Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
ХТО ОРГАНІЗАТОР КОЛЬОРОВИХ РЕВОЛЮЦІЙ?Директор американського інституту імені Альберта Енштейна Джин Шарп вважається ідеологом кольорових революцій. Інститут ім. Альберта Ейнштейна Заснований у 1983 році доктором Джином Шарпом. Займається просуванням, вивченням та застосуванням стратегічних ненасильницьких методів у різних конфліктах по всьому світу. Цілі роботи - захист свободи і демократії, недопущення політичного насильства. У грудні, відразу після багатотисячного провладного мітингу на Болотній площі у Москві Владислав Сурков (відповідальний у кремлівській адміністрації за організацію внутрішньополітичного життя в Росії) заявив в інтерв’ю “Известиям”, що “є бажаючі конвертувати протест у кольорову революцію”. “Вони діють буквально за книжками Шарпа і новітніми революційними методиками...”. Насправді Інститут ім. Альберта Ейнштейна, який очолює Шарп, діє приблизно так само, як методики Шарпа. Штатних працівників тут одиниці: зараз троє, в кращі роки там працювало 11 осіб. Зате постійно з’являються ентузіасти, готові перекладати і адаптовувати написані інститутом тексти на інші мови. Джин Шарп вигадав своєрідну програму з відкритим кодом. Він зібрав і докладно описав майже дві сотні методів ненасильницької боротьби, а також деякі варіанти їх взаємодії. Жорсткої інструкції немає - методи можуть бути використані в будь-якій комбінації, у будь-якій країні. Якщо говорити коротко, то в основі методу лежить принцип: жодна влада не може бути однорідною. І навіть найпотужніша вертикаль, врешті решт, складається із людей. “Є різні культури, різні мови і релігії. Але якщо говорити про цю роботу - всі люди однакові”, - говорить теоретик ненасильницького опору. “Де витоки будь-якої влади? Чиновники народжуються з якоюсь владою? Звичайно, ні. Вони отримують владу ззовні, - розповідає Джин Шарп. - Якщо люди вірять їм, це дає владу. Якщо люди хочуть їм допомагати у тому, що вони роблять, якщо працюють в їх бюрократії, якщо поліція виконує накази тощо - там джерела влади. Але в деяких випадках вони можуть зникати”. Теорія і методика Шарпа зводиться до того, щоб знаходити слабкі місця режиму. При цьому його книжки-рекомендації написані дуже конкретно: методи пронумеровані і систематизовані. Приміром, автор каже, що існують три категорії відмови від співпраці з владою: соціальна відмова (включає 16 методів), політична (38 методів) і економічна. Остання категорія, своєю чергою, поділяється на бойкоти (26 методів) і страйки (23 методи). І далі в тому ж дусі. Вибір комбінацій залишається за тими, хто перетворюватиме теорію у практику. Автор лише зазначає, що успіх гарантується комплексним підходом. “Масові демонстрації мають виключно символічний характер, - каже ідеолог кольорових революцій. - Якщо режим відносно демократичний - це працює. Але чим авторитарніший режим, тим більше необхідно робити для того, щоб відібрати у нього джерела влади”. Джин Шарп каже, що його роль у подіях 2004 року в Україні була зовсім незначною. Водночас, він визнає, що підтримував контакт з українськими опозиціонерами. “Вони десь знайшли копію “Від диктатури до демократії”. Як, я не знаю, - згадує Шарп. - Цю роботу переклали, але вони були настільки бідними, що не мали грошей опублікувати переклад. Вони надіслали нам імейл: допоможіть трохи грішми”. “Ми надіслали їм, здається, 6000 доларів, - продовжує політолог. - А потім дізналися, що вони надрукували цю роботу неймовірним тиражем. Це був єдиний випадок прямого контакту і нашої участі у подіях “Помаранчевої революції”. “У нас немає організацій на місцях та філій, - твердить Джин Шарп. - Ми просто не можемо фінансувати це...”. В 2004 році перемогли громадяни України, а в 2000-му - громадяни Сербії: “Я не робив нічого особливого ані в Україні, ані в якійсь іншій країні”. Втім, є конкретні події, якими вчений пишається: приміром, боротьба за незалежність трьох балтійських республік у 1990-1991 роках, коли Шарп був там особисто і консультував лідерів руху за незалежність. Найзнаменитіший текст Шарпа - “Від диктатури до демократії” - писався для Бірми. У Сербію примірник привезли “борці за мир із Каліфорнії”, після Белграда про книжку дізналися в Україні. Текст дійсно досить простий і доступний, а тема виглядає привабливою для багатьох країн. Зараз “Від диктатури до демократії” перекладена 44-ма мовами. В інституті Альберта Ейнштейна кажуть, що перекладів буде ще більше. Як не замовляли, за їхніми словами, і російський переклад: його зробили невідомі ентузіасти, а інститут найняв професійного редактора, щоб перевірити текст. Щоб не відповідати на численні запитання, інститут видав додаткову інструкцію з гучною назвою “Самовизволення”. “Вибирати ненасильницькі дії є сенс не тому, що це добре, а тому що це більш ефективно”, - твердить Джин Шарп. “Потрібно вчитися діяти стратегічно, а не просто робити щось, що тобі подобається, від чого тобі стає приємно, - продовжує він. - Не займатися символізмом, а думати по-військовому, як Карл Клаузевіц!” Серед іншого, він вважає безглуздим вступати в переговори з режимом. “Переговори - це трюк, спрямований на те, щоб опозиція здалася. Переговори, як правило, засіб маніпуляції та контролю”, - стверджує Шарп, додаючи, що треба бути готовим до всього, і в тому числі до того, “що в твоїх людей стрілятимуть”. Водночас, ідеолог ненасильницького опору зазначає, що “чим жорсткіше діятиме режим, тим потужнішим виявиться ефект бумерангу: все більше людей відмовлятимуть йому в підтримці, слабшатиме його база”. Незважаючи на те, що Джин Шарп останнім часом майже не залишає Бостон, його ім’я все частіше лунає поряд із звинуваченнями на адресу Сполучених Штатів в “експорті кольорових революцій”. “Давайте не будемо плутати: американський уряд робив багато жахливих речей.., скидав демократичні уряди, планував вбивства...”, - говорить доктор Шарп. “США - жодним чином не ангел, - продовжує він. - Але є деякі люди, які бачать диявола навіть за добрими справами”. В Інституті Ейнштейна завжди підкреслювали, що це - незалежна організація. Втім, додає доктор Шарп, “було б перебільшенням заявити, що у нас немає нічого спільного із урядом”. При цьому розповіді про казкові умови, в яких ніби-то плануються революції в Інституті Ейнштейна, викликають у його засновника посмішку: “Шкода, що ми з вами не в моєму офісі. Ви б побачили, як ми живемо. Протягом кількох років у нас в штаті взагалі працювало тільки двоє: я і моя помічниця”. Говорити про те, що ненасильницька боротьба - американський продукт, імпортований в інші країни, на думку Шарпа, просто неправильно. “А для росіян це просто непатріотично, - заявляє політолог. - Велика історія ненасильницького опору в Росії - проти царизму і сталінізму - дуже вражає. Я дуже багато чому навчився саме у росіян”. Ніякої секретності в діяльності Інституту Ейнштейна немає. Але реальний Джин Шарп вже певний час має лише опосередковане відношення до того Шарпа, який живе у чужому телевізорі та іноземних газетах. Бі-Бі-Сі |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |