збільшується, поповнюєтьсья новобранцями — вершниками «залізних коней», сідлаючи яких, вони щодуху долають темряву та негоду, аби надбати адреналіну у своєму моторизованому співтоваристві, їм’я якому — байкери. Серед них і ті, хто, нарешті здійснив юнацьку заповітну мрію та на зібрані роками кошти спромігся придбати собі двоколісного друга, а також ті, для кого, за сталого стану у суспільстві та звичним статком, це лише така собі забава-хобі задля розваги опісля всіляких докучливих нарад-засідань.

Перетворили місто на мотодром

Уже вкотре цього року зійшлася ця різнобарвна братія під двоколісними прапорами за кермом своїх ревунів-улюбленців й щодуху натиснула на гази хамерів та інших мотоциклів, аби показати своє молодецтво та міць моторів зі знятими глушниками, й поринула з гуркотом вулицями міст своєї Вітчизни. Зокрема в її столиці — Києві. Принаймні, на Окружній трасі з дому, де мешкаю, неодноразово спостерігав блискавичні переміщення мотофанатиків, чув надвечірні байкерські моторні симфонії, хоча після напруженого робочого дня втомлена душа якщо й просила якоїсь мелодії, то зовсім в іншій тональності, більш затишної, доречної та втішної. Переконаний, мене підтримають й інші мешканці принаймні з нашого району, які теж стали вимушеними заручниками цих мотокорид.

Запитаємо: куди ж дивиться місцева та найвища влада? Адже маємо прецедент, коли опісля «тихої години», проголошеної законодавством, всі мешканці спальних районів якнайліпше відчули далеко не тихе дихання цього мегаполісного стада, начебто опинилися на мотодромі. З цього приводу й звернувся ще майже два місяці тому за телефоном Служби допомоги мера киянам (так званий «Call-центр»). Там уважно вислухали й втішили, що начебто розберуться щодо проблеми (і не тільки ж моєї !). А втім, після тої розмови з представником міської служби «спасіння» хлопці-байкери (а може, й не тільки хлопці), ще завзятіше натиснули на газ, бо, складається таке враження, що НІХТО НА НИХ НЕ ПОДІЯВ.

Коли рух залізних вершників особливо пожвавився 7—8 липня, довелося знову потурбувати цю ж столичну службу та звернутися за сприянням, аби допомогли вирішити проблему. Яким же був мій подив, коли на іншому кінці дроту мене «вті­шили», що як слід впливати на хамерників НІХТО НЕ МОЖЕ. Втім, було сказано, що наші даїшники начебто намагаються «вплинути» на байкерів стосовно надголосного супроводу їхніх поїздок містом. Проте поки що бідолашні нічого вдіяти не можуть. І так, немовби натяком, мені було додано: та ж серед цих байкерів є й досить поважні й солідні люди, які переобтяжені вагою надзвичайної відповідальності у суспільстві за свій народ. Тож, виходить, всілякі заборони щодо них — табу?

 Поступово наша розмова підійшла до своєї кульмінації, коли мені було запропоновано висловити свої пропозиції щодо владнання проблеми. Щойно я почав їх викладати, наше спілкування чомусь зненацька обірвалося. Зрештою, я збагнув, що, напевне, мій опонент зі служби «спасіння» нашого міста мав просто перевести дух, а водночас поповнити свої знання щодо законодавства з цього приводу. Бо коли передзвонив йому десь за півгодини після перерваної розмови, почув тлумачення чинного законодавства про дотримання тиші у суспільстві. І ще почув про те, як столична місцева влада чуйно намагається боронити права киян з цього приводу тощо. На­віть мені було названо номер мого сигналу цього дня у реєстрації вхідних телефонних дзвінків до «Call-центр»: виявилося, маю особистий номер «к 308/49» від 8.07.09. Така ретельна реєстрація вже не може не втішати, здавалося б, служба працює, як може, проте, здається, є в неї питання, які вона вирішити не спроможна... І, виявляється, саме через те, що серед байкерів є деякі персони, яких представники міскради не зважуються зачіпати.

В жодному разі не збираюся зазіхати на честь і гідність братства байкерів. Відомо, що це товариство спроможне щиро діяти на благо своєї Вітчизни, неодноразово влаштовуючи всілякі благодійні акції. Мабуть, одна з них, яка нещодавно відбувалася за благословенням нашої Святої Церкви, й спричинила нинішнє масове переміщення мотобратства зі всіх куточків України до Полтави, де разом зі своїми колегами з Росії, Білорусі, Великої Британії вони, за повідомленнями ЗМІ, мали вирушити у багатокілометровий мотопробіг місцями Полтавської битви з нагоди її 300-ї річниці, а далі — на Запорізьку Січ та острів Хортицю. А перед цим, 9 червня, байкери, як повідомлялося у пресі, взяли участь у моторизованій хресній ході (так звана «Акція історичного примирення») культурно-історичними місцями України, присвяченій знаковій даті Полтавської битви.

Втім, попри усяку благодійність з боку байкерів, слід відділити зерна від полови — проблема щодо їхньої гучної діяльності уночі (і не тільки) має бути все ж таки подоланою і, насамперед, на дорогах у спальних районах міст. Для цього законодавцям достатньо спромогтися ввести відповідну поправку до вітчизняного законодавства з відповідними санкціями щодо моторевунів, де поки що нічого не сказано про шум саме від «залізних двоколісних» і, можливо, перед тим ретельно й делікатно узгодити це питання з головним «офісом» нічних вершників, який, за повідомленнями в ЗМІ, має гучну назву «Асоціація байкерів в Україні «Gladiator».

ПОКИ ЩО закон ТІЛЬКИ ЗОБОВ’ЯЗУЄ

«Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п’яти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб та громадян — суб’єктів господарської діяльності — від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п’ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією звуковідтворювальної апаратури, піротехнічних засобів, інших предметів порушення тиші або без такої…».

Кодекс України про адміністративні правопорушення. Доповнена і змінена ст. 182 «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122).

«Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здій­сненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкід­ливого впливу на здоров’я населення шуму…, зобов’язані:

— здійснювати від­повідні організаційні, господарські, технічні, технологічні… та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами;

 — забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;

 — вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об’єкти).

Шум на захищених об’єк­тах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.

У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об’єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підпри­ємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил дотримання тиші в населених пунктах і громадських міс­цях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму… та інших фізичних факторів.

За порушення вимог щодо додержання тиші та обмежень певних видів діяльності, що супроводжуються шумом..., установа, організація, громадянин — суб’єкт господарської діяльності сплачує штраф у розмірі від п’ятдесяти до чотирьохсот п’ятдесяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян…».

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», cт.24 «Захист населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 27, ст. 218; 1997 р., N 6, ст. 49; 2002 р., N 29, ст. 190).

Якщо все ж таки вдасться «пробити» поправку до законодавства стосовно явно завищеного шуму байкерів, вигода буде багатоманітна: на шляхах стане тихіше і безпечніше, населення здоровіше, а за кошти від штрафних санкцій (аж до вилучення техніки у найзлісніших порушників) можна буде відремонтувати вітчизняні дороги, стан яких поки що далекий від європейського рівня.

Віталій КОЛОМІЄЦЬ