Чому в МАУП?

(Путівник для тих, хто обирає Майбутнє, та для їхніх батьків. І не тільки...)

Міжрегіональна Академія управління персоналом, як відомо, готує фахівців-управлінців найвищого класу для роботи у сферах бізнесу, права, соціальних наук. Та є серед професій, які можна здобути в МАУП, особливі. Всі вони безпосередньо пов’язані з таким поняттям, як політика.

Будемо відвертими — чимало людей в Україні і досі не вважають політику професією. Причин багато. Це і генетичний спадок горезвісного ленінського постулату про те, що державою може керувати кожна куховарка, і, м’яко кажучи, негативний приклад, який подають передусім молоді деякі українські політики високого рангу.

Свою «баночку на дьоготь» додають і недобросовісні, щоб не сказати, продажні писаки, котрі, аби набити собі ціну, називають себе без усяких на те підстав політологами.

А в той же час у світі заняття політикою вважається роботою. Серйозною, складною і такою, що потребує не лише нестримного бажання, а й глибоких знань. Саме таких, що їх можна здобути в МАУП.

Базовий Інститут міжнародних відносин готує бакалаврів і спеціалістів з політичного маркетингу і державного управління, політичного лідерства та паблік рілейшн і політології міжнародних відносин.

Незвичний термін — політичний маркетинг, погодьтеся. Тим часом брак справжніх фахівців з партійного будівництва в Україні призвів до дискредитації самого поняття політичної партії виявилося дискредитованим. Те ж саме і щодо складної науки політичного лідерства. Пообіцяти все ще наївному виборцю три міхи гречаної вовни — нехитра штука. Як і пащекування на всіх інформаційних перехрестях, що ви, коханий, білий і пухнастий, а ваші опоненти — жлоби з квадратовими політичними фізіономіями.

До чого це призводить, видно на прикладі не лише Верховної Ради. Не секрет, що в деяких великих містах забамбулений електорат обрав на свою голову не найрозумніших чи найпідготовленіших, а, м’яко кажучи — зовсім навпаки.

Заздалегідь попереджаємо тих, хто обере собі одну з політологічних професій: вчитися буде важко. Бо навчальна програма вимагає оволодіння аж трьома іноземними мовами. Для порівняння: майбутні дипломати у тому ж Інституті міжнародних відносин МАУП вивчають дві іноземні мови.

Кожна професія, навіть якщо вона не пов’язана з керуванням людьми, потребує певних якостей. Одні називають це талантом, інші — здібностями, ще хтось покликанням. Проте хоч як його назви, а стати політичним менеджером, якщо не маєш бодай елементарних організаторських здібностей, вміння швидко і безпомилково давати оцінку ситуації, визначити характер людини, з якою маєш справу, неможливо, як і неможливо стати музикантом без музичного слуху.

Вчитися на політолога важко. Це професія для тих, кому подобається вчитися, а не відсиджувати певну кількість годин в аудиторії. Політика — заняття не лише важке, а й жорстоке. Офіс-менеджера, який не знайшов спільної мови з керівництвом конкретної фірми, можуть взяти на роботу в іншу фірму. Політичному менеджерові, який провалив доручену йому ділянку роботи, навряд чи доручать іншу.

Водночас справжній політолог, висококласний знавець усіх тонкощів і секретів політикуму в пострадянській Україні — на вагу золота. Зарплата цих людей є, як правило, службовою таємницею і розголошенню не підлягає. Тож скажемо так: фінансових проблем у справжнього політолога не буває.

Політологія — це поєднання амбітності і відповідальності, глибокої ерудиції і легкості у спілкуванні, знання як мінімум кількох іноземних мов, звісно, міжнародного права, законів своєї держави, норм дипломатичного протоколу та етикету... і ще, і ще, і ще. Вчитися не просто. Але результат себе стовідсотково виправдовує.

Минулого навчального року найбільший відсоток випускників МАУП з червоними дипломами був саме у політологів.