Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
|
||
США ПЕРЕХОДЯТЬ У НАСТУПСША розвернулися від Атлантичного океану у бік Тихого. Вони збирають під свої прапори союзників в Азіатсько-тихоокеанському регіоні — частині Земної кулі, що динамічно розвивається. Втім, це не стратегічний маневр, а швидше, контратака, зроблена у відповідь на широкомасштабний наступ Китаю. Уся боротьба, зрозуміло, ведеться суто економічними методами: обидві сторони створюють і розширюють свої зони вільної торгівлі. Саміт АТЕС в Гонолулу ознаменувався домовленістю дев’яти країн Азіатсько-тихоокеанського регіону про створення нової зони вільної торгівлі (ЗВТ). Австралія, Нова Зеландія, Бруней, В’єтнам, Малайзія, Сінгапур, Чилі, Перу і США повністю погоджували між собою основні принципи майбутньої ЗВТ, що вже дістала назву «Транстихоокеанське партнерство» (ТТП). Формування нової організації вирішено завершити наступного року. Тим часом намір приєднатися до ТТП висловили ще три важливих регіональних гравці: Канада, Мексика і Японія. Дуже символічно, що така домовленість була досягнута саме на Гаваях. Ці острови, по-перше, розташовані в самому центрі Тихого океану — майже на рівному віддаленні від обох Америк, Азії і Австралії, а по-друге, належать США. Американці хочуть затвердити свій вплив на усіх берегах Тихого океану. Адже, за словами Обами, «у світі немає жодного регіону, який США вважали б перспективнішим і життєздатнішим», ніж АТР. Ще до саміту держсекретар Клінтон оголосила про початок «азіатсько-тихоокеанської ери», підкресливши, що стратегічний і економічний центр світу перемістився в АТР і тому США хочуть навести через Тихий океан такі ж інституціональні «мости», як навели колись через Атлантику. Тобто, тихоокеанська кампанія Вашингтона — це серйозно і надовго. Так невже Америка відвертається від Європи? Навряд чи. Так, Євросоюз все глибше занурюється у свою боргову кризу, і партнерство з ним в осяжній перспективі не обіцяє особливих дивідендів. Не слід забувати, що і ЄС в цілому, і багато його країн-членів залишаються найближчими геополітичними союзниками США — їх групою політичної і військової підтримки. Ну, а трансатлантичні економічні зв’язки давно переросли «примітивну» ЗВТ: вони носять характер щонайтіснішої промислової кооперації. Не кажучи вже про те, що Європа є «історичною батьківщиною» більшості американців і частиною однією з нею цивілізації. При цьому у Вашингтоні прекрасно розуміють, що кризовий ЄС нікуди не подінеться від Америки, а ось АТР дуже навіть може «подітися». Передусім тому, що свої позиції тут зміцнює Китай. У нього, на відміну від США вже є «своя» ЗВТ в регіоні — з країнами АСЕАН. І на саміті в Гонолулу голова КНР Ху Цзіньтао заявив, що його країна має намір розширити формат цієї ЗВТ: до неї передбачається підключити Японію і Південну Корею (зона називатиметься «АСЕАН+3»). Вже створений секретаріат об’єднання і початі консультації на робочому рівні. США не хочуть миритися з таким станом справ в АТР і прагнуть перетягнути на свою сторону максимальну кількість регіональних гравців: так, нещодавно було укладено угоду про вільну торгівлю з Південною Кореєю. Тепер же зроблена велика контратака — створюється ТТП. Причому, в нім братимуть участь, як мінімум, чотири країни-члени АСЕАН, незважаючи на наявний у них договір про вільну торгівлю з Китаєм. Японія — вірний союзник США — теж може виявитися відразу в двох ЗВТ. Загалом, «перетягування» східноазіатських держав між США і Китаєм в самому розпалі. Участі ж Китаю в ТТП, природно, не передбачається. На саміті в Гонолулу з вуст Обами на адресу Пекіна прозвучало не запрошення, а лише чергові докори в проведенні «негнучкої і завдаючої збитку партнерам» фінансової політики і крадіжці інтелектуальної власності. Тому Washington Post охарактеризувала рішення, прийняті в Гонолулу, «ударом в щелепу КНР». За матеріалами сайтів |
||
© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено. Передрук матеріалів тільки за згодою редакції. З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com |