Висотні залізобетонні будинки нищать наш організм

Як виглядав Київ сторіччя тому? Чудово! Це був город-сад в якому з найвіддаленіших місць кожен міг побачити золоті куполи Софійського собору і Лаври.

З лівого берега Київ милував око високими кручами. Київ завжди зачаровував гостей, він був гордістю України, адже географічне розташування нашої столиці є наймальовничішим на всьому Євроазійському материку.  

Але спустимося на землю. В 1900 р. головний санітарний лікар п. Орлов зазначав: «Там, де велика скупченість народу, там і хвороби». Реагуючи на його висновок, Міська управа впровадила тверді санітарні норми на житлове будівництво і контроль за щільністю населення. В подальшому радянська влада практично не відступала від тих правил загального проживання населення міста, оскільки в ті часи всі розуміли, наскільки небезпечними є масові епідемії. Зведеним будинкам надавали чималі прибудинкові території, які обов’язково озеленювалися деревами і газонами. Крім того, навколо будинків будівельники планували стоки для дощової води, смітник мав бути встановлений не ближче, як в 25 м від будинку; автівка могла стояти у дворі не ближче, як в 6 м від вікон.

Ситуація почала змінюватися з середини 1980-х років в часи горбачовської «перестройкі». Санітарні норми поступово відходили на другий план, головним стало просто звести житло, щоб було де жити. Київ привабюлював, оскільки мав найрозвиненішу інфраструктуру: дороги, електричні мережі, прокладені водогони і каналізаційна система. На малій території почали зводити висотні будинки ущільнюючи міщан. Чи стали люди хворіти частіше в таких висотних будинках? Це питання нікого не цікавило! 

В той же час з Західній Європі, США та Канаді з’явилися такі медичні відгалуження, як геомедицина та статистична медицина. Геомедицина за певними напрацьованими  стандартами визначає місця де можна будувати житло, а де ні. Статистична медицина проводить дослідження стану здоров’я в новобудовах і порівнює його зі здоров’ям людей з іншими районах міста, надає картину рівня захворюваності з того чи іншого недугу. Беручи до уваги висновки фахівців з статистичної медицини муніципальна влада вносить корективи в подальші проектування житлових масивів. У сучасній Україні про це мало хто відає.

У Лондоні вирішили провести дослід і збудували новий район на 18 тис. мешканців. Висота новобудов сягала 20 — 24 поверхів. За два роки по тому, як будинки були заселені, статистична медицина дослідила, що в цьому районі захворюваність людей на 80% вища за захворюваність мешканців з інших районів міста, в яких будинки переважно з червоної цегли і м’якого каменю (висотністю 2-5 поверхів). Мер Лондона негайно дав розпорядження відселити всіх людей і після того всі висотні будинки були знесені. 

Вся Європа низькоповерхова. Таке ж житло середнього класу населення у США і Канаді. 10-мільйонний Лондон переважно п’ятиповерхвий. У Відні вище 7 поверхів будинків немає, а якщо хто хоче будувати висотний бізнес-центр, то для цього потрібен спеціальний дозвіл парламенту. В маленькій Швейцарії висотність будинків в основному 3-4 поверхи. В голландському Лейдені максимально високі будинки сягають лише 4 поверхів. І так скрізь по Європі. А Мельбурн в Австралії взагалі одноповерховий. Там де люди себе шанують, вони живуть ближче до природних умов, не створюють висотних бетонних монстрів, а особливо залізобетонних монолітів, які за лічені роки здатні перетворити людину в інваліда.

Конституція 1996 р. надала громадянам право на створення територіальних громад з правом розпоряджатися наявним майном і даною територією. Конституція надала пересічним громадянам право на рівні з владою брати участь в управлінні територією їхнього проживання. Але насправді громадянам так і не дали реального права бути власниками на своїй землі.

Інвентраризація землі проведена в Києві за зачиненими для киян дверима. Санітарні норми постійно занижуються, площі прибудинкових територій зменшуються. В такий спосіб влада винаходить «вільні» площі, які тепер передає під комерційні новобуди. А народу підкидують байку про необхідність ущільнення, посилаючись на західну Європу.

Так, в західній Європі є квартали, в яких будинки стоять щільніше за київські. Але ж наявна українська влада і кримінальні інвестори не договорюють, що висотність тих європейських будинків всього 2-5 поверхів! А тому загальна щільність населення в західній Європі і Києві в розрахунку на одиницю площі були приблизно однакові.

Отже, нехтуючи правом громадян на публічне обговорення будівельних проектів і відкидаючи право голосу громади на господарювання на своїй землі, влада та інвестори злилися в одну будівельно-фінансова контору з круговою порукою. Найбільш активні дії розпчалися за головуваня в Києві О.Омельченка, якому сприяли тодішній прем’єр міністр В. Ющенко, голова Київміськбуду покійний В. Поляченко, Ю. Єхануров, С. Сташевський та ін. особи пов’язані з будівництвом. У кінці 1990-х років О. Омельченко відвідав Нью-Йорк і повернувшись проголосив, що Київ також треба перетворити на Нью-Йорк: буде будувати тільки висотне житло з монолітного залізобетону. Не виключено, що ідея хмарочосів була йому підкинута. Адже відомо, що наприкіні 1980-х років британський прем’єр-міністр Маргарет Тетчер, одна з членів масонської ложі, заявила, що за їхніми планами населення України до 2020 р. повинне становити лише 10 млн. Для скорочення населення необхідні хвороби, «сексуальна революція», тобто, розбещення молоді цигарками, пиятикою, наркоманією, сексом, статевими збоченнями та, очевидно, висотне монолітне залізобетонне житло, яке дуже негативно зарекомендувало себе в Лондоні.      

У часи президенства Кучми представники Донбасу також активно долучилися до скуповування земельних ділянок і незаконного і напівзаконного будівництва у Києві. Тіньовий прибуток будівельно-фінансової мафії в Києві становив в ті роки 700 млн. доларів щорічно.

Зараз існує вже новий план на забудови, аж до 2025 р., розроблений новою владою на чолі з О. Попов та головний архітектор С. Целовальником. На 87 тис. га київ­ської території заплановано звести додатково 28,5 млн. кв. м житла. Це при тому, що вже зараз в Києві є 60 млн. кв. м житла. Якщо на момент незалежності у 1991 р. в Києві налічували 2,5 млн. мешканців, то тепер їх 6 млн., а в разі реалізації Генплану Попова-Целовальніка у 2025 р. в Києві житиме вже близько 10 млн. мешканців!

Для чого це робити? Для збагачення купки бізнесменів і чиновників. Яка користь від цього самим киянам і країні?  Ніякої.

Якщо поглянути на Варшаву, то ситуація там зовсім протилежна київській: у 1990 р. населення Варшави було 1,85 млн. Зараз населення практично те ж саме, воно не переступило 2 млн. мешканців. Така ж ситуація і в Празі. Чому у нас не так, як у них? А тому, що там був реалізований головний принцип, закладений в їхніх конституціях (і нашій Конституції також, статті 5, 8, 13, 14, 38, 69, 140-144): територіальні громади мають право на управління і розпорядність майном на своїх територіях. А у нас ці права були передані (незаконно!) в руки новоспечених скоробагатьків, які в скорому часі стали олігархами.

Отже, в Києві за останніх 30 років погіршення санітарних норм вигляає так. Площа зелених насаджень в розрахунку на одну людину скоротилась з 900 кв. м до менше, як 15 кв. м (в 60 разів!). Кількість і розмір парків та скверів скорочуються щотижнево. Міський громадський електротранспорт в неналежному стані. Число автомобілів виросло до 1 млн. (у 20 разів!), причому автівки стоять скрізь по протуарах та дворах будинків і будівництво пар­кінгів Генпланом не передбачене. Новобудови потребують розширення доріг, що відбувається за рахунок додаткової різки дерев. Забрудненість повітря шкідливими газами в десятки разів вища, а запиленість повітря в тисячі разів вища в порівнянні з містами західної Європи. Сюди треба додати і низьку якість водопровідної води. Як наслідок, кількість всіх видів захворювань виросла серед киян в рази.

Люди із Західного світу запитують, для чого в Києві будують так багато тимчасовго житла, маючи на увазі наші бетонні висотки. На це їм відповідають, що це не тимчасове, а «елітне житло».

Чому з боку київських архітекторів та будівельників не має спротиву до проектування і будівництва цих монолітних залізобетонних монстрів? І чому вони нехтують класичним правилом архітектури, яке непорушно діє в Західній Європі: не можна зводити споруду вищою, за оточуючі будинки. Зазирнемо в недалеку історію Києва. Центр зруйнованого комуністами повоєнного Києва проектували московські архітектори, оскільки українські на той час були вже знищені комуністичним режимом і нацистами. У 1984 році в СРСР був проведений конкурс на кращий мікрорайон серед столиць союзних республік. Київський Оболоньский масив посів останнє місце. Отже, в Києві відсутня своя архітектурна школа. Наші архітектори навіть не розуміють, що сучасні споруди треба проектувати так, щоб вони включали в себе вентиляційні шахти для встановлення кондиціонерів в середині кімнат; за відсутності таких повітряних шахт власники помешкань самосійно навішують кондиціонери на зовнішні стіни будівель — такого дикунства ніде немає в світі.

До монолітних залізобетонних конструкцій треба підходити з багатьох позицій. Відомо, що упродовж сотень років в сирому бетоні йдуть неперервні фізико-хімічні процеси, так звані процеси коагуляції. Такі процеси призводять до виходу різних газів у внутрішні приміщення споруди, зокрема, найнебезпечнішого газу — радону. Якщо немовля вдихає радон навіть дуже низької концентрації, то протягом першого року життя дитина сукупно набирає радіаційну дозу у 7 бер. Бетон є штучний матеріал і тому його власні частоти дуже відмінні від частот первинних природних матеріалів. Людина, що мешкає в сирому бетоні перебуває в нетипових фізичних полях, які діють патогенно на організм. Крім того, бетон спотворює природні земні коливання, особливо наднизькочастотні поля Землі, так звані геополя, спотворюється і сам частотний спектр. 

В той же час чисті природні геополя украй необхідні організмові, особливо організмові дитини, що росте. Спектр пульсацій геополів до 1 секунди задає спектр ритмів центральної нервової системи та спектр скорочень серця; спектр геопульсацій приблизно 200 сек. задає спектр періодів дихання, кровообігу та артеріального тиску; надповільні геопульсації з періодом 1 — 2 години стимулюють періодичну активність гормональних секрецій. Ослаблення інтенсивності геополів і спотворення їхнього частотного спектру (що, власне, і здійснює монолітний залізобетон) з появою фрактальності призводять до порушення внутрішніх циклів у клітинах людського організму, пригнічення їхньої регенерації. Процеси впливу на людський організм фрактально змінених частот зумовлених різними сторонніми факторами особливо ретельно вивчав англійський фізик д-р С.Сміт. Він досліджував відгук органів на зовнішній сигнал в широкому спектрі частот, від 10-4 Гц до 109 Гц, і дійшов висновку, що спотворені фрактальні сигнали атакують парасимпатичну нервову систему людини. Ця система покриває своєрідним мережевим коконом кожен орган і контролює його функціонування. Якщо починаються збої в парасимпатичній нервовій системі, то це автоматично переноситься на той чи інший орган.

Будівельні компанії використовують для зміцнення споруд арматуру, тобто залізний каркас, а це означає, що будівельники пропонують людям селитися в так званих клітках Фарадея, які практично повністю екранують магнітне поле Землі. Так, якщо екологічна норма магнітного поля варіює в межах від 30 тис. до 70 тис. наноТесла, то клітка Фарадея здатна ослабити цю величину в 100 тис. разів, що є катастрофою для живого організму. Свічкоподібні монолітні залізобетонні висотні споруди створюють вертикально орієновані електромагнітні поля. З кожним метром угору від поверхні землі позивний електричний потенціал збільшується на 100 — 150 Вольт. Тому при висотності будинку понад 30 м люди, що мешкають на верхніх поверхах, перебувають під впливом напруги електричного поля понад 3000 В, що, звісно негативно вливає на здоров’я.

Мої власні вимірювання фізичних полів в монолоітних залізобетонних будинках показують велику дисперсію сигналів, тобто, в одному й тому ж самому місці прилад фіксує кожні 10 секунд різну кількість ім­пульсів: від декількох десятків до декількох сотень. За 20 хвилин по тому сигнали можуть бути вже зовсім інші. Резонансно посилюють сигнали у приміщеннях паркінги, які збудовані в підземеллі монолітної висотної споруди. Одже, підземелля в основі будинків формують патогенні фізичні поля в верхніх поверхах. В той же час на дворі коло будинку прилад фіксує практично одну й ту ж саму кількість імпульсів (інтенсивність сигналів низька); у «хрущовках» дисперія також відсутня (інтенсивність сигналів невелика). Частотний діапазон вимірюваних полів був 1 Гц — 100 кГц, найбільші вагомі спалахи іненсивності інертонних і акустичних полів зафіксовані у діапазоні частот до 4 кГц.

Висотні споруди перерозподіляють вітрові потоки, спричиняючи жахливі протяги коло них, що перетворює місто в своєрідні аеротруби. Ці споруди пригнічують нормальну людину вже одним лише своїм жахливим видом. Тяжкі хронічні хвороби для організму гарантовані. Все це давно відомо в Західній Європі з курсів геомагнітної екології. Людина не є механічним роботом на  Землі, а являє собою складну біорезонансну систему, яка відгукується на геополя і прагне до гармонійного життя з оточуючим світом природи.

Якщо насильно змінити характеристики фізичних полів, як це відбувається в залізобетонному моноліті, то це автоматично означатиме не тільки зміну біофізичних ритмів, але й подальшу повну деградацію homo sapiens.

Отже, впровадження в практику монолітних залізобетонних споруд потребує створення санітарних норм для перебування в них людей. Але такі норми не розроблені! Санітарні норми можуть варіювати в залежності від кількості сирого бетону та арматури, наприклад, від 2-3 годин до максимум 5 годин на добу. Але ні за яких обставин такі споруди не можуть бути рекомендовані, як будинки для постійного проживання українських громадян.

Люди, які прожили в монолітному залізобетонному висотному будинку 2—3 роки і вже починають відчувати погіршення здоров’я, мають повне право подавати позовну заяву до суду на забудовника, оскільки останній не повідомив мешканця про санітарні норми — скільки саме годин на добу максимально людина може перебувати в даній споруді.

Для підтвердження наявності активного патогенного поля в середині приміщення, можна провести власні вимірювання помешкання, використовуючи звичайнісінький компас; хоча бажано мати компас сферичної конструкції, в якому стрілка може повертатись на довільний просторовий кут. При рухові по кімнатах ви побичите, що стрілка несамовито змінює орієнтації, причому кут повороту стрілки буде варіювати в межах від 5 до 180 градусів при доланні кожних 10 см. А от у «хрущовках» стрілка незмінно показує точно на північ!

Ось зовсім свіжий приклад (серпень 2012 р.): розповідь колишньої сусідки з нашої «хрущовки» із заможньої родини, яка близько двох років тому переїхала до  так званого «елітного житла» на Печерськ. Її діти, хлопчики 12 і 10 років, дуже задоволені помешканням — просторі приміщення, можна бігати і їздити на велосипеді. Діти ходять до спортивних секцій; завжди були здорові, хоча інколи хворіли в зимовий період. Але останнім часом стали чомусь постійно хворіти; за її словами: «Практично не вилазимо з поліклініки навіть влітку — весь час якісь застуди і кволість, у дітей болять суглоби, ноги. У старшого спухші нижні кінцівки, а у меншого неначе формується горб на спині. Лікарі кажуть, що то просто швидко ростуть кістки. Але ж хлопичики невисокі на зріст...» Які причини? Можливо, негативний вплив спричинений патогенними полями в залізобетонному монолітному помешканні?

Уряд планує налагодити в Україні будівництво ще й дешевого багатоповерхового панельного житла (за досвідом їздили до Італії): панель утворюють дві залізобетонні плити товщиною в 3 см кожна, а простір між ними заповнюють пенопластом. Таке житло планують зводити по всіх містах України; один висотний будинок будуватимуть за два місяці. Та ось один пан прокоментував такі споруди так: «Я прожив в Італії в такій споруді 2 роки; ці будинки значно гірші за наші «хрущовки»; зокрема, крізь такі панелі проходять навіть запахи...».

Додам цікавий факт з мого особистого дослідження: форма будинку суттєво впливає на психологію поведінки мешканців. Найщиріші, доброзичливі і привітні люди живуть в будинках паралелепіпедного типу, тобто, видовжених з декількома під’їздами. Висотки, що мають лише один під’їзд, спричинюють замкненість, надутість і відлюдкуватість у поведінці їхніх мешканців. Нагадаю висновки українських медиків: щільні забудови вулиць сприяють підвищенню рівня захворюваності у мешканців будь-якого віку, а особливо дітей. Треба будувати широко та з великою кількістю зелених насаджень. Не можна забувати і про старших людей. Людям потрібні невисокі будинки з подвір’ям і затишком — вільні від автівок двори, лавочки і зелень.

А ще треба нагадати, що у цивілізованих країнах на перше місце серед всіх захворювань стрімко виходить депресія. Єдиний радикальний метод боротьби з цією хворобою — це повернення до дикої природи — такий висновок світових медичних світил. Тому умови життя людини мусять бути максимально наближені до умов проживання в парково-лісовій зоні: невисокі будинки — максимальна висота не вище за висоту оточуючих дерев — збудовані з екологічно чистого матеріалу в гущавині дерев. Матеріал, придатий для будівницва, повинен бути натуральним (дерево, цегла, шлак, м’який камінь) та певні легкі пористі блоки з композитних матеріалів з низькою теплопровідністю, які не газують і не створюють патогенних фізичних полів.

Наведемо дані закордонних дослідників. Польскі фахівці ще 40 років тому відначали, що 1 година відпочинку в дерев’яному будинку дорівнює 2 годинам відпочинку в цегляному будинку, або 6 годинам в бетонному (звичайному пропареному, чи загартованому). Канадські дослідники зазначають, що загартований цемент «не дихає», не пропускає електричні хвилі з атмосфери і відхиляє та посилює відбиті електромагнітні хвилі, а залізобетон (зміцнений металом бетон) має ще більш небажані характеристики для  житла. Металеві стрижні і арматурна сітка в залізобетонних будівлях екранують електромагнітне випромінювання. Залізобетон «тисне» на людей і в таких кімнатах люди втомлюються швидше. Суміш наповнювачів бетону істотно впливає на екологічні показники, і в кімнаті встановлюється незручний мікроклімат — будівля не може пропускати повітря в процесах пов’язаних з вогнем (приготування їжі, горіння газових печей),  кімната наповнюється цементою отрутою; важкий бетон містить гірські породи з високим рівнем радіації. Важкий гранітний гравій, лавові скелі, які містять високу природну радіацію і мають високу щільністю, є такими, що «не дихають» [не пропускають гази повітря шляхом диффузії, але цегла, сира глина, деревина — пропускають, тобто «дихають»].

Який висновок напрошується сам собою? Україні потрібна влада, яка забезпечить дотримання конституційних норм в усіх сферах діяльності і, зокрема, містобудівній галузі, галузях екології та охорони здоров’я. Інвестиції треба розподіляти між містами і селами, вкладаючи кошти також в створення каналізаційних систем і очисних колекторів по українських селах. А всі комерційні новобудови в Києві потрібно негайно заборонити. Київ — це духовна столиця українців і вона повинна вигядати відповідно.

Всі незаконно набудовані впродовж останніх 14 років споруди повинні бути знесені, причому коштом забудовників, інвесторів і тих державних адміністраторів, котрі сприяли розгулу цього будівельного бандитизму. Люди, вселені в незаконно зведене житло, мусят бути відселені до інших екологічно чистих будинків, можливо за межами Києва, що також повинно проводитись коштами забудовників. 

Ось такий припис виставляють майбутнім народним депутатам кияни.

Володимир

Красноголовець, д-р фізико-математичних наук, член координаційної ради громадської організації «Київське віче»

---

Чтобы уберечь свое физическое и психическое здоровие рекомендуется проживание не в центре города где шумно и неблагоприятная экологическая ситуация от загрязнений выхлопными газами, а в пригороде. Для Москвы как огромного мегаполиса это очень актуально и приобретение квартиры в новостройке Подмосковья будет самым удачным вариантом.

P. S.  23 липня 2012 р. Східно-Український центр громадських ініціатив (Луганськ, http://totalaction. org.ua/) провів у Києві круглий стіл на тему «Як забезпечити вільний доступ громадян до генеральних планів міст і хто цьому перешкоджає?» На зібранні були присутні члені уряду (зам. міністра Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України І. Соловьов, представник інституту генплану в Харкові, начальник підрозділу державних таємниць з СБУ та ін.), а також понад сто громадських діячів з Києва, Запоріжжя, Луганьска, Харкова, Чернігова, Дніпропетровська, Кривого Рога, Нікополя, Полтави, Миколаєва, Одеси, Кіровограда.

Організатори, журналісти та громадські діячи висловлювали глибоку стурбованість відсутністю доступу громадян до генеральних планів міст, що унеможливлює громадський контроль. Зам. міністра будівництва І. Соловьов зазначав, що всі генплани розвиваються базуючих на непохитних державних будівельних нормах і в той же час говорив про коригування певних норм для потреб генпланів, які самі можуть оновлюватись з плином часу. І. Соловьов розлого розповідав про необхідність таких планів та секретних документів, на що представник СБУ зауважив, що СБУ має захищати лише ті секрети, які визначені законом. Що утаємничують розробники генпланів і голови міських адміністрацій залишилось загадкою. Вреші-решт зам. міністра сказав, що таки треба допускатиме охочих громадян до вивчення положень генпланів. Але на запитання, чому продовжують зводити висотні залізобетонні будинки, на які відсутні державні будівельні норми і котрі ще й досі перебувають під грифом «експериментальне будівництво», зам. Міністра нічого не відповів.  

Запрошення взяти участь в круглому столі Генеральна прокуратура України (яка сама була замовником принаймні 22 скандальних будівельних об’єктів у Києві ще в часи Кучми) проігнорувала. Ніхто з Прокуратури не прийшов. Тому питання про правомірність заборони допуску громадян до інформації по генпланах та розслідування злочинних дій розробників планів так і залишились висіти в повітрі.

Всі громадські діячі зазначали таке. В закритих генпланах держадміністратори та розробники-архітектори свідомо і незаконно змінюють цільове призначення земель на користь певних забудовників. При цьому держслужбовці грубо порушують всі норми Земельного кодексу України. Інвентаризація земель в містах пройшла непрозоро без участі і відома місцевих громад. Ухвалений в лютому 2011 р. Верховною Радою «Закон про містобудівну діяльність» дозволяє тепер забудовникам робити будь-що на отриманих  земельних ділянках без необхідності узгоджувати свої дії з експертами, професіоналами і місцевою громадою, і цей закон є антиконституційний за своєю суттю. 

Сьогоднішня політика генпланів, як зазначали промовці практично з усіх земель України, зорієнтована винятково на комерційне будівництво.

Отже, цілком слушне запитання: а нащо нам такі генеральні плани взагалі? Дійсно, що можна ще будувати в збудованому місті? Чи не краще просто планувати певне коло робіт на 1-2 роки і закладати під ці проекти відповідний бюджет? Така думка цілком узгоджується з поглядами В. Черняховського, лідера ГО «Форум порятунку Києва», який резонно пропонує: ввести мораторій на відведення земельних ділянок під забудову в Києві мінімум на 2 роки; скасувати всі незаконні рішення Київської міської ради про надання земельих ділянок під забудову, ухвалені в 2000-2012 рр., а при необхідності і рішення, затверджені до 2000 р.; ввести мораторій на будь-яке комерційне будівництво в Києві на термін не менший, як два роки.