«ЛОВИСЬ, РИБКО, ВЕЛИКА Й МАЛЕНЬКА…»

Про сучасне економічне становище рибного господарства в Україні ми ведемо бесіду із завідувачем економічного відділу Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України Смирнюк Наталією Ігорівною.

-  Пані Наталіє Ігорівно, скажіть, будь ласка, якими є основні аспекти розвитку сучасного рибного промислу в Україні?

 - За обсягами внутрішнього водного фонду придатного для культивування різновидів аквакультури, який становить понад 1 млн. га (водосховища - 800 тис. га, а також ставки, озера та інші водоймища), Україна посідає друге місце в Європі, а тому має всі можливості для широкого розвитку рибного господарства. Хоча загальний аналіз сучасного стану рибної галузі України вказує на негативні тенденції, які склалися в останні роки щодо забезпечення населення України рибою та рибною продукцією. Починаючи з 1995 року, вилов риби та інших водних живих ресурсів з кожним роком зменшувався і у 2010 році за даними Держкомстату України склав: у внутрішніх водоймах трохи більше 38 тис. тонн (17,5% від усього вилову); у виключній (морській) риболовній зоні України - майже 70 тис. тонн (32%); у 200-мильних прибережних водах інших держав - більше 110 тис. тонн ( 50,5%), разом - перевищує 218 тис. тонн.

- Які ви могли б відзначити тенденції в розвитку внутрішнього рибного господарства та видову різнорідність товарної рибної продукції?

- В основному вітчизняні рибогосподарства на внутрішніх водоймах у наш час переважно використовують дворічний виробничий цикл, за допомогою якого протягом двох веґетаційних періодів одержують рибу масою близько 0,5 кг (і навіть до 1,0 кг для коропа). Адже на коропів із такою масою є найбільший попит серед населення. Хоча на нинішньому етапі актуальним напрямом розведення товарної риби є запровадження трирічного циклу її вирощування особливо для розведення товстолобика, адже за три сезони він досягає маси трьох і більше кілограмів, що користується особливим попитом у споживачів, оскільки таке м’ясо вже вважається “жирним” і з нього виготовляють високоякісний балик. У загальній же структурі видового складу поставок товарної риби переважають морські сорти: ставрида - 12% від загального обсягу, кілька - 11,3%, хамса -10,5%, сардини -10,3 %, тюлька - майже 5%, а серед прісноводних видів риб - товстолобик - 5,5% та короп - 4,5%.

- Якими в наш час є обсяги поставок на ринок популярних у споживачів вітчизняних прісноводних видів риби?

- Слід зазначити, що в останні роки в загальних обсягах виробленої в Україні та імпортованої рибної продукції частка прісноводної риби вітчизняного виробництва за статистичними даними не перевищувала 7%. Разом з тим, врахований офіційною статистикою сучасний рівень виробництва і вилову прісноводної риби в Україні, що в останній період оцінюється на рівні близько 42 тис. т на рік, насправді є заниженим. Адже офіційними статистичними розрахунками майже не охоплений інтенсивний приток на внутрішній ринок продукції з фермерських ставових господарств, який за орієнтовними даними може становити не менше 10-12 тис. т на рік і має тенденцію до поступового збільшення. Також статистикою не враховуються значні масштаби як дозволеного аматорського рибальства, у тім числі досить розвинутого в країні платного лову ставової риби, так і незаконного (браконьєрського) вилову прісноводної риби (разом принаймні - не менше 14 тис. т на рік). Отже, реальний вилов прісноводної риби, яка споживається населенням України, імовірно наближається до 70 тис. тонн на рік. Тому  вважаємо за необхідне удосконалення форм статистичної звітності для підприємств рибної галузі, які вже давно потребують перегляду та змін.

-              Які ви бачите перспективи та шляхи розвитку ставкового рибного господарства в Україні?

- Розрахунки показують, що максимальні потенційні обсяги виробництва ставової риби в Україні, в разі виконання комплексу ремонтно-відновлювальних і меліоративних робіт у наявному ставовому фонді з поступовим підвищенням рівня інтенсифікації виробництва в короткій перспективі можуть дати добрі результати. Помітно сприятиме цьому й належна профілактична робота та боротьба з хворобами риб на всіх етапах її вирощування і в період зимівлі, а також впровадження ефективних лікувально-профілактичних заходів із застосуванням екологічно безпечних препаратів нового покоління, що забезпечить підвищення рівня виживання риб. Тому в сумі вказані чинники на більш віддалену перспективу можуть збільшити обсяги виробництва ставової товарної риби щонайменше у 4 рази.

- Якими є перспективи розвитку українського рибного промислу у зовнішніх водах і чим він відрізняється від рибальства у внутрішніх водоймищах?

- Перш за все економічна діяльність по внутрішньому рибальству спрямована насамперед на вирощування та відгодівлю риби. А  от у зовнішніх водах промисел полягає у виявленні значних скупчень риби та її вилові,  з подальшим транспортуванням до кінцевого споживача. При цьому слід відмітити, що фонд рибогосподарських водних об’єктів України досить значний і становить понад 15,6 млн. га прибережних ділянок Чорного та Азовського морів, 18 заток зазначених морів площею 1,6 млн. га, 21 лиман площею 267 тис. га.

- З яких країн та континентів постачається риба до українського споживача?

- Дослідження показали, що в 2010 р. рибна продукція в Україну надійшла з 72 країн світу і склала трохи більше 471 тис. тонн. У порівнянні із докризовим 2008 роком це було менше ніж на 110 тис. тонн. Головними імпортерами були країни Європи - більше 302 тис. т, що становить понад 64 % від загального обсягу риби, імпортованої в Україну. Поставки з країн Америки становили 71 тис. т (15 %), Азії - 51 тис. т (11 %),  країн СНД - 31,6 тис.т (6,7 %). Обсяги імпорту рибних товарів з країн інших частин світу незначні: Африка - майже 9 тис. т або 2 %; Австралія та Океанія - 6,3 тис. т або 1,3 %

- Відомо, що базовим для зовнішнього рибного промислу є портова інфраструктура держави та сучасна рибна флотилія. Чи задовольняють вказані чинники українських виробників рибної продукції?

- Дійсно для морського вилову рибопродукції, важливим надзавданням ефективної діяльності є наявність сучасної матеріально-технічної бази - флоту, наземного транспорту та іншої інфраструктури. В Україні на даний час функціонує 4 морські рибні порти: Севастопольський, Керченський, Іллічівський та Маріупольський, а їхня інфраструктура здатна в повному обсязі приймати рибні судна й здійснювати їх обслуговування. Разом із тим за часи незалежності в Україні відбулося значне скорочення вітчизняного океанічного флоту. Адже ще двадцять років тому потужний рибальський флот України проводив вилов риби аж біля берегів Мавританії і Марокко, Росії й Антарктиди тощо. Його матеріальна база дозволяла добувати, переробляти й продавати близько 750 тис. тонн рибної продукції щорічно, а вже у 2009 ці показники впали втричі й вилов риби становив лише 257 тис. тонн, із яких на внутрішній ринок України надходило всього 40 тис. тонн. Основу океанічного промислу на сьогодні складають рибодобувні підприємства недержавної форми власності: із них три великі компанії здійснюють свій промисел у районі Центально-Східної Атлантики (Мавританія), а дві - працюють у морській економічній зоні Нової Зеландії. При цьому спостерігається й стрімке десятикратне падіння кількості риболовецького флоту. Коли в 1999 році у нас ще було 123 океанічних судна, то протягом 2009 року працювало лише 12 океанічних суден, які здійснювали промисел ставриди, сардини, скумбрії, кальмарів та ін. А це втричі менше від мінімально необхідного показника. Адже на думку експертів, для покриття дефіциту внутрішнього споживання країни у морській рибопродукції необхідно близько 30 суден різної тоннажності та класності.

- Скажіть, тут справа полягає лише в кількості необхідного риболовецького транспорту? Які сучасні наукові досягнення слід також враховувати при комплектації промислових флотилій?

 - При безпосередньому будівництві риболовних суден в Україні необхідно також окремо зводити й флот для транспортування рибної продукції. При цьому всі види суден повинні бути високотехнологічними, обладнаними супутнико-навігаційними системами, щоб не лише відстежувати з космосу значні скупчення риби, але й для точності визначення координат риболовного судна та зниження втрат часу при навігації й прокладанні маршрутів. Тому на часі сьогодні тісна співпраця риболовецької й космічної галузей України, щоб при будівництві вітчизняних космічних супутників на них встановлювалося відповідне обладнання, а також необхідним стає використання на договірних засадах іноземних супутників для спостереження за світовим океаном.

- Тож виходить, що без широкої організаційної й фінансової державної підтримки сьогодні не можливо говорити про вагомі зрушення у розвитку риболовецької галузі України?

- Окрім названих вами чи не найвагомішим також є й дипломатичне забезпечення риболовецького промислу, адже Україна є членом близько десяти міжнародних організацій, які створені з метою регулювання відносин між державами у галузі використання ресурсів Світового океану, ведення рибальства та екології морів. В межах цих організацій нашій державі надаються відповідні квоти щодо видобування водних живих ресурсів в цілому. Однак через занепад вітчизняного океанічного флоту вказані квоти використовуються не в повному обсязі, що в майбутньому може призвести до відмови у праві рибальства у Світовому океані взагалі. Так, вітчизняними підприємствами із 2009 році практично не здійснюють вилов риби та добування інших водних живих ресурсів у відкритій частині Світового океану, хоча ще у 2008 році було виловлено 7,5  тис. тонн, а у 1995 році - понад 22,5 тонн. Тому відмовлятися від квот на вилов риби через відсутність матеріально-технічної бази є неприпустимим, оскільки в майбутньому досить важко буде їх отримати знову через надзвичайно складні умови поновлення.