Одкровення зірок на публіку. Чим викликана така поведінка?

Про це пише керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).

Крім новин та політики, преса рясніє нескінченними реаліті-шоу з одкровеннями медійних персон. Втім, і самі знаменитості вельми охоче виставляють на публіку докладні сторінки свого нинішнього чи минулого життя, причому часом досить непривабливі. Власне, публічне "роздягання" стало якимсь особливим жанром в наші дні.

Важко сказати, чим викликане таке, з точки зору традиційної моралі, непристойної поведінки. Але є і припущення.

Людина, успішна або не дуже, не може в собі тримати всі емоції. Свої переживання людині потрібно з кимось розділити - з чоловіком, родиною, друзями. Кожен має потребу в підтримці. Особливо, якщо мова йде про щось таке, що гризе людину. Наприклад, про власний поганий вчинок. Всі ми знаємо, як важко часом залишатися наодинці з собою і своїми гріхами.

Для християнина вихід з такої ситуації є очевидним - існує сповідь. Сповідуючи свої гріхи Господу, через Його служителя і свідка - священика, каючись в цих гріхах, шкодуючи про них, людина тим самим звільняється від їх влади. Стирає зі сторінок своєї душі весь бруд.

Але як бути людині нецерковній? Зараз модно звертатися до різних психологів і психотерапевтів. Але і це не завжди допомагає. А кому-то і цього не потрібно. Адже для того, щоб піти до психолога, потрібно визнати, що у тебе є проблеми.

І ось тут ключовий момент. Більшість знаменитостей, готових представити публіці свою "брудну білизну", проблеми відчувають тільки глибоко всередині, не пов'язують їх зі своїми гріхами і самі собі не можуть зізнатися у власній провині. Але душу-то не обдуриш. Ось і рвуться у "зірок" зсередини біль, страх і жах, але замість християнської сповіді виходить сурогат у вигляді "сповіді" перед публікою. Така своєрідна "терапія". Адже увага публіки - це той наркотик, який на час може заглушити внутрішній біль. Але тільки на час ...

І що сказати - багато, аж ніяк не знамениті, люди (в тому числі і деякі християни) поводяться в публічному просторі так само. Спокуса публічністю досить поширена в наш час.

Тому нам завжди варто обдумувати мотиви наших вчинків, нашу  суспільну поведінку. Особливо зараз, коли, завдяки інтернету, особистого простору стає все менше. Не будемо забувати, що головний наш суддя - це не читачі наших сторінок в соцмережах, а Сам Господь. А Він бачить наші душі наскрізь до самого дна. І звернутися за допомогою і зціленням ми можемо тільки до Нього.