Гіподинамія: завмираємо

Технічний прогрес, який подарував людині заводи, газети і пароплави, підніс йому і інший малоприємний сюрприз – позбавив руху. І, дійсно, в наш час залишилося не так вже й багато роботи, що вимагає фізичної активності.

Праця автоматизована настільки, що багато За весь робочий день можуть не вставати з-за столу. Так після роботи громадський і особистий транспорт не передбачає серйозної рухливості.

Модне останнім часом слово «гіподинамія» з давньогрецької перекладається як «малорухомість».

Її не дарма вважають бичем сучасної цивілізації. Деякі дослідники вважають, що за останнє століття фізичне навантаження людини знизилася майже в 100 разів. Гіподинамія підстерігає людину чи не з народження і наздоганяє до шкільних років.

Чим зайнята звичайна дитина? П'ять-шість уроків, розбавлених ненависною фізкультурою, і залишок дня за уроками, комп'ютером або перед телевізором. А батьки, які намагаються всебічно розвинути своє чадо, віддають його на музику або мови, і як від вогню, шарахаються від спортивних секцій, або нормального бажання дитини поганяти з друзями у футбол або на велосипеді.

Ось і виходить, що близько 75 відсотків школярів в нашій країні вже страждають від наслідків малорухливого способу життя. Після школи-ВНЗ, за ним престижна робота. Причому найбільш престижною і високооплачуваною виявляється найбільш сидяча: в офісі, редакції, банку.

І, як не дивно, найбільше гіподинамії сприяє шалений ритм сучасного життя. Скрізь і все треба встигнути, бо до метро на маршрутці, в магазин на машині, на п'ятий поверх на ліфті. На додаткові навантаження часу просто не залишається – виспатися б.

Таким чином енерговитрати поступово знижуються. До невеликої рухливості звикнути легко, хорошим помічником в цій справі стає ліньки. Навіщо рухатися, якщо навіть продукти і засоби гігієни можна замовити через інтернет.

Поступово нетренований організм сам виробляє свій економний режим. Втомою, млявістю і постійною сонливістю ще більше обмежуючи можливість і бажання рухатися. І знову замкнуте коло: машина замість тролейбуса, робота спокійніша, відпочинок полінівіша.

Супутники малорухливості

Першим на відсутність руху реагує зовнішність. Струнка дівчина лунає в талії і шукає одяг на розмір більше. Спортивний колись юнак на додаток до костюму і краватки отримує складку жиру над ременем. Але це тільки зовнішні ознаки малорухливості. Що ж відбувається всередині?

Зі зниженням фізичної активності менше людина є не починає. Причому і краще теж. Незбалансоване і нерегулярне харчування, фаст-фуд і регулярний прийом алкоголю призводять не тільки до відкладення жиру в проблемних місцях, але і до порушення обміну речовин: збільшення рівня холестерину в крові, вітамінної недостатності, змін у суглобах і зв'язках.

Паралельно страждає і серце. Його м'яз, як і всі в організмі, вимагає тренування і також слабшає без навантаження. І на будь-який стрес і найменшу перевантаження серце відповідає збільшенням скорочень. В результаті підвищується артеріальний тиск, а серцевий м'яз зношується швидше. Чим далі, тим більше.

Погано працюють і легкі. Їх обсяг поступово знижується, адже для сидячого способу життя глибокі вдихи не потрібні. Поступово, не без допомоги пасивного і активного куріння, втрачається еластичність бронхів, і в легенях починає затримуватися "відпрацьоване" повітря. З-за цього глибина вдиху знижується ще більше, і починається справжнє кисневе голодування.

Поступово коло замикається. Киснева недостатність призводить до захворювань серця, яке не може повноцінно доставляти кисень до органів. В результаті порушується весь обмін речовин, який веде до ще більшої повноти і навантаженні на серце. Воно, в свою чергу, не тренується через зайву вагу і недостатню роботу легенів. Людина вважає себе хворим і практично перестає рухатися.

За статистикою, 75 відсотків інфарктів міокарда в наш час відбуваються через емоційних і фізичних навантажень, що випали на частку нетренованого серця. Причому за останні 15 років кількість інфарктів в нашій країні не тільки збільшилася в півтора рази, захворювання «помолодшало», і все частіше зустрічається серед 30-річних.
І що робити?

Рухатися. Для того, щоб боротися з гіподинамією, не потрібні надмірні фізичні навантаження і різка зміна способу життя.

Як кажуть лікарі, достатньо ходити пішки там, де це можна робити. Від метро до роботи, до магазину, по сходах. Це і серце не перевантажить, і обсяг легенів поступово розвине. А щоб уникнути болю в попереку від довгого сидіння в офісі — робіть спеціальну гімнастику для спини.