Кого ми будемо обирати?

Зараз в Україні нема такого виду діяльності, галузі, сфери державного життя, в яка б не потребувала б змін, вдосконалень, стан в яких можна було б характеризувати як ідеальний.

Хіба що тільки більшість олігархів та чиновників на «хлібних» місцях повністю задоволені своїм становищем і не бажають його змінювати, а якщо чогось іще хочуть, то це збільшення своєї фінансової і владної могутності.

В таких умовах досить навмання ткнути пальцем в якусь функціональну ділянку і пообіцяти покращити там ситуацію, щоб отримати прихильність якоїсь частки електорату.

Проблеми є усюди в сільському господарстві, промисловості, транспорті, будівництві, торгівлі, освіті, медицині, науці, в армії, в засобах масової інформації, книгодрукуванні, кінематографі, в духовній сфері, у функціонуванні гілок влади, роботі парламенту…

Десь вони кричущі, як наприклад, у медицині, особливо з початком «реформаторської» активності, а десь вони, хоч і болісні, але не дуже перевищують больовий поріг чутливості населення, який за роки незалежності уже пристосувався до «шокових» ударів влади. Абсурдні рішення сприймаються як щось звичайне, натомість у Європі таких проколів було б достатньо, щоб чиновники, міністри, політики миттєво позбулися своїх крісел.

Успішність демократії в значній мірі залежить від правильного вибору депутатів різного рівня. Є різні уявлення про цю «правильність». Одна, виходячи із складу своєї команди, наголошує на тому, що в політиці потрібні нові обличчя. Другий, що треба не стільки говорити про нові обличчя, як про нову політику. Третій своєрідно суміщає ці вимоги, вдаючись до пластичної хірургії, що дозволяє типажу із книги Ломброзо надати імідж рафінованого інтелігента, і оновлює передвиборчі гасла, але і в них більш вдало прихована динамітна начинка, підкладена під фундамент української держави.

Зараз більшість політиків навчилися формулювати правильні словосполучення. Словесне вміння прикриває суть людини, як її професійні здібності, так і справжні наміри.

По телебаченню за великі гроші, що вказує на їх олігархічне походження з відповідною зацікавленістю, безперервно крутяться рекламні ролики, в яких прасують нашу свідомість і примітивними штампами, і витонченим лукавством.

Не можна не відмітити позитивні зрушення у вмінні вибирати. Все менше людей зважають на знаки передвиборчої уваги, як то пресловута гречка. Все менше захоплення від віртуозності мітингових промов. По тій же логіці віддавати голоси багатіям: «сам заробив гроші, тож зуміє і державу збагатити». Або ж інший ракурс — гроші вже є, то не буде красти. Післявиборча практика показала хибність таких очікувань. Захиталась віра і в «професійність» депутатів. Вміння налагодити роботу на якомусь окремому заводі, підприємстві, у вузькому осередку далеко не завжди згодяться у вирішенні загальнодержавних проблем. Бо великомасштабні системи потребують інших підходів. До того ж професіоналізм все більше набуває кримінального забарвлення, коли висока майстерність проявляється у вмінні прибирати до своїх рук народне добро, землю, використовувати службове положення насамперед для наповнення грошима своїх кишень, переводячи їх в офшори, у неабиякій винахідливості приховувати свої доходи, ухиляючись від сплати податків…

Візьмемо хоча б комуністів, які, давно перебуваючи при владі, осідлавши добру частку «хлібних» бюджетних постів, галасують про справедливість і перерозподіл доходів на користь народу. Сміх та й годі. Голосуючи спільно з партією влади за приховані антисоціальні закони вони фактично і є владою та підсобниками олігархів. Такі дива лише у нашій країні можливі! Напередодні виборів Партія регіонів активно мусує тему провалів помаранчевих, хоча елементарна арифметика підтверджує, що при старій владі з економікою було не гірше ніж зараз. От прем’єр постійно сипле фактами щомісячного зростання ВВП, хоча відомо, що у країнах, які зав’язані на один-два експортних продукти ціловідсоткового зростання в нинішніх умовах бути не може апріорі. Дивними виглядають плакати Об’єднаної опозиції, яка бачить своє завдання у тому, щоб зупинити «синьо-білих». При цьому опозиція практично віддала велике електоральне поле у центральних областях потужним кандидатам від влади. Дуже схоже на якісь гешефт...

Нині вдосконалюються і технології маніпулювання свідомістю і навіть підсвідомістю населення. До приниження свідомості мас свою руку додає і влада, яка виходячи із природного бажання, щоб про неї говорили більше гарного, ніж поганого, обмежує активність занадто критичних ЗМІ. А то й прикриває телеканали, як це було недавно з ТВі.

У зниженні моральної і розумової планки населення зацікавлені неукраїнські хозяї  численних українських ЗМІ, які свідомо не хочуть спрямовувати їх на просвітництво населення.

Підконтрольні олігархам  ЗМІ доклали значних зусиль, щоб заплутати і дезорієнтувати населення щодо мовного питання.