ХРИСТИЯНСЬКА СВЯТИНЯ В УКРАЇНІ

19 вересня в Україну вперше було доставлено визначну ікону Успіння Пресвятої Богородиці —  Плащаницю Божої Матері із Єрусалима. Виконали цю важливу місію представники делегації Української Православної Церкви очолюваної секретарем Предстоятеля УПЦ архієпископом Олександром, а також неодмінний багаторічний страж цієї святині — єрусалимський чернець.

У першу ж мить, коли священнослужителі винесли Плащаницю на червону доріжку бориспільського летовища, вони підняли святиню високо вгору й осінили нею не лише присутніх вірян, а й усю українську землю. Тому на цілий місяць — до 19 жовтня, поки Плащаниця перебуватиме в Україні, вся наша земля, ніби, переходить під покров Богоматері. Непересічність цієї події полягає ще й у тому, що в самому Єрусалимі Священну Плащаницю лише один раз на рік виносять із храму. А в нашому випадку ця православна святиня полишила не лише свій звичний притвор у храмі, а й загалом священне місто Єрусалим на цілий місяць. Це стало можливим завдяки домовленості Предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Володимира та глави Єрусалимської Православної Церкви Патріарха Феофіла Третього, який благословив 30-денне перебування Плащаниці на українській землі, «щоб український народ зміг вклонитися їй і отримати духовну силу». Адже за твердженнями священнослужителів в світі відомо про незчисленну кількість чудес та зцілень, які віруючі отримали, помолившись та приклавшись до цієї християнської святині.

Із перших же днів перебування Плащаниці в Києві українські віряни масово рушили на поклоніння до святині. Багатотисячна черга змійкою щоденно заповнює практично усю Соборну площу Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, а то й виходить за межі вхідної брами монастиря. І хоча людям доводилося стояти по 5-6, а то й 8 годин, щоб поклонитися Плащаниці, яка виставлена у Стефанівському приділі Успенського собору Лаври, перед храмом не спостерігалося ніякого стовпотворіння й ажіотажу. Скрізь панує доброзичлива й благоговійна атмосфера навіть до окремих не в міру активних молодих людей, далеких паломників чи немічних і хворих, які ставали не в кінці черги, а просилися, щоб їх пропустили поближче до входу в собор. Адже всім воздається за вірою нашою! Молоді ж ма­ми з дітками на руках теж проходили повз охорону без черги і їхній тоненький струмочок упродовж дня був практично безперервним. Всі віруючі чинно вистоювали багатогодинне чекання, промовляючи молитви, заглиблюючись у свої молитовники й слухаючи акафісти Богородиці, які безперервно лунали із храму у динаміки. Люди на території Лаври усвідомлювали історичне значення й непересічність дійства, учасниками якого вони були, незважаючи на різну ретельність дотримання кожним правил віри у попередній час. Всі розуміли, що християнська проща/паломництво до храму й святинь саме такими жертовними і мають бути насправді, адже таке тривале перебування у найсвятішому місці України, багатотисячна колективна молитва та присутність визначної християнської святині здатні дивним чином вплинути на долю й життя кожної людини та всієї країни загалом. Тим паче, що Матір Божа, яка в образі Плащаниці зійшла у ці дні в український храм, приймала моління українців безперервно, адже доступ до плащаниці тривав від світання й до пізнього вечора й часто переходив встановлені священнослужителями часові межі (7.00-22.00).

Окрім раніше оголошеного маршруту хресного ходу Плащаниці українськими містами (Київ — 19.09 — 24.09; Полтава — 24.09 — 26.09; Харків — 26.09 — 29.09; Ізюм — 29.09 — 30.09; Донецьк (Святогірська Лавра) — 30.09 — 02.10; Луганськ — 02.10 — 05.10; Дніпропетровськ — 05.10 — 08.10; Запоріжжя — 08.10 — 11.10; Біла Церква — 12.10 — 13.10; Київ (Спасо-Преображенський Собор) — 14.10; Житомир — 15.10 — 16.10; Тернопіль — 16.10 — 17.10; Почаїв — 17.10 — 18.10; Львів — 18.10 — 19.10), єрусалимська святиня у ніч із 21 на 22 вересня позапланово й символічно також побувала у віддаленому селі Томашівка (Фастівського району) на Київщині в храмі Пресвятої Богородиці, що перебуває  на території  чоловічого монастиря заснованого саме на честь Покладення ризи Божої Матері (розташований в архітектурній перлині початку ХХ ст. — Садибі Хаєцьких). На нічну Божественну літургію, яка тривала з 1.00 до 4.00 години ранку,  до місцевого Ризоположенського монастиря прийшло понад тисячу поломників, які теж мали можливість прикластися до Плащаниці. А в самій обителі на пам’ять про цю непересічну подію тепер встановлена традиція щорічного від­правлення (22 вересня) відповідної Божественної літургії.

Відомо, що постійним місцем перебування Плащаниці є єрусалимське подвір’я Гефсиманської обителі — Мала Гефсиманія, що навпроти входу до Храму Гроба Господнього. Саме у правій частині цього невеликого храму навпроти ікони Матері Божої званої «Милостива» й має місце вічного спочинку ця святиня. Для загального огляду, прикрашену пелюстками червоних троянд, Плащаницю виносять лише в день Страсної П’ятниці, покладають на камені миропомазання на якому покоїлося тіло Спасителя й потім заносять в кувуклій у храмі Гроба Господнього. Саме з нагоди такого священнодійства до Єрусалима в ці дні прибувають тисячі прочан.

Упродовж цілого тижня після двунадесятого свята Преображення Господнього (19 серпня) і до свята Успіння Пресвятої богородиці (28 серпня) настоятель та священники Гефсиманського подвір’я над Плащаницею посилено щоденно моляться, відправляють акафісти й молебні, звершують всенічну Божественну літургію, а на світанку в день свята урочисто переносять до місця поховання Матері Божої,  де поблизу Єлеонської (Оливкової) гори стоїть церква Успіння Пресвятої Богородиці. У дні цього свята усі віруючі знову і знову  переживають величні події Успіння Божої Матері, згадують похоронну процесію апостолів від Сіону й до Гефсиманії, перенесення Плащаниці до ложа вічного спочинку Богородиці та подальше Її вознесіння в небесні обителі.

Привезена в Україну Плащаниця Божої Матері — це визначна ікона Успіння Пресвятої Богородиці (вирізаний по контуру образ Богоматері), що являє собою список/копію із зображення Матері Божої, яке відбилося на  свитку матерії, що огортав Її після Успіння. Адже, за церковними переданням відомо, що через три дні після поховання до Єрусалиму прибув відсутній на похороні апостол Хома і хотів попрощатися з тілом Богородиці, то в печері виявили лише плащаницю в яку Вона була загорнута. За загальним увіруванням, Господь воскресив Богородицю на третій день по Її Успінню разом із тілом. А людям залишилося зображення Богоматері на плащаниці, яку апостоли виявили у печері в Гефсиманії. Останнє, поряд із прижиттєвими образами, створеними апостолом і євангелістом Лукою, стали основою й прототипом подальшої Богородичної іконографічної традиції.

На українських землях було чимало знаменних Богородичних ікон цього циклу, хоча найвідомішими вважаються: Ікона Успіння Божої Матері Києво-Печерської (чудесним чином з’явилася в 1073 р. Антонію і Феодосію Печерським) та Ікона Успіння Божої Матері Бахчисарайської (воскомастична ікона візантійського походження, написана за середньовіччя приблизно в ХІ-XІV ст.). Останню ще називають Панагія, Кримська або Маріупольська.

За українською християнською традицією, загальне церковне вшанування Матері Божої об’єднує цикл Богородичних свят: Перша Пречиста — Успіння Пресвятої Богородиці (28.08), Друга Пречиста — Різдво Пресвятої Богородиці (21.09), Покрова Пресвятої Богородиці (14.10) і Третя Пречиста — Введення в храм Пресвятої Богородиці (4.12). Тож цього року Україна святкує двоє з них — Різдво та Покрову Пресвятої Богородиці за присутності на нашій землі священної єрусалимської Плащаниці, яка окрім того відвідає й усі українські найвизначніші лаври: Києво-Печерську, Святогірську й Почаївську, що також освячені на честь Успіння пресвятої Богородиці. 

Олеся Гурбик