Зберегти національний характер освіти

Підготовка провідних cпеціалістів різних рівнів та напрямів продиктована потребами сучасних ринкових відносин та глобалізаційними процесами у світі. Міжрегіональна Академія управління персоналом давно успішно впроваджує багаторівневу систему навчання, що забезпечує їй провідні позиції у системі вітчизняної освіти.

Під час навчально-виховного процесу в МАУП застосовуються найпрогресивніші сучасні та традиційні методики. Проте в закладі передусім дотримуються принципів збереження національного характеру вітчизняної освіти, яка повинна виконувати завдання виховання не просто конкурентоспроможних та високопрофесійних фахівців найвищого рівня, адаптованих до жорстких умов ринку праці, а й таких, які достойно служитимуть на благо Україні та її народу — справжніх патріотів своєї вітчизни. Як з огляду на це повинна далі розвиватися вітчизняна освіта, зокрема в світлі її інтеграції у європейську систему освіти, своїми думками в недавньому інтерв’ю для програми «Обрії» (УР-1) поділився ректор Міжрегіональної Академії управління персоналом, професор Микола Головатий.

- Пане Миколо, як, на вашу думку, останні освітні нововведення, зокрема запровадження незалежного зовнішнього тестування, можуть вплинути на розвиток освітнього процесу в Україні?

- Дуже часто кажуть, що вища школа, як і вся система освіти, –досить консервативна система, яка важко піддається якимось змінам. Водночас інноваційні процеси, які відбуваються сьогодні у національній системі освіти, викликані об’єктивними суспільними процесами, тобто певними соціальними змінами, які маємо на перехідному етапі розвитку від тоталітаризму до демократичної держави. Реформування в системі освіти викликані, зокрема відомим Болонським процесом, до якого приєдналася Україна 2005 року. І відповідно до якого 2010 року має повністю структуруватися у європейську систему освіти, тобто підвищити якість надання освітніх послуг, зробити більш мобільним студентство, більш професійними випускників вищих навчальних закладів. Як у цьому напрямку працює Міжрегіональна Академія управління персоналом? Передусім ми зайнялися внутрішнім аудитом в Академії та в її відокремлених структурних підрозділах, яких у нас понад 50 в усіх регіонах України. Для нас принципово важливо, які з них справді відповідають високому рівню надання освітніх послуг та підготовці високопрофесійних фахівців. Гадаю, до вересня будемо знати, які матимуть право на існування в тому вигляді, якими вони є, а які, можливо, слід перепрофілювати і дозволити займатися підготовкою фахівців тільки певних спеціалізацій і певного рівня. По-друге, ми приділяємо велику увагу впровадженню інноваційних форм навчання. І маємо унікальні здобутки на цій ниві. Наприклад, це Телевізійний університет Академії, який сьогодні працює в Україні на 26 регіонів, це тьюторські центри… Нині не студент приходить до МАУП, а МАУП приходить до студента в зручні для нього час та місце. Ми активно займаємося ліцензуванням і акредитацією нових нагальних спеціальностей, оскільки динаміка розвитку ринку праці надзвичайно велика. Нарешті, я говорив би про те, як ми працюємо в напрямі підготовки кадрового потенціалу Академії, оскільки, маючи 1 500 фахівців різного профілю, які готують фахівців з 38 спеціальностей, для нас принципово важливо розвивати власну аспірантуру, докторантуру. Триступенева система підготовки фахівців, яка діє нині у Європі, була вперше запропонована саме нашою Академією ще 15 років тому, а зараз усі говорять, що нарешті треба перейти на цю систему: підготовка до рівня бакалавр, магістр, доктор філософії — найвищий ступінь, який є.

- Коли ми говоримо про інновації, не йдеться про термін 1-2 роки. Певно ці інновації охоплюють триваліший час, і Міжрегіональна Академія управління персоналом, яка існує вже 19 років, мабуть, щороку впроваджує щось нове?

- У вітчизняній системі освіти, як і в будь-якій іншій сфері, нині, в умовах ринкових відносин, конкуренція надзвичайно велика. Між освітніми закладами йде боротьба за свого студента. І це нормально. На освітньому ринку залишиться працювати той заклад, який зможе завоювати свого студента та підготувати його таким чином, щоб спеціаліст-випускник був потрібний на ринку праці. На освітньому ринку виживають найсильніші. Змінити ці принципи намагалося колишнє керівництво Міністерства освіти і науки України, а саме екс-міністр Станіслав Ніколаєнко, який запевняв, що в Україні треба мати не більш як 50 вищих навчальних закладів, тобто один університет на мільйон мешканців. Сподіваюся, ера Ніколаєнка закінчилася і надалі освітній ринок знову працюватиме на засадах здорової конкуренції. А це означає, що освітні заклади, якщо вони хочуть отримати свого студента, не повинні стояти на місці, а розвиватися, переглядати підходи до вирішення питань навчання та виховання, застосовування тих чи інших методик, розширювати та модернізувати навчально-методичну базу. Проте, думаю, що інтегруючись в європейську систему освіти, ми не повинні втратити ту систему освіти, яка існувала у нас раніше — власну національну. Хочете чи ні, але в десятку найкращих педагогів світу входять троє українських педагогів — Ушинський, Сухомлинський, Макаренко. І хочемо чи ні, ми повинні визнати, що європейська освітня інтеграція має зберегти класичну університетську систему освіти в Україні, створити умови стабільності для викладачів і студентів, вжити відповідних заходів для нормального переходу на триступеневу систему підготовки фахівців, створити можливості для дітей продовжувати навчання за кордоном чи навпаки — іноземцям отримувати українську освіту. Тобто ми маємо адаптувати навчальні плани і програми — саме це наші завдання. Щоб всього за 19 років, відколи існує Академія, створити таку величезну навчальну структуру, в якій понад 50 тисяч студентів, і яка сьогодні є найкращим недержавним вищим навчальним закладом, для цього треба бути справді інноваційними.

- Відомо, що тривалий час у МАУП був конфлікт з Міністерством освіти і науки України. Яка ситуація нині?

- Я повинен відверто сказати, що шкода, якої завдав колишній міністр освіти і науки України Станіслав Ніколаєнко вітчизняній освіті надзвичайна. І безпосередньо Академії: практично впродовж трьох років він намагався знищити МАУП, і наслідки цих дій ми пожинаємо дотепер: в регіонах батьки і діти і зараз кажуть, мовляв, у нас є якісь проблеми, ми працюємо без ліцензій, не видаємо дипломи, а отже, не слід йти навчатися в МАУП. На превелике щастя, за нинішнього міністра Івана Вакарчука виконується рішення Вищого адміністративного суду України від 5 березня 2008 року щодо невиданих дипломів випускникам Міжрегіональної Академії управління персоналом. Перші 3 тис. студентів- випускники 2005/2006 навчального року дипломи вже отримали. Зараз на підході чергова партія дипломів, гадаю, Міносвіти свої зобов’язання як державна структура, вища структура в системі освіти, безумовно, виконає.

Звичайно, Академії, її репутації, господарській діяльності було завдано шкоди. Але те, що демонструє нам Міносвіти сьогодні, засвідчує, що ми з цієї колізії виходимо, ми зробимо все, аби впорядкувати цю ситуацію і звести її нанівець.

- Миколо Федоровичу, ми вже зазначали, що Міжрегіональна Академія управління персоналом це великий освітній і науковий заклад, однак студентське життя не обмежується лише навчальними програмами?

- Як ректор вищого навчального закладу та й увесь наш професорсько-викладацький склад, працівники Академії, ми чудово розуміємо, що без позанавчальної роботи, яка формує соціальну активність молодої людини, яка готує її до життя, а не тільки до професійної діяльності, вищий навчальний заклад не може вважатися повноцінним. Молода людина, яка приходить до ВНЗ, живе своїм особливим життям, і це життя має бути наповнене. Взяти, бодай, конкурс «Студентська красуня МАУП» чи «Лицар МАУП». Ці конкурси ми проводимо по всій Україні — по усіх 50 відокремлених структурних підрозділах МАУП, потім проводимо ці конкурси по Президентському та Всеукраїнському університету. Або, скажімо, молодіжний Дискусійний клуб. Недавно у нас в гостях побував голова Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва Костянтин Ващенко, розповідав про те, як регуляторна політика і підприємницька діяльність розвивається в Україні. Це надзвичайно цікаво не тільки для економістів, юристів, менеджерів, які навчаються в Академії, а й для людей будь-яких спеціальностей. Такі зустрічі у нас відбуваються регулярно. Я можу назвати сотні знаних політичних, громадських, суспільних діячів, працівників культури і мистецтв, які постійно бувають в Академії, і це також одна з не просто інноваційних форм навчання — це життя, яке говорить про те, що студент живе не тільки лекцією, семінаром чи практичним заняттям, а він повинен жити цікавим наповненим студентським життям. Коли ви приходите до вищого навчального закладу, найперше дивитеся, яка територія, приміщення. Далі дивитеся, які аудиторії, як їх облаштовано. Потім питаєте, чи є бібліотека — а у МАУП унікальний бібліотечно-інформаційний комплекс з більш як 370 тис. книг, зокрема 4 тис. книг 40 іноземними мовами, до того ж бібліотека повністю комп’ютеризована. А далі студент дивиться, яке харчування, чи можна пограти у футбол, відпочити, поспілкуватися після занять. Ми все робимо, щоб створити молодій людині усі умови для цікавого навчання і життя.

- Певне, до цього слід додати студентське самоврядування, необхідність демократизації вузівського життя…

- Я згадаю одну з недавніх колегій Міністерства освіти і науки України, де міністр освіти і науки Іван Вакарчук наголошував на потребі максимально попрацювати над автономізацією вищих навчальних закладів, над демократизацією студентського життя. Демократизація життя у вищих навчальних закладах — це не тільки вибори ректора, студентської ради. Це комплекс організаційних, фінансових, науково-методичних речей, які повинні зробити ВНЗ максимально самостійним. Це не означає, що його діяльність буде абсолютно відірвана від держави, а навпаки: ВНЗ повинен створити таку систему навчання, коли він присуджуватиме вчені ступені і звання сам. Адже кажуть: професор Кембриджу, професор Московського університету, професор Київського університету, а не кажуть професор ВАКівський чи ще якийсь. Такий демократизм має максимально наблизити студента до управління навчальним процесом через усі можливі форми — там, де студенти можуть допомогти один одному в навчанні, контролі за якістю навчання, висловити свою думку стосовно організації навчального процесу, наскільки він є вдалим. І, нарешті, серйозне питання і адміністративної, і фінансової діяльності ВНЗ. Правильно говорили на колегії, що фінансами насамперед повинен розпоряджатися вищий навчальний заклад, а не бути абсолютно підконтрольним державі, бо тоді немає простору для розвитку тих інновацій, про які ми говорили на початку нашої зустрічі.