Серце і розум у поезії

Днями прочитала вірш Митрополита Володимира «Осінь» (Печерський листок 2010. № 1). У генія російської поезії О. Пушкіна також є вірш, присвячений осені. Пам’ятаєте? «Октябрь уж наступил»...  Автор контрастно відрізняє осінь як пору року. Форма подачі матеріалу і обличчя самої осені імперативні, стверджувальні, одновекторні. Тут переважує розум над серцем.

Що ж мене вразило в «Осіні» Митрополита Володимира? У віршовані рядки вкладено спочатку серце, а потім розум, талант спостерігати, бачити, а побачене рифмовано донести до читача. Звідси, диспозитивність форми, рівність без наголосів, «лагідність» тексту, як і сама «бабина осінь». І сила таланту.

Ось як виглядає «Осінь» у баченні Митрополита Володимира.

«Осінь»

Митрополит Володимир

У осени повадка лисья,
Она не падает, как гром.
Она трепещущие листья
Палит невидимым огнём.

Она не сразу поджигает
Аллею, рощицу, лесок.
Он как будто выжидает
Свой главный час,
свой главный срок.

Она обходит лес еловый,
И лес сосновый обогнёт.
Она дохнёт на лист
кленовый,
На лист берёзовый дохнёт.

Потом игру свою затеет
С листвой осин да тополей.
Потом рябиновый заденет,
Коснётся липовых ветвей.

И не прибегнет к непогодам,
И не нагонит облака.
А всё как будто мимоходом,
И всё играя, всё слегка.

Но как-то из дому
ты выйдешь,
И защемит в твоей душе,-
Так неожиданно увидишь,
Что всё осеннее уже.

Ці рядки нагадали, скільки навколо нас прекрасного, неповторного. І що буде добре, коли ми за повсякденними турботами знайдемо хвилину, щоб оглянутися навколо і в звичному побачити неповторне, оберігати його, як і природу, нашу матінку  Землю-загалом.

Поздоровляємо Митрополиту Володимиру з днем народження та бажаємо скорішого одужання і подальшого служіння Вірі.

Вікторія Степанова,
студентка факультету журналістики УКМ,
практикант газети “Персонал Плюс”