Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Біда за кордоном: чим повинен допомогти консул

Всі приватні питання дипломати вирішувати не зобов'язані. І взагалі у них небагато зобов'язань.

Відпочинок в сонячній Туреччині для 55-річного українця Андрія Сови обернувся трагедією: в бійці з росіянином чоловік отримав травму і впав в кому. Грошей на лікування за кордоном у сім'ї немає, перевезення в Україну вимагає не менших коштів. Медична страховка не діє - Андрій в цей день пив алкоголь. Дружина потерпілого звернулася за підтримкою до консульства України, але допомоги не отримала. І таких скарг на бездіяльність і бездушність наших дипломатів багато - від туристів, які застрягли в закордонних аеропортах, від жертв вуличних грабіжників, що розгулюють по Європі з таким же успіхом, як у нас.

Так що ж зобов'язані робити консульство для громадян своєї країни, а де його повноваження закінчуються.

Суть обов'язків консула по відношенню до тих хто  потрапив в біду громадян своєї країни формується лаконічно: контролювати забезпечення прав людини. Це означає, що якщо ви потрапили до в'язниці, консул повинен переконатися, що вам надали адвоката або допомогти його знайти. Якщо захворіли - упевнитися, що ви вмираєте не під мостом, а на лікарняному ліжку. Питання оплати юридичної або лікарської допомоги, це вже не має рації. Законодавчими актами вони не регулюються, державним бюджетом не передбачені.

- Консульські служби повинні приходити на допомогу при форс-мажорних обставинах, - говорить колишній генеральний консул України в Стамбулі Богдан Яременко. - Це війна, революція, стихійні лиха. Тоді здійснюється збір наших громадян, евакуація на батьківщину. Гроші виділяє Кабінет міністрів. Вирішувати всі окремі випадки консул не може. У нього немає своїх фондів, він не повноважний витрачати бюджетні кошти на свій розсуд.

За словами нашого експерта, в деяких випадках консульство може подбати і про одну окремо взяту людину, але якщо мова йде про резонансні історії. Наприклад, політичне переслідування. Коли звичайний українець стає жертвою пограбування, йому можуть зробити тимчасовий документ і видати одноразову матеріальну допомогу. Але сума чисто символічна - 50% від встановлених Кабміном добових. Залежно від країни перебування це від 30 до 75 доларів.

Консул не зобов'язаний оплачувати, якщо хтось залишився без даху над головою або номер в готелі. Якщо на території посольства є вільні кімнати (а це буває не скрізь), туди можуть помістити людину, але про це доведеться складати звіт, і така благодійність може обернутися для консула доганою.

- Багато що залежить від особистості людини, - каже Богдан Яременко. - Буває так, що консул селить людини за свої гроші, надає особистий мобільний для переговорів з родичами, годує обідами. Якби консул виконував тільки свої посадові обов'язки, він би взагалі нікому не допомагав, а тільки б займався папірцями.

Теоретично в консульських повноважень є рядок, який дозволяє садити постраждалих на кораблі і літаки, які слідують строго в Україну. Але воно добре було для часів, коли компанії були державними, а ПП з українцями за кордоном - поодинокими. Сьогодні править приватний капітал.

Консул може відвідувати заарештованого в тюрмі, але не має права втручатися в хід судового процесу. У деяких країнах судді навіть видаляють дипломатів із залу суду, вважаючи це втручанням у незалежність суду. Те ж саме і з комерційними конфліктами, якими по суті є непорозуміння між туристами, туроператорами та авіакомпаніями.

- Якщо консул порядна людина, він може відвідати людей в аеропорту, сказати, що ситуація під контролем, може зателефонувати в авіакомпанію, але це чисто його ініціатива, а зовсім не зобов'язання, - зазначає Богдан Єременко.

Авіа або інша компанія, в свою чергу, може відмовитися говорити з консулом. Її теж до цього ніхто не зобов'язує.

- Коли ми займалися українськими моряками, що  потрапили в скрутне становище, господарі суден часто не хотіли з нами контактувати, - згадує колишній генеральний консул у Стамбулі. - Відповідали, що це внутрішні відносини між ними і найманими працівниками.

З нашого аналізу можна зробити два висновки.

Перший: потрапив в біду - сам з неї викручуйся, ніхто нікому не зобов'язаний допомагати - це жорстоко і несправедливо.

Другий: кожен відповідає сам за себе, оцінює ступінь ризику і визначає в межі безпеки - це незручно, але логічно.

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com