Зростання української економіки вперлося в стелю

Україна будує аграрну економіку і зростання, яке демонструється нею, є максимальним для даної моделі. Таку думку висловив експерт інституту ім. Олександра Поля Павло Вернівський на своїй сторінці у соцмережі Facebook.

Експерт звернув увагу на індикатор валового накопичення основного капіталу (Gross fixed capital formation). "Даний індикатор показує, скільки в країні інвестується у виробництво. Це індикатор, який показує здатність економіки створювати нову продукцію в майбутньому і збільшувати ВВП. Середньостатистичне значення цього індикатора в світі 23% і залишається на одному рівні 60 років! При цьому в абсолютних числах показник виріс в 4 рази", - пише П. Вернівський.

Економіст зазначив, що в таких розвинених країнах, як Німеччина, Франція, Японія, Австралія, цей показник ніколи не знижувався нижче 20%. У США він був нижче 20% тільки з 2008, але зараз знову повернувся до цього рівня. В абсолютних числах у всіх розвинених країнах витрати постійно зростали. Виняток лише Японія, де витрати з 1990 впали на 15%, однак до того вони виросли в два рази і зараз складають значну суму 1,4 трлн дол. А в таких країнах, як Корея, Японія, Китай, в період їх економічного дива дані витрати перевищували 35% ВВП, а у Китаї навіть 40%, акцентує економіст.

"В Україні найвищий показник був у 2008 році і становив близько 25%. Однак з того часу питома вага цих витрат почав знижуватися і зараз становить 16%. В абсолютних числах, без урахування інфляції, становить 23 млрд дол., що нижче 2008 року в два рази", - зазначає він.

Експерт також звернув увагу на те, що витрати в дослідження і розробки в розвинених країнах становлять вище 2% ВВП. В Україні щорічно витрати знижуються і зараз становлять близько 0,5% ВВП.

П. Вернивский зазначив, що показник споживання (Final consumption expedinture), тобто скільки населення проїдає зараз грошей, замість того, щоб інвестувати в майбутнє, в розвинених країнах становить 65-80%, а в Україні сягає 87%.

"Додана вартість у виробництві. Рівень цієї вартості у ВВП відрізняється в різних країнах. У Японії, Німеччині він вище 20%. У Південній Кореї 27% , в Китаї 29%. У США він 11%. В Україні 12%. Однак тут я б не порівнював Україну з Америкою, так як в абсолютних числах у США рівень доданої вартості зростає, навіть незважаючи на те, що значна частина виробництва була переведена в Китай та інші країни. В Україні він нижче рівня 2003 року", - пише П. Вернівський.

Крім того, середньосвітовий показник доданої вартості створюваної одним працівником в промисловості становить 30 тис. дол. У розвинених країнах він становить понад 100 тис. дол. У Кореї 70 тис. в Китаї 23 тис. в Україні 5 тис. дол., що нижче навіть рівня 2003 року.

"Додана вартість, створювана сільським господарством. У розвинених країнах цей показник становить 1-3% ВВП. В Україні 10%, хоча ще в 2008 було 7%. В абсолютних значеннях теж спостерігається зростання, і сільське господарство вище рівня 2008: 13 млрд проти 10 млрд, однак зростання настільки незначне, що ніяк не компенсує негативні тренди в інших сферах", - наголошує економіст.

П. Вернівський вважає, що по суті зараз в Україні спостерігається інфляційне зростання економіки, де зі збільшенням купівельної спроможності не збільшується фізичний розмір споживання. "Люди просто витрачають на ті ж товари послуги більше грошей. Проблема даного зростання в тому, що інфляційний ВВП дуже швидко здувається. Це ми спостерігали в 2009 і 2014 роках", - зазначає експерт.

"Україна будує аграрну економіку, і те зростання, що ми зараз спостерігаємо, це все, на що ця економіка здатна. Передумов для прискорення цього зростання немає і не передбачається. На жаль, країна проїдає більшу частину капіталу, ніж фактично вбиває всі перспективи майбутнього розвитку. Ще гірше, що країна з кожним роком збільшує свою залежність від зовнішніх позик, які також йдуть на проїдання. Ще проблема нашої держави в тому, що їй потрібно виплачувати з кожним роком все більше і більше коштів, що могли бути витрачені на свій розвиток. Крім цього, сама аграрна економіка більш нестабільна, ніж промислова, так як ціни на продукцію постійно змінюється, що унеможливлює прогнозування будь-яких доходів, при цьому витрати на обслуговування зовнішніх кредитів є більш постійними", - резюмував економіст.