Косово — початок, іграшка «Україна» і мішень «Росія»

Це стане гарним сюрпризом у найближчі дні. Із заяви прем’єра Хасима Тачі перед вильотом до Брюсселя напередодні проголошення незалежності Косова

Ми хочемо знайти стійке й справедливе вирішення цієї проблеми, інакше вона стане першою в низці проблем і в Європі, і в інших частинах світу

Сергій Лавров, Росія

 

«Сюрприз» таки стався — Косово в односторонньому порядку заявило про незалежність. Дані із Сербії приходили, як новини з поля бою. В ефірі лунало: «Нову державу вже встигли визнати кілька світових лідерів, серед яких США та Франція. Більшість країн ЄС готові зробити це незабаром». Про намір визнати незалежність Косова заявили Велика Британія, Німеччина, Італія, Австрія, Афганістан, Польща, Бельгія, Литва, Латвія, Естонія, Албанія й Туреччина. Шість країн — членів Євросоюзу — Кіпр, Іспанія, Греція, Словаччина, Румунія й Болгарія — проголосили, що не готові визнати незалежність Косово.

21 лютого в Белграді відбувся мітинг проти незалежності Косова, який перейшов у масовий безлад. Атаковано посольства США, Хорватії, Туреччини, Бельгії. Західні ЗМІ у заголовках: «Нині найсерйозніших нападків зазнають Сполучені Штати, ініціатор інтервенції НАТО в Югославію в 1999 році». США евакуюють із Сербії співробітників американської дипломатичної місії та членів їхніх родин. Євросоюз повідомляє про евакуацію співробітників своєї місії з півночі Косова через сербські акції протесту.

Рішення влади Косова про проголошення незалежності становить небезпеку не тільки для Балкан, а й для усього світу, заявляє посол Сербії в Москві Станімир Вукічевич. «Сербія вимагає від СБ ООН і генсека оголосити незаконним рішення влади Косова й розпустити його парламент, — інформував Вукічевич. — З аналогічних позицій будемо виступати й на засіданні Ради ОБСЄ». «Це небезпечний прецедент, що може зруйнувати всі принципи міжнародного права й применшити роль ООН», — наголосив він. За словами дипломата, у своїх діях Белград «спирається на міжнародне право. Рішення косовської влади суперечить уставу ООН і Гельсінкському пакту. Крім того, це рішення суперечить положенням резолюції 1244, де гарантується територіальна цілісність Сербії».

Представник Росії в НАТО піддає критиці Захід у зв’язку з його однобічним визнанням незалежності Косова і наполегливо застерігає Північноатлантичний альянс, аби той не ризикнув виходити за рамки свого мандату. Кремль наголошує, що Росія може заслужити міжнародну повагу, тільки застосувавши «грубу військову силу». Дмитро Рогозін говорить, що, визнаючи однобічну незалежність Косова, деякі європейські країни знищують систему міжнародного права. США відреагували на заяви постпреда РФ у НАТО, назвавши їх «вкрай безвідповідальними».

Президент Росії Володимир Путін називає проголошення незалежності Косова «страшним прецедентом», що, «по суті справи, ламає всю систему міжнародних відносин, яка склалася навіть не за десятиліття, а за століття

У Белграді з’являються чутки про ініціацію певними неурядовими організаціями формування військових підрозділів.

БЕЛГРАД, 25 лютого. Проголошення незалежності сербського краю Косова ускладнило ситуацію в Європі, негативні наслідки є й в інших регіонах. Про це заявив перший віце-прем’єр РФ Дмитро Медведєв після переговорів з пре­м’єр­-міністром Сербії Воіславом Коштуніцей і президентом Сербії Борисом Тадичем.

«Значною мірою негативні наслідки цього прецеденту відбиваються і на всі інші регіони, держави, у яких гостро стоїть питання статусу окремих територіальних утворень», — наголошує російський прем’єр. Він також зазначає, що Росія й Сербія будуть координувати зусилля з виходу зі сформованої навколо Косова ситуації. Дмитро Медведєв заявив: Росія дотримуватиметься принципової позиції про єдину Сербію.

«Ми виходимо з того, що Сербія є єдиною державою, юрисдикція якої поширюється по всій її території», — заявив російський прем’єр. Окрім питання про реалізацію газотранспортного проекту «Південний потік», йтиметься і про скасування візового режиму.

Україна опинилася перед вибором: або визнати Косово як державу, тим самим підтримати Сполучені Штати, або підтримати Сербію, наголосивши, що такої держави апріорі (відповідно до міжнародного права) не може бути, тим самим зіграти в тандемі з Росією. 

Ще б недавно — до газових переговорів у Росії — Президент Ющенко, безумовно, став би на бік Сполучених Штатів. Сьогодні ж він змушений займатися словесною еквілібристикою. До його честі, Віктор Андрійович фахівець у софістиці. Проте, розуміючи, що треба хоч якось визначитися, заявив, що дав доручення міністру закордонних справ України провести двосторонні консультації зі стратегічними партнерами України — ЄС, Росією, США та іншими державами. Таким чином, зазначив Віктор Ющенко, Україна наближатиметься до свого рішення. При цьому Ющенко зазначив, що, на думку України, ще не вичерпано всі можливості для переговорного процесу з цього питання.

(Початок на 1 стор.)

Також Глава держави наголосив, що для нас є дуже важливим рішення Ради безпеки ООН, позиції ОБСЄ, Євросоюзу. Водночас, заспокоюючи грузинських і азербайджанських союзників, український Президент зауважив: «Хоч би яким було рішення міжнародної спільноти, переговорного процесу, Україна підходитиме до вирішення питання суверенітету і незалежності Косова не як до прецеденту для інших заморожених конфліктів».

Однак, повернемося до початку. У VI-VII століттях територія Югославії і, відповідно, Сербії була заселена слов’янами. У VII — XII ст. на території Югославії існувало декілька феодальних держав. З 1217 року на території Сербії створюється Сербське королівство. Косово — центральна частина держави Рашка, потім — Сербського королівства. У XIV — XVI ст. на більшій частині території було встановлено владу Османської імперії. Словенці і хорвати підпали під владою Габсбургів. 1833 року серби отримали з допомогою Росії автономію. Після російсько-турецької війни 1877 — 1878 рр. Сербія і Чорногорія здобули незалежність. Косово до 1913 року перебувало у складі Османської імперії, потім його (Лондонським мирним договором) було поділено між Чорногорією і Сербією. Залишився спадок Османської династії у вигляді мусульман-албанців. На території Косова мешкали албанці, серби, чорногорці. За часів Тіто Косово було даровано автономію. З розвалом соціалістичного табору, який зачепив і Югославію, косовари першими перейнялися сепаратистськими настроями. Однак тільки завдяки НАТО ці мрії стали здійсненними. 1999 року сили НАТО бомбили Сербію…

Для сербів втрата Косова — вкрай хворобливе питання. Це те саме, що забрати в українців Київ. Це не прецедент у міжнародному праві, а його безпосереднє порушення, а саме Резолюції №1244.

Резолюція №1244 від 10 червня 1999 року була прийнята одноголосно всіма постійними членами Ради Безпеки ООН на її 4011‑му засіданні. Рада Безпеки позначила конкретні орієнтири мирного вирішення кризи навколо Косова на основі фундаментальних принципів суверенітету й територіальної цілісності СРЮ й адекватного забезпечення законних інтересів усіх етнічних груп краю.

У преамбулі цього документа говориться, що Рада Безпеки, беручи до уваги цілі і принципи Уставу Організації Об’єднаних Націй і, враховуючи головну відповідальність Ради Безпеки за підтримку міжнародного миру й безпеки, знову підтверджує дотримання всіма державами — членами ООН суверенітету та територіальної цілісності Союзної Республіки Югославії (правонаступницею якої з 2003 року є Сербія) та інших держав регіону, відображену в Гельсінкському заключному акті і додатку №2. Цими документами передбачається збереження Косова у складі Сербії (Косово не може отримати незалежність без згоди Белграду), повернення біженців до місць їхнього постійного проживання, захист культурних цінностей на території Косова й повернення сербських сил безпеки та прикордонних підрозділів.

Отже, Рада Безпеки не змогла виробити єдину позицію з питання однобічного проголошення незалежності Косова. Росія, Китай, ПАР, В’єтнам, Лівія та Індонезія прийняли сторону Сербії, а Бельгія, Хорватія, Німеччина, Італія, Франція, США і Велика Британія заявили, що Косово має стати незалежною державою. Глава Об’єднаних Націй пан Гі Мун відмовився ініціювати процес і заперечити незалежність Косово, як того хотіла Росія. Він заявив, що незалежність визнається державами, а не секретаріатом ООН.

Відтак, по-перше. Після нападу США на Ірак у Сербії вдруге створено прецедент щодо дієспроможності і, відповідно, легітимності повноважень Організації Об’єднаних Нації. Можна зробити висновок, що у нинішньому форматі ООН себе вичерпала і потребує трансформації.

Світ давно завчив фразу «Балкани є пороховим погребом Європи», але з часів балканських війн, Першої та Другої світових так нічому і не навчився. ООН, ОБСЄ, ЄС, Рада Європи довели неспроможність попереджати й залагоджувати конфлікти.

По-друге. Спочатку США і, під їхнім тиском, країни -учасниці НАТО створили нове вогнище напруження — по лінії «Косово — Сербія». Сьогодні точку біфуркації перетворено на цілковитий цивілізаційний розлам, який щомиті поглиблюється по лінії «мусульманський світ — православ’я».

«Звичайно, албанцям, що живуть у Косово, як і будь-яким іншим людям у будь-який інший момент історії, можна побажати мирного й гідного життя. Але таке життя не можна побудувати за рахунок інших», — заявляє Московський патріархат, коментуючи однобічне проголошення незалежності Косово.

По-третє. Косово стає прецедентом для інших «бунтівних регіонів» і могутнім стимулом для сепаратизму в різних куточках світу. Заяви західних країн, що з тих чи інших міркувань підтримали ініціативу США і стверджували, що Косово — унікальний випадок, вже пересвідчуються, що це не спірна, а хибна думка.

Для США тема Косова — принципове питання, адже з прецедентом Косова новітня доктрина США «нескінченних війн» набула чітких обрисів. У найближчому часі нас очікує поява великої кількості «гарячих точок». Виникають нові ситуативні альянси, де безперечним лідером є США.

Нині до Сенату США внесено резолюцію про підтримку вступу Албанії, Хорватії і Македонії в НАТО та інтеграцію незалежного Косова до євроатлантичних інститутів. «США повинні продемонструвати лідерство і підтримати запрошення в члени НАТО Албанії, Хорватії і Македонії на саміті НАТО в Бухаресті у квітні 2008 року», — говориться в документі.

По-четверте. Грузія — палкий прихильник НАТО і апологет США на Кавказі. Тбілісі говорить про Абхазію й Південну Осетію, які давно заявляють про своє бажання вийти з «підпорядкування» Грузії, і вказує, що грузинська ситуація відрізняється від косовського прецеденту.

По-п’яте. Крим не можна відтяти від України. Інакше це стало б початком її поділу. Україна слабка держава (політики нехтують народом, люди не довіряють владі, асоціюють її з державою), влада в Україні, що представляє чужинські інтереси, — це бікфордів шнур, який підірве Росію. Точкою відліку має стати 2017 рік — рік виведення Чорноморського флоту Росії з Криму.

А що як Меджліс кримсько-татарського народу згадає, що було на місці нинішньої АРК до 1783 року, і почне вимагати історичної справедливості? Аби змоделювати ситуацію, достатньо згадати деякі зави в ЗМІ, що лунали з моменту горбачовської «реабілітації репресованих народів». За словами Глави Меджлісу Джемільова, ситуація може вийти з-під контролю, якщо влада не реагуватиме на насилля, і кримські татари почнуть захищатися, тоді Меджлісу нічого не залишиться, як очолити такі формування. «Ми можемо вийти на вулиці, а нас чверть мільйона», — пригрозив Джемільов…

У Криму події розвиваються схоже до Косова. Пропаганда відновлення кримсько-татарської державності набуває піків і спадів. Демографічне співвідношення неухильно змінюється не на користь слов’ян. Надалі татари можуть стати серйозним державницьким фактором на півострові. Найрадикальніші лідери кримсько-татарського національного руху заявляють про незалежну кримсько-татарську державу. «Ми відновлюємо свою державність, і ми її обов’язково відновимо. На користь цього свідчить демографічна ситуація в Криму і деякі політичні фактори. Через десять років Крим житме в іншій реальності», — звучить у Криму.

Приховане протистояння стає дедалі напруженішим...

Віктор Вірний, політолог