Саудівській Аравії не впоратися з нафтовою кризою

Повідомлення гендиректора Saudi Aramco Аміна Нассера про те, що гарантовані поставки нафти на ринок, варто сприймати з часткою скептицизму.

З огляду на нестабільність в Перській затоці і можливість того, що Ормузьку протоку буде тимчасово закрито, гендиректор Aramco виступив з надмірно оптимістичним повідомленням. У разі повної блокади Ормузької протоки Aramco втратить необхідні обсяги нафти і нафтопродуктів на азіатських і європейських ринках. Так, Aramco володіє і використовує нафтопровід, пропускна здатність якого 5 млн барелів на добу, нафта по якому проходить 1200 км між Аравійською затокою і Червоним морем. Проте для підтримки стабільності ринку нафти потрібно набагато більше.

Прагнення Нассера стабілізувати ринок заслуговує похвали, хоча це може бути спробою придушити страхи трейдерів і фінансових аналітиків, особливо перед зустріччю OPEC + у Відні наступного тижня. Він підтвердив, що Aramco може постачати достатній обсяг нафти через Червоне море, повторивши, що для цих цілей є вся необхідна інфраструктура. Однак аналітики забувають, що його заява відноситься лише до обсягів експорту нафти Саудівської Аравії. І цього літа вони, ймовірно, не перевищать рівень, який здатний підтримувати трубопровід. І вже якщо говорити про повномасштабні конфлікти, то реальна проблема в тому, що під загрозою перебуває не тільки саудівська нафта.

Зараз через Ормузьку протоку транспортується від 20 до 21 млн барелів нафти на добу. Значну частину цього становить саудівський експорт, але додаткові маршрути доведеться шукати ОАЕ, Іраку, Кувейту, Бахрейну, Катару та Ірану. Закриття протоки або військові дії в регіоні призведуть до тимчасового порушення всіх морських перевезень. Крім сухопутного трубопроводу Саудівської Аравії і трубопроводу Фуджейра в ОАЕ реальних альтернатив немає, так як сухопутні або залізничні перевезення дають мінімальні можливості. Передача обсягів через трубопроводи Саудівської Аравії і ОАЕ неможлива, так як загальна пропускна здатність цих двох трубопроводів не перевищує 10 млн барелів на добу, а це не становить і 50% від поточних морських поставок через Ормузську протоку.

Ще один наслідок блокади: більшість доступних супертанкерів типу VLCC і інших танкерів або будуть заблоковані в Перській затоці, або не зможуть бути перенаправлені. Пройдуть дні і тижні, перш ніж ринок вирішить цю проблему. І, ймовірно, варто очікувати стрибка цін на всі продукти. Те ж саме відноситься до СПГ.

Далеко не всі аналітики говорять про безпеку нафтових родовищ і доступності трубопроводів. Будь-який військовий радник вважатиме, що ці варіанти є першою фазою військових дій. Якщо на Іран буде здійснено напад, вся арабська нафтогазова інфраструктура перетвориться в ціль, яку треба знищити, принаймні в очах Тегерана і його довірених осіб. З географічної точки зору Тегеран в кращому становищі. Якщо поглянути на більшість нафтогазовидобувних активів та інфраструктури в арабському світі, особливо в Саудівській Аравії, ОАЕ або в Іраку, їх все ж  легко вразити ракетами ближнього радіусу дії, винищувачами і навіть безпілотниками. Будь-які нападки на Іран призведуть до повномасштабної атаки на східну провінцію Саудівської Аравії, в якій видобувається 80% всієї нафти і газу, морську нафтову інфраструктуру Абу-Дабі і регіональні трубопроводи.

Зрозуміло, Іран, хусит, "Хезболла" підготували свою стратегію нафтогазової інфраструктури. Вашингтон, Ер-Ріяд, Абу-Дабі зроблять все, щоб знайти рішення ситуації. Однак географічне положення диктує свої закони.

Придушувати страхи на ринку - це правильно. Неправильно не враховувати при цьому реальний стан справ. Повідомлення Нассера ─ це повідомлення голови нафтової компанії, який вживає всіх заходів обережності, щоб впоратися з лихом. Султан аль Джабер, глава ADNOC, зробить те ж саме. Проте ринок нафти перетворився в жертву геополітичних прогнозів емоційних лідерів, що закривають очі на реальність. Це протистояння ─ абсолютно безпрецедентне явище, але якщо говорити про нафту як про зброю ураження або засіб виживання.

Азіатські споживачі повинні підготуватися до різких стрибків цін при самому оптимістичному прогнозі і відключення величезних частин своєї економіки. Крім Ормузської протоки треба брати до уваги ще багато, особливо реакції в Ємені або "Хезболлу". Не можна забувати про негативні наслідки для європейців. Саудівська Аравія здатна на багато що, але вона не врятує світову економіку в разі вибуху ситуації в Перській затоці.