Як живуть дикі племена в сучасному світі?

При сучасному рівні цивілізації на нашій планеті існують і так звані дикі племена. Живуть вони виключно на тому рівні, який був і багато тисяч років тому, коли людина полювала на мамонтів за допомогою каменів, ловила руками рибу і збирала дикі ягоди.

Навіть вогонь вони добувають найдавнішим способом - тертям одна об одну сухих паличок і висікання іскор з уламків кремнієвих гірських порід. Весь одяг - пов'язка на стегнах з будь-яких рослин. Житло - невеликий курінь, покритий гілками і іншою рослинністю.

Особливо дивує те, як живуть племена в сельві річки Амазонки. У порівнянні з племенами Африки бразильські дикі племена вражають крайньою потребою. Кожен день вирішується проблема їжі. Все, що вдається добути, тут же з'їдається без залишку. Взагалі немає такого поняття, як запас їжі на наступний день.

В африканських племенах ситуація з їжею інша. Там є можливість полювати на великих звірів. Такий видобуток за один присід всьому племені не з'їсти. Надлишок «консервують» - зазвичай коптять або висушують. А оскільки є надлишки, то постає питання, як їх розподілити між членами племені. Рішення приймається вождем або на загальних зборах з правом голосу у дорослих чоловіків. Жінки голосу не мають і повинні беззаперечно підкорятися.

Зовсім інакше все виглядає в більшості бразильських племен. Великих диких звірів там майже немає. Полювання ж на дрібних достатку в їжі не дає. З цієї причини будь-що ділити немає ніякої потреби через відсутність самого запасу. Як наслідок цього - немає і місцевої влади. По суті, ці племена мають свого роду комунізм в початковій стадії - все спільне. Іронія ж долі в тому, що загальним тут є тільки повітря, вода і добута всім плем'ям їжа.

Вчені та ентузіасти багато разів намагалися підняти соціальний рівень настільки відсталих племен. Передбачалося, що при їх нечисленності і дуже складних умовах для існування контакт з цивілізацією дасть поштовх в частині прогресу. Але майже всі спроби налагодити відносини закінчуються невдачею. Запропоновані в дар речі і предмети (сірники, одяг, взуття, інструменти) представники племен ігнорують.

Наприклад, живе на річці маїсу (притока Амазонки) дуже нечисленне плем'я пірахан, що знаходиться в умовах щоденного виживання. Житла у них вкрай примітивні навіть для рівня диких племен: в м'який грунт встромляють чималі гілки і на них накидають сухе пальмове листя. Стін у такого житла немає. Підстилкою служать знову ж пальмове листя. На контакт плем'я не йде. Цікаво, що чоловіки племені беруть його за дивовижного птаха і починають метати вгору дерев'яні списи.

Ще одне неконтактне нечисленне бразильське плем'я - кавахіва. Про нього вченим теж відомо вкрай мало. З моменту його виявлення досі немає жодного контакту. Всі відомості про даний вид племені були отримані лише в ході контакту з іншими племенами. Щоб не допускати виродження, жінки для зачаття йдуть в сусідні племена і потім повертаються.

Найцікавіший факт: в племенах пірахан і кавахіва немає ніяких ознак виродження. Чисельність людей в них залишається практично на одному рівні. Цей феномен досить довго був справжньою генетичної загадкою для вчених. Але подальші контакти з іншими племенами, що живуть поруч або поблизу з племенами пірахан і кавахіва, допомогли розкрити таємницю. Виявилося, жінки названих племен для зачаття на деякий час йдуть в сусідні племена і потім повертаються. Таким чином, кровозмішення не відбувається. А адже саме воно, як правило, призводить до виродження.