Чому важливо постійно чогось вчитися?

На цю тему розмірковує керуючий справами УПЦ митрополит Антоній (Паканич).

Людина швидко до всього нового звикає. До нових знань та інформації - в тому числі. Спочатку нові кроки даються важко. Нам треба докласти зусиль, щоб подолати бар'єр, потрібно переломити себе, свою лінь, страхи. І тільки після цієї роботи над собою ми можемо вийти до нових горизонтів, що відкривається

Постійне прагнення пізнати щось, освоїти якийсь навик, розширити кругозір - кращий спосіб боротьби з нашої лінню і гординею.

Людина, здатна все життя вчитися, з кожним новим кроком усвідомлює, наскільки її  колишні знання, життєвий досвід були незначні, наскільки вона  сама неспроможна. І скільки всього в світі є ще непізнаного, невидимого, нерозкритого, того, про що вона навіть не здогадується.

Той, хто шукає смиренно схиляється перед величчю Бога, Його силою, масштабом і усвідомлює своє убозтво і безсилля.

Процес пізнання - необхідна умова духовного зростання. Можна навіть сказати, що навик пізнання світу, вивчення різних дисциплін, мов, освоєння будь-якої професії і нового виду діяльності нам потрібні в тому числі для того, щоб вчитися глибше пізнавати Бога.

Займаючись будь-якою справою, заглиблюючись в неї,  ми можемо в процесі роботи раптово відкрити нові грані у відносинах з Творцем, нові форми Богоспілкуання. Відчути, як оживають слова Євангелія, Псалтиря, звичних слуху молитов.

Звичайно ж, для цього потрібно звертати постійно свій внутрішній погляд до Бога, де б ми не знаходилися, чому б не вчилися, що б не робили. Всі наші думки і дії в будь-якій сфері повинні бути спрямовані до Бога. І тоді Господь, бачачи наше прагнення, буде відкриватися і збагачувати наше життя Собою.