Важка дорога до об’єднання

Глава УПЦ КП Філарет (Денисенко): «По-моєму, Росія використовує церкву в політичних цілях. Адже, коли патріарх Кирило приїжджає в Україну, він не стільки говорить про духовні цінності, про покаяння людей у своїх гріхах, скільки говорить про «Русский мир». Що таке російський світ?  Політика це чи ні? Звичайно, політика... Коли патріарх Кирило приїжджає сюди і говорить про вступ України в Митний союз — хіба це духовність? Тому, коли він уперше приїхав в Україну і його тут і президент добре прийняв, і уряд, то громадськість і ЗМІ оцінили його як політичного діяча. Він займався більше політикою, ніж духовними справами.

Я не хочу стверджувати, що патріарх нічого не робить духовного. Так, він здійснює богослужіння, займається питаннями керівництва Української православної церкви Московського патріархату. Але при цьому головною метою його приїздів в Україну, як це зараз ясно видно, було обмежити або навіть ліквідовувати самостійність і незалежність УПЦ МП в управлінні. Залишити назву, але щоб митрополит Володимир фактично незалежності не мав. Ось Кирило і їздить по усіх єпархіях УПЦ, як по своїх власних, забуваючи, що тут є свій предстоятель.

Намір у патріарха був, у тому числі, і отримати українське громадянство, створити другу резиденцію в київській Лаврі і навіть змінити титул — на «патріарх Московський, Київський і всія Русі». Були запущені такі чутки. Але чутки — це не офіційне рішення, вони запускаються для того, щоб вивчити реакцію: якщо сприймається сценарій — так і діяти, якщо немає — говорити, що чутки нічого під собою не мають... реакція в Україні на це — негативна... Була б загроза, якби наш президент слухав би в усьому патріарха Кирила. А він не слухає. Президент України останнім часом озвучив тверду позицію, що Україна — держава, і він не дозволить, щоб з такою великою державою зверталися як з молодшим братом, свідчить про те, що президент захищає інтереси України. Та і згадана Вами зустріч в Криму дружньою не виглядала. Інакше чому офіційно про неї не повідомлялося? Якщо Українська церква, духовна основа держави, буде підпорядкована Москві, то підпорядкувати саму державу вже нескладно. Адже душа у нього буде в чужих руках. Тому на церкву як на установу, що впливає на душі людей, Москва покладає великі надії. І саме від церкви багато в чому залежить, буде Україна державою або не буде.

Ми — за незалежну Українську церкву. Тобто за автокефальну, помісну церкву. А вони хочуть, щоб вона була складовою частиною Московського патріархату.

Намір знищити Київський патріархат був. Я думаю навіть, що у деяких він залишилося. Це намір Москви. Патріарх Кирило і його митрополит Іларіон (керівник церковної дипломатії Московського патріархату) не раз говорили про необхідність «ліквідації розколу». А розкольниками Москва, як відомо, називає Київ­ський патріархат. Говорили про те, що зробити це можна за допомогою влади. І раз вже президентом став ніби- то, із їхньої точки зору, проросійський кандидат, то потрібно скористатися цією владою і припинити існування Київського патріархату. І почалося. Секретар митрополита Одеського і Ізмаїла Агафангела публічно заявив, що слід зняти з реєстрації Київський патріархат і застосувати болгарський метод. Знаєте, що таке болгарський метод? Це коли у митрополита Інокентія, що очолив церкву, яка відійшла від патріарха Максима, відібрали усі храми. Виходить, запропонували силою забрати у Київського патріархату храми. У деяких областях викликали духовенство в районні адміністрації і пропонували перейти в Московський патріархат, обіцяли сприяння. Духовенство відмовилося. Закінчилося тим, що вони зрозуміли: метод не діє. І зараз від нього відходять. І громадськість встала на захист — в Україні, Європі, Америці. Вони побачили, що краще не чіпати Київський патріархат. Хоча в Київській області, в Макарове, храм у нас все-таки відібрали. Ми досі судимося. Ми його побудували, а тепер там Московський патріархат.

У цілому після зустрічі з президентом ситуація змі­нюється на краще. Наприклад, в Луганській області ми зараз будуємо храм. Землю, правда, самі купили, але нам дозволили його побудувати. А ось в Донецькій області досі тверді, не лише не дають нам ділянки, але і на купленій за наші ж засоби землі будувати не дозволяють. Ну, нічого, ми переможемо.

Я бачу ознаки того, що президент захищає Україну як державу, а ми — духовна основа держави. Він буде вимушений поміняти ставлення до Київського патріархату.  Чи реально в таких умовах, щоб Українська церква об’єдналася?  Прийде час, коли в Україні буде одна православна церква. Раніше говорили, що це утопія. Зараз же навіть в Московському патріархаті вважають, що це реально... Доказом того, що об’єднання неминуче, є боротьба, яка зараз йде усередині УПЦ МП. Там більшість — прибічники самостійності і незалежності, частина прямо ставить питання про автокефалію, ну і невелика частина хоче мати над собою верховенство Московського патріархату. І неважливо, хто буде патріархом Київським при об’єд­нанні — з архієреїв Київського патріархату або Московського. Буде одна Українська православна церква. І патріарх стане патріархом усієї церкви. Я готовий піти, але на певних умовах: об’єд­нання і визнання автокефалії Української церкви іншими церквами. Чому я ставлю такі умови? Тому що якщо об’єднання не станеться, то Київський патріархат можуть спробувати зруйнувати. Як у державі, так і в церкві має бути сильний керівник... Я не хочу віддавати церкву на розгром. І не піду з посади доти, доки не побачу, що в Україні є одна православна церква, визнана усіма. Тоді моя місія виконана. А доки не виконана — я не маю права йти. Адже не я сам став патріархом — мене обрав собор церкви. І тому я повинен волю церкви виконувати».

З інтерв’ю ЛІГАБізнесІнформу
з главою УПЦ КП Філаретом.