СПІЛКА УКРАЇНСЬКИХ РЕКЛАМОДАВЦІВ

Останні події навколо мовного питання в Україні спричинили чимало різних коментарів, відгуків та реакцій зацікавлених осіб та організацій.

Зокрема пролунали заклики до українства «гривнею» підтримати видавця рідної літератури. Нашого інтелігента довго потрібно було діймати, аби він нарешті наважився на такий рішучий, «радикальний» заклик. Утім, як на мене, така практика фінансового впливу повинна застосовуватися повсякчас у різних сферах і галузях нашого життя, а не як жест відчаю на агонізуючу активізацію всіляких сепаратисто-федерастів.

Фінансово-економічна підтримка україномовного видавництва та ЗМІ має бути не локально-симптоматичною, а постійною, плановою, глобальною. Питання податкових пільг для україномовного продукту, звісно, може вирішуватися тільки на державному рівні. Воно вже давно назріло, проте навіть після вирішення всіх організаційних питань новообраної Верховної Ради навряд чи варто сподіватися, що її нинішній склад наважиться на кардинальні кроки у сфері мовної політики. Для   нинішніх депутатів значно важливішими видаються розподіл українських земель та нерухомості, викачування грошей з українських підприємств та шляхи перекачування їх за кордон. Словом, їм не до мови.

Проте є й інші важелі та засоби впливу на мовну політику, які не потребують законодавчих змін. Йдеться про інформаційно-ідеологічні чинники. Тільки — на відміну від зга-даних закликів — не епізодичні, а постійно діючі. Як реклама на телебаченні та газетних сторінках. Саме вона зараз використовується як засіб фінансового впливу на ідеологію та політику ЗМІ, зокрема й мовну. Мається на увазі, що замовлення реклами давно вже не керується принципом суто економічної доцільності. її часто дають «своїм» мас-медіа як плату за ті чи інші ідеологічно-інформаційні послуги.

Аби протидіяти такому стану речей, потрібно згуртуватися рекламодавцям, які воліють підтриму-вати україномовні видання, теле- та радіопередачі. Можна створити, умовно кажучи, Спілку українських рекламодавців. До якої б входили ті, хто замовляє свою рекламу в україномовних ЗМІ, підтримує видання українських книжок. Взамін виробникам — знак на товарах таких фірм. Умовно назвемо його «Підтримую українське».

Відтак свідомий пересічний споживач, купуючи автомобіль, телевізор, м’ясорубку, сало, горілку, пиво чи ґудзик, завважуватиме цей знак на упаковці. Не тішуся ілюзіями, що всі як один наші співгромадяни враз кинуться скуповувати товари з такими позначками. Проте за умови вибору між приблизно однаковими видами того чи іншого товару (а нині вибір є) прихильники українства таки віддаватимуть перевагу «ідеологічно близькому» виробнику.