Зробити з олігарха бізнесмена: чи під силу це Зеленському

Україна потрапила в замкнене коло, в якому складність реалізації будь-якого закону полягає в тому, що на кожну силу знаходиться значніша сила, яка вказує, кого можна карати, а кого не можна.

Легким рухом руки ...

Про те, що країні потрібна системна деолігархізація, ми чуємо від команди Володимира Зеленського не перший раз. Але тепер, схоже, президент перейшов у рішучий наступ - принаймні, на словах. За підсумками засідання РНБО 15 квітня, Зеленський повідомив, що вже запропонував Раді національної безпеки і оборони та Офісу президента спільно з Антимонопольним комітетом розробити новий фундаментальний законопроект про статус олігархів. За словами президента, в новому законі буде чітко вказано, "що буде з такими людьми, які буде вводити санкції, як олігархи будуть перетворюватися в бізнесменів".

Треба сказати, що запал президента дуже заразливий. Так і хочеться перефразувати відому репліку з "Діамантової руки": легким рухом руки олігархи перетворюються ... олігархи перетворюються ... перетворюються олігархи ... в елегантних бізнесменів!

Але повернемося до наших олігархів, які поки ні в кого не перетворилися. Ми і раніше, звичайно, підозрювали, що це не найкраща частина нашого суспільства, але тепер-то вже всім остаточно ясно: для України це абсолютне зло. Правда, мало хто може сказати, чим конкретно відрізняється олігарх від бізнесмена, тому для початку було б непогано розібратися з поняттями.

Говорячи простими словами, олігарх - це представник невеликої групи не просто багатих людей, а людей, які зосередили в своїх руках багатство всієї країни, завдяки чому вони тримають в підпорядкуванні практично всі інші структури суспільства. Олігархія є політичний режим, при якому влада зосереджена в руках порівняно нечисленної групи громадян, наприклад, представників великого монополізованого капіталу. При цьому олігархи або самі перебувають у владі, або мають вирішальний вплив на владу і прийняття рішень в своїх інтересах.

Під абсолютним впливом

Зрозуміло, олігархія не є суто українською моделлю, але у нас є свої особливості. За словами аналітика компанії "Центр біржових технологій" Максима Орищака, основна з них полягає в тому, що вплив олігархів на життя країни не те, що значний, - абсолютний!

- В Україні як ніде поширене кумівство і лобіювання своїх інтересів через "рукостискання" за грошові відкати - або разові, або систематичні від обороту, - пояснює Орищак. - Не можна вести бізнес або отримати посаду без хабарів, без знайомств, без прикриття "погонами". Для економіки така ситуація згубна не тільки тим, що в держскарбницю не доходять гроші через систематичні крадіжки, а й тому, що високі управлінські посади отримують не професіонали, а знайомі "свої люди" без відповідної освіти, досвіду і прагнення вести державу на нові етапи становлення. Завдання лише одне - робити те, що скажуть "зверху".

Економіст Владислав Банків вважає, що проблема в Україні комплексна: непрацююче антимонопольне законодавство, корумпована правоохоронна система, продажні суди, а олігархічний режим при владі є наслідком цієї комплексної проблеми.

За прикладом Кореї

На думку Орищака, єдиний дієвий метод, який може швидко привести в порядок країну - це прописати в законі швидкі і жорсткі покарання за розкрадання, включаючи арешт майна, блокування рахунків, позбавлення волі. При цьому важливо не тільки максимально посилити покарання, а й почати приводити їх у виконання.

- В історії вже є "корейське економічне диво", і нам ніщо не заважає брати з нього приклад, - зазначив експерт в бесіді". - Починалося воно з чищення рядів шляхом боротьби з корупцією - до речі, це стало можливим не в останню чергу саме завдяки вимогам МВФ. Корупція була настільки поширена в країні, що мер Сеула мав прізвисько "десять відсотків", а у деяких чиновників сума відкату доходила і до 30-ти.

Експерт зазначає, що головна причина кризи в країні - це зрощення верхівки влади і верхівки великого бізнесу. І знову згадує історію тієї ж Південної Кореї і скандали навколо сина президента Кім Ен Сама, який брав не просто гроші за вирішення проблем бізнесменів, а й комісійні за роз'яснення того, кому і скільки треба занести.

- У нас такі люди теж є, але скандалів від їх діяльності не виникає, - зазначає Орищак. - Тобто складність реалізації будь-якого закону полягає в тому, що на кожну силу знаходиться значніша сила в державному  апараті, яка вказує, кого можна карати, а кого не можна. Також, наприклад, державні тендери виграють "по знайомству", за відкати - і це теж велика проблема, з якою потрібно розбиратися.

Утопія чи реальність?

У зв'язку з усім вищесказаним виникає закономірне питання: чи зможе Україна перемогти олігархію? Наскільки реально здійснення планів Зеленського?

Максим Орищак вважає, що якщо стоїть таке завдання, то в її реалізації немає нічого неможливого.

- Ситуація абсолютно реальна, правда, рішення це не назавжди, - каже експерт. - Очевидно, що ряд бізнесменів, побоюючись жорстких заходів, просто підуть з ринку до приходу наступної влади. Побороти корупцію зараз потрібно, так як інакше держава "потоне". Але, спираючись на історію успішних прикладів боротьби з корупцією, можна прогнозувати, що ситуація через три-п'ять років все одно повернеться на круги своя, адже корупція, як явище, циклічна. Думаю, що зовсім ліквідувати корупцію не можна, але можна вибудувати якусь неформальну систему понять, яка буде змушувати чиновників хоча б "брати по чину" і виконувати обіцянки.

У той же час Владислав Банків налаштований скептично, вважаючи, що, на жаль, будь-які подібні зміни, тим більше, при нинішній владі - це з області фантастики.

- Справа в тому, що проблема не у відсутності закону, а в людях, які підтримують існування такого порядку речей, і побороти систему прийняттям одного закону нереально, - пояснив експерт свою думку. - Вихід може бути в тотальній демонополізації ринків, в дерегуляції, яка дозволить зайти новим гравцям в традиційні ніші олігархів. У зменшенні ролі правоохоронців, які "кошмарять" конкурентів на замовлення тих же олігархів, в персональній відповідальності суддів за неправосудні рішення.

Аналітик Олексій Кущ впевнений, що це буде непрацюючий закон - з розряду "за все хороше проти всього поганого", та й взагалі сама ідея подібного закону вже є хибною.

- Коли приймаються закони про дітей або, наприклад, пенсіонерів, мається на увазі, що діти і пенсіонери в країні будуть завжди, тому потрібні ось такі довгострокові документи - закони, - пояснює експерт. - За аналогією, приймаючи спеціальний закон про олігархів, влада показує нам, що олігархи нікуди не дінуться і будуть в країні завжди, і в цьому полягає велика смислова помилка.

Втім, продовжує експерт, якщо ми продовжимо свій рух до "великої аграрної державі", то можна не турбуватися: олігархи зникнуть самі по собі. Просто тому, що в "великих аграрних країнах" олігархів не буває - там всім правлять лендлорди. Правда, це буде навіть не стрибком, а потрійним сальто назад: влада лендлордів, які володіють мільйонами гектарів українських земель, відкине країну в XVIII століття.