Спочатку була Україна

Влітку 2012 досвідченіший спортивний оглядач Олександр Маноха подав у газеті «Український футбол» допис «Німеччина Україні — від щирого серця», у якому попередньо торкнувся й зовсім нефутбольної теми. Йшлося про лексичні (словниково-технологічні) запозичення з української мови у німецьку. Тоді автор-дослідник скромно означив «безпатентне запозичення» до німецької мови у кілька десятків, коли не сотень українських слів. І ось, незважаючи на побутово-життєві злигодні, автор не тільки не покинув означену тему, але й розширив та поглибив дослідження і створив рукопис книги, яка тільки й може називатись «До скарбниці людства». Бо у ній йдеться про історію німецького народу у зв’язку із українським народом, який навчив перших (гостей) розмовляти — себто, подарував звукове оформлення передових на той час технологій — будівельних, рослинно-аграрних і побутової (вигуки) лексики. А німецький народ виявився напрочуд здібним учнем і став може найкращим на планеті будівельником, механіком і, особливо, — лікарем. Це сталося тоді, коли у великому домі — Україні — господарем були українці — прапраправнуки трипільців, засновників людської цивілізації, внуки сколотів, сарматів, антів, русів.

Наприклад, саме українцям-антам (мали провідника на ім’я Кий) людство має завдячувати появою такого слова як «спорт». Остготи «ухопили» це слово від антів із вимовою «шпорт» (“sp», «st» у них «шп», «шт»), а вже пізніше англи, сакси, юти понесли його на Британські острови. І там уже по 900-х роках вільні від щоденної важкої праці нащадки лицарів і колонізаторів, потребували майже щоденних вправ — кінних перегонів на привезених хрестоносцями «арабських» конях (із шпорами!), несмертельних боїв-сутичок навкулачки, фехтування для забави. Отак шпортання, пришпорювання коня довело Вікторіанську — розбагатілу  коштом Індії, Африки, Австралії, Північної Америки та рабської експлуатації поневолених народів — Англію до феномену масової фізичної культури панівної верстви об’єднаного королівства, а далі, й цілого світу! А «Вікіпедія» подає, що слово спорт походить «із старофранцузької”! Наче «знавці» з Вікіпедії гостювали у замку Карла Великого. Донька київського князя Ярослава «Мудрого» Ганна привезла у посагу із Русі (тобто з України) до Франції цілу бібліотеку — на Євангелії у Реймсі присягав правитель, але насправді її чоловік — франкський король — був... неписьменним, бо поставив «підпис» — інкогніто хрестиком!

Є логіка у відкриттях слів-понять «брехати», «хліб», «Батьківщина», «будувати», «вата», «бавовна», «Ало!».

Досі я кілька років знайомий із Олександром Манохою як із унікальним знавцем футболу усіх рівнів і вікових груп. Та останнім часом відчув і очима побачив таку ж його енциклопедичну прозорливість у мовознав­стві.

Якось вдивляюсь у німецько-український словник (ред. Е. І. Лисенко, укладачів аж 11 (!) — З.О.Басанець, В.Н.Бублик... і Є.П.Тим­­ченко). І ось на стор. 374 «опрацьовуючи гострячкову тему (днів 10 перед тим купив кілька німецьких голок із великими вушками «для вишивання»), майнув «поглядом» на Spitzname — «ім’я-шпигачка» — прізвисько, далі вже на визначене мною, як запозичене готами Sporen — «шпори, остроги».  Це ж те, що стимулює військового товариша — бойового коня, а й людину заохочує, підгонить її до активної діяльності, до руху! І через п’ятсот років німецькі лицарі купували у Києві бойових коней, яких називали «Schlachtenross» — «шляхтенрос”!

Отака була логіка трипільців, сколотів, сарматів, антів, полян-русів, козаків!

Шпори прискорюють  коня (від споро — скоро, швидко) — себто воякові- вершникові без шпор із шаблею в руках у бою важко, бо треба й нагаєм вимахувати. А ось на землі, зіскочивши із коня, вершник передком-носаком чобіт зачіплявся за великі й довгі шпори — зашпортувався і падав. 

Дуже помилявся засновник шумерології Самуель Крамер, автор книги «Спочатку був Шумер»... Не знав він чи не хотів визнавати, що на території України зродилась і постала Трипільська цивілізація, якій людство має завдячувати багатьма   відкриттями: одомашнення  корови, приручення коня, винайдення колеса, гарби,  —  чотириколісного воза (збереглися глиняні іграшки, яким майже 6000 років!), сідла, попони, вуздечки, стремені, шпор, чобіт — коли Шумером ще й не пахло.

Перші на Землі штани для чоловіка-вершника пошили саме сколоти! Докази відкриття — на багаточисельних статуях, барельєфах, мозаїках, фресках і, головне, на пекторалі із Товстої Могили та гребені із Солохи.

Давні греки дивувалися постатям скитів на коні (як дивно вони зливалися з цією істотою в одне ціле), тому і вигадали «кентавра». Остготи насміхались із сколотів у штанях і чоботях, але згодом взулися у наші «моделі» і стали ще вправнішими воїнами! 

 Василь ЯВОРСЬКИЙ,
кандидат філологічних наук.