ТРУБАМ ВІДМОВЛЯТЬ У ВІЗІ

Європейські трубники продовжують гоніння проти українських конкурентів. Тільки минулого року збіг термін дії п’ятирічного антидемпінгового мита на безшовні зварні труби походженням з України, як Єврокомісія почала нове антидемпінгове розслідування в цьому сегменті. Правда, цього разу номенклатура труб, яким загрожують санкції, значно вужчий. А товаришами за нещастям українських трубників виступають виробники з Туреччини і Македонії.

Нинішня антидемпінгова ініціатива - це повторення пройденого. У 2008 році робилася спроба ввести санкції на імпорт сторонніх (у т. ч. українських) зварних прямокутних і квадратних труб, а також порожнистих профілів на ринки Євросоюзу, але вона виявилася невдалою. У 2009 році від претензій відмовилися самі заявники з огляду на те, що економічна криза зруйнувала баланс попиту і споживання металопродукції в ЄС, і імпорт труб із-за меж єврозони знизився сам по собі. Очевидно, зараз скаржники порахували, що ринок вже відновився...

Дійові особи процесу практично не помінялися. Обвинувачами виступає альянс британської Corus Tubes, італійської Marce­gaglia, французькою Lorra­ine Tubes і іспанською Condesa Fabril. На них сумарно доводиться більше 25% виробництва в цьому сегменті. Склад обвинувачених оновився: випала Білорусь, з’явилася Македонія. Але ця заміна істотної ролі не грає. Все одно відбиватися доведеться переважно нам з турками. Зокрема, з українського боку в зону ризику потрапили Дніпропетровський завод ім. Комінтерна, Луганський і Новомосковський трубні заводи.  

Усе звинувачення будується на порівнянні цін на цю групу трубної продукції на внутрішніх ринках Туреччини і України, і цін, по яких вони продають аналоги європейським споживачам. За даними європейського альянсу трубників, експортні ціни навмисно занижуються. Європейська комісія вже повідомила, що вважає надані нею докази достатніми для того, щоб знову взятися за розслідування. 

Не можна сказати, що реанімація теми антидемпінгових санкцій була повною несподіванкою для перерахованих вище підприємств. Коли в 2009 році Єврокомісія закривала проти них розслідування, вона чесно попередила, що виробники труб в ЄС можуть подати нові заяви із цього приводу, якщо з’являться підстави. Ті можливість не упустили. Хоча підстав зараз все-таки менше, ніж було п’ять років тому. Так, в 2008 тільки за перше півріччя Україна поставила на ринки країн Євросоюзу (головним чином, польський і німецький) майже 90 тис. тонн зварних квадратних і прямокутних труб. За увесь минулий рік об’єм такого експорту не дотягував і до 70 тис. тонн. Це один аргумент на користь українських виробників. Другий полягає в тому, що нинішнє розслідування, на відміну від минулого, не поширюватиметься на зварні труби, використовувані для буріння і при будівництві нафтогазопроводів. Таким чином, з-під удару мит спочатку виводиться досить значна частина трубної номенклатури, що експортується вітчизняними заводами в ЄС.

Очевидно, тому в Україні майже не відреагували на неприємну звістку, що прийшла з Брюсселю. “Втратимо ми не так і багато, - розповіли Мінпрому на одному з трубних заводів. - А можемо навіть виграти, якщо санкції витіснять з Європи турецьку продукцію”. Такий парадоксальний висновок будується на тому, що турецькі виробники труб перебивають ринок не лише західноєвропейським колегам, але і українським теж. Отже після його зачистки долі імпортерів на цьому ринку можуть перерозподілитися - усе залежить від того, кому яке мито присудять. 

Віце-президент Турецької асоціації експортерів сталі Сердар Кочтюрк заявив, що під звинуваченнями його земляків в демпінгу немає анінайменшого грунту і що такий підхід суперечить інтересам самого Євросоюзу. За його словами, минулого року Туреччина імпортувала в країни ЄС 292,7 тис. метричних тонн труб, але і ввезла з Євросоюзу 283 тис. тонн металопродукції. Якщо турецьких металургів ущемлятимуть в Євросоюзі, їм доведеться вимагати заходів у відповідь від свого уряду.

Представники компанії Borusan, лідера турецької трубної промисловості, вважають, що у випадку якщо розмір мита складе 10% або більше, це змусить деяких виробників в Туреччині відмовитися від постачань в ЄС, внаслідок чого сильно загостриться конкуренція на внутрішньотурецькому ринку. І хоча вступ санкцій - це досить довга бюрократична тяганина, вже сам факт початку розслідування здатний негативно позначитися на ув’язненні довгострокових контрактів між замовниками з ЄС і виробниками в Туреччині. 

Згідно з даними Держкомстату України в 2011 році на експорті сталевих профільних труб українські виробники заробили близько 160 млн дол., з них 54 млн дол., тобто одну третину - за рахунок продажів на ринках ЄС. Торговельна динаміка перших трьох місяців 2012 на цьому напрямі трохи відстає від торішньої. Луганський трубний завод, наприклад, більше розвернувся у бік російського ринку, уклавши угоду про збут своїх зварних труб через ТОВ “Метінвест-Євразія”. Та і на загальному фоні експорту інших видів вітчизняної металопродукції (в т.ч. і труб - безшовних, ТБД) прибутки від зовнішньої торгівлі профільними трубами не такі великі. Але не виключено, що у разі втрати цього нехитрого заробітку трубні заводи країни вимушені будуть згортати окремі виробництва. Адже якщо поглянути на структуру експорту профільних труб, то у неї тільки два відсіки - ЄС і СНД. На традиційні для України ринки металу - Близький Схід, Північна Африка, Південно-східна і Мала Азія - цей товар не йде. Тому дивитися крізь пальці на небезпеку вступу антидемпінгових мит не варто.

Можна, звичайно, сподіватися, що антидемпінгова мітла вимете з Європи турецьких конкурентів-трубників, а вітчизняних лише зачепить. Треба включатися в морочливу паперову роботу, яка супроводжуватиме увесь процес антидемпінгового розслідування. Українським імпортерам необхідно реєструватися учасниками цього розслідування і аргументовано відповідати на претензії єврочиновників, доводячи, що умисного заниження цін не було.

 Олег Дорожовець
Мінпром