Франческо Петрарка - поет нерозділеного кохання

8 квітня 1341 року в Римі, на Капітолійському пагорбі, був увінчаний лавровим вінком величніший поет епохи Середньовіччя і Відродження. 36-річний Франческо Петрарка отримав таку високу нагороду на знак визнання його кращим поетом і неперевершеним знавцем античної літератури. Увінчання лаврами видатних особистостей - це греко-римська традиція, яка була відроджена в Італії, після тисячолітньої перерви, в день нагородження поета. У цей день Петрарка прочитав свою промову перед сенатом і був визнаний почесним громадянином Риму.

Франческо Петрарка сам поклопотав про те, щоб його, як було прийнято у древніх римлян, нагородили лавровим вінком як кращого поета. На його ініціативу відгукнулися в Римі і Паризькій Сорбонні. Поет обрав Рим.

Петрарка отримав настільки широке визнання за свої вірші про нерозділене кохання. Наповнені ніжністю, ці рядки оспівували прекрасну Лауру, в яку поет був закоханий все своє життя.

Серед тисяч жінок лише одна була,
Мені серце вразила незримо.
Лише з виглядом благого Серафима
Вона могла зрівнятися красою.

Лаура була заміжньою жінкою, з якою Петрарка познайомився в 1327 році. При цьому достеменно невідомо, чи знала сама Лаура про почуття поета. "Лаура, відома своїми чеснотами і довго прославляється моїми піснями, вперше постала моїм очам на зорі моєї юності, в Літо Господнє 1327, вранці 6 квітня, в соборі святої Клари, в Авіньйоні», — писав Петрарка про доленосну зустріч.

Своїй коханій поет присвятив 366 сонетів. Петрарка об'єднав їх в "Книгу пісень", яка не тільки прославила самого автора, а й звела поезію на абсолютно новий рівень, де оспівувалася любов чоловіка до жінки, а не віруючого до Бога. Своїми працями Петрарка поклав початок епосі Проторенесансу, також його прийнято вважати основоположником гуманістичного мистецтва епохи Відродження.

Оспівувати свої почуття до прекрасної жінки поет продовжував і після її смерті (імовірно Лаура померла від чуми). Смерть коханої стала великим ударом для поета.

Любов, можливо, колись була
Найсолодшим даром, - мені той вік невідомий!
Тепер же горщика немає.  І найгіршим бідам
Підвладний той, до кого вона прийшла.
("На смерть Лаури")

Петрарка був поетом великого розмаху. Писав він сонети, канцони, секстіни, балади і мадригали. Відома також його італійськомовна поема «тріумфи», в якій знайшла своє вираження життєва філософія Петрарки. Писав він і на латині: автобіографія, інвективи (гнівні викривальні мови) по відношенню до представників самих різних суспільних сфер і багато іншого.

Дуже багато часу поет проводив на самоті, в своєму будиночку в сільській глушині. Там він складав і вдавався роздумів про прекрасну Лаурі з білявим волоссям. На той момент, коли Петрарка зустрів Лауру, він мав духовний сан священика. На гроші, що призначалися йому з церковних коштів, він міг забезпечувати себе. Платонічна любов до Лаури займала найважливіше місце в житті поета, але він не обмежував себе суто романтичним жанром. Політика, філософія, історія — все це теж цікавило поета.

Франческо Петрарка помер у ніч з 18 на 19 липня 1374 року у віці 69 років. Кажуть, що поет відійшов у інший світ з пером в руці, сидячи над роботою по життєпису Цезаря. Всього один день відділяв італійця від 70-річчя: 20 липня 1374 він би міг відзначити свій ювілей. Петрарка народився 20 липня 1304 р. в Ареццо, Італія.