Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

«Внутрішній розбрат Церкви для мене страшніше і тяжче всякої війни і битви»

Епоха Костянтина Великого знаменується в Римській імперії виходом християнства з підпілля і укладенням союзу між церквою і державою. Найважливішим релігійною подією правління наймогутнішого з смертних» став Нікейський собор, який відбувся в 325 році. Його метою було припинення чвар всередині церкви. Собор засудив аріанство, що сповідувало неєдиносутність Бога Отця і Бога Сина. Також було затверджено час святкування Великодня, проголошений остаточний розрив християнства з іудаїзмом і вироблені інші важливі канони.

«І дикі звірі не проявляють такої люті до людей, як християни виявляють до тих своїх побратимів, які не згодні з їх думками»
 Амміан Марцеллін

«Як жорстоко вразила мій слух, або краще, саме серце звістка, що між вами виникли розбіжності більш тяжкі, ніж які були раніше, і що ви, через яких я сподівався зробити зцілення іншим, самі маєте потребу в набагато більшому лікування! Коли ж я міркував про початок і предмет цих суперечок, то привід до них мені здався досить незначним і зовсім не вартим таких дебатів. Тому, вимушений до цього послання, пишу одностайної вашій прозорливості і закликавши на допомогу божественне провидіння, оголошую своє право бути посередником у вашому подиві і як би покровителем миру між вами»
 Костянтин Великий

«Павло, єпископ Неокесарії — фортеці, що лежить на берегах Євфрату, відчув на собі жорстокість Лікінія: у нього обидві руки знаходилися в розслабленні від того, що їх палили розпеченим залізом, яке стягнуло і позбавило життя нерви, що дають членам рух. У інших було виколоте праве око, у інших підсечено праве коліно. У числі останніх перебував Пафнутій Єгипетський»
 Феодорит Кірський про тих, що прибули на собор єпископів, постраждалих при імператорах-язичниках

«Засідаючи з належним благочинням, Собор спочатку дотримувався безмовності і очікував прибуття василевса. Ось, нарешті, увійшов хтось один, потім другий і третій з наближених василевса, входили потім і інші, але не з звичайних гоплітів і дорифоров, а з його вірних друзів. Коли ж був поданий знак, яким звичайно сповіщалося прибуття василевса, і всі встали, увійшов і сам він і виступив на середину зборів. То був ніби небесний янгол Божий, якого урочистий одяг блищав блискавками світла, якого порфіру сяяла вогненними променями і прикрашалася переливаються блиском золота і дорогоцінних каменів. Така була прикраса його тіла. А душа його, очевидно, була прикрашена благоговінням і страхом Божим, це виражалося в пониклому його погляді, рум'янці на його обличчі і рухами його ходи»

«Перші почали звинувачувати своїх ближніх, другі захищалися і засуджували один одного. Між тим, як з тієї та іншої сторони було зроблено безліч заперечень і на перший раз виникла велика суперечка, василевс вислуховував усіх незлобливо, з увагою приймав пропозиції і, розбираючи в деталях сказане тією і іншою стороною, мало-помалу примирив, тих хто наполегливо змагався»
 «батько церковної історії» Євсевій Кесарійський

«Віруємо в Єдиного Бога Отця Вседержителя, Творця всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, народженого від Отця, тобто із сутності Отця, Бога від Бога, світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, народженого, несотвореного, єдиносутнього Батькові. Через нього все існує як на небі, так і на землі. Заради нас, людей, і заради нашого спасіння , котрий зійшов (з небес), і втілився, і страждав, і воскрес у третій день, і який зійшов (на небо), і прийде судити живих і мертвих. І в Святого Духа»
 Нікейський Символ віри — формула віросповідання, згідно з якою Бог Син є єдиносутнім з Батьком

«Єпископ Олександр іноді, в присутності підвладних собі пресвітерів та інших кліриків, любочесно богословствував про Святу Трійцю, розмірковуючи філософськи, що Свята Трійця є в Трійці Одиниця. Один підлеглий йому пресвітер Арій, людина не без знання діалектики, думаючи, що його єпископ вводить вчення Савелія Лівійського, з любопрення ухилився до думки, прямо протилежної думки Савелія, і на слова єпископа став грубо пропонувати заперечення, кажучи, що якщо Отець породив Сина, то Народжений має початок буття; а звідси явно, що був час, коли не було Сина, і необхідно випливає, що Син має Свою особистість з небуття»
 Сократ Схоластик про появу аріанства

«Хіба не знаєш, що юдейська пасха є образ, а християнська — істина. Дивись, яка між ними різниця: та рятувала від тілесної смерті, а ця припинила гнів (Божий), якому підпав весь всесвіт; та позбавила колись від Єгипту, ця звільнила від ідолослужіння; та погубила фараона, ця — диявола; після тієї — Палестина, після цієї — Небо. Що ж ти сидиш зі свічкою, коли вже зійшло сонце?»
 Нікейський собор затвердив час святкування Великодня (Іоанн Златоуст про Великдень)

«Називаючи шлюб чесним і співжиття з власною дружиною — цнотливістю, він [єгипетський єпископ Пафнутій] радив собору не ухвалювати такого закону, бо важко переносити це. Такий закон і для них, і для дружин їх, може бути, стане причиною нецнотливості... І це запропонував Пафнутій, сам, — за зауваженням Созомена, — ніколи не зазнававши шлюбної згоди. Собор схвалив його раду»
 рішення собору не забороняти клірикам шлюбне співжиття (Ермій Созомен)

«Пригощаючи... єпископів, Костянтин справедливо сказав, що і сам він єпископ (наводимо його власні слова, вимовлені при нас): «Тільки ви — єпископи внутрішніх справ Церкви, а мене можна назвати поставлених від Бога єпископом зовнішніх справ»
 Євсевій Кесарійський

«Що не замишляв зло проти нас диявол, все знищено в самій підставі. Дводушшя, розколи, смути, смертельна отрута, так би мовити, незгоди — все це, за велінням Божим, перемогло світло істини»
 урочисте послання Костянтина про церковну згоду

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com