СМЕРТЕЛЬНИЙ ПОЛІТ ПЕРЕХОПЛЮВАЧА

Мене завжди цікавила історія війни, і я не упустив жодного шансу поїхати до Німеччини. Одного разу побував в місцях, де німці в 1945 р. випробовували свій ракетний літак-перехоплювач «Наттер».

Нам треба було відвідати маленьке містечко Кіршгайм, де працює відома на увесь світ фабрика модельного взуття. Наш колишній співвітчизник слухав неуважно, і замість Кіршгайма відвіз нас в Кірхгайм.

Покладаючись на «аборигена», в дорозі я задрімав. Розбудив мене рев авіаційного двигуна. Перед очима височів замок, а над ним летів американський  «Авенджер». Той торпедоносець, що прославився в історіях про Бермудський трикутник! Я чітко бачив, що в кабіні сидить тільки один пілот, і сильно здивувався, куди поділися інші члени екіпажу. Потім побачив нашого «Ішака» зі знаками франкістської Іспанії, який гнався за торпедоносцем. Але де вони тут узялися? Згадалася негативна енергетика та привиди стародавніх замків.

Подивився на карту. Над нами нависав замок Тек, а містечко називається Кірхгайм-під-Теком. Тут над вежею з’явилася найсправжнісінька «Тіточка Ю», яку переслідував британський «Спітфайр». Стало зрозуміло, що десь тут аеродром, де проводиться шоу історичних літаків. Про таку екскурсію можна було тільки мріяти!   

Ніхто не знав про взуттєву фабрику, тому довелося поїхати в ратушу. Біля неї ми побачили макет стартової позиції літака-ракети «Наттер». Працівник ратуші люб’язно переказав нам історію перехоплювача й порадив побувати в лісі Хазенгольц, де збереглися сліди відразу трьох пускових установок.

Хазенгольц — це маленький лісопарк, на узліссі якого наприкінці війни німці спорудили пускові установки для ракетних перехоплювачів, які мали захистити заводи «Даймлер-Бенца». 

Швидко оглянувши позиції, ми поїхали на звуки авіаційних моторів. Це було видовище! На літному полі перебувало до півтора десятків бойових літаків часів війни, у тому числі наші Як-3, І-16 та Лі-2.

Там же працював кіоск із сувенірами. Я купив гарні фотографії літаків у польоті. На жаль, подорож в авіаційну казку була надто швидкоплинною.

 

Історія «Гадюки”

Про ракетний перехоплювач німців Bachem Ba-349 «Natter» (“Гадюка”) я знав дуже багато, але, як виявилося, далеко не все. Невгамовні аматори авіації ще й сьогодні виявляють все нові подробиці його створення. Дивно, але найбільше технічних подробиць надійшло зі США, де були розсекречені документи військово-технічної розвідки. «Лабети» у неї були могутні, а фахівці чудово знали свою справу.

Макет «Гадюки» у натуральну величину сьогодні зберігається в мюнхенському музеї. В США збережені не макети, а два екземпляри справжніх «Гадюк». Нібито, по одному екземпляру дісталося Великобританії та СРСР. Німці краще від інших знають історію свого льотчика-випробувача, якого «Гадюка» вбила перед закінченням війни. Йому б ще жити та жити, а він пішов у небуття миттєво, у неповних 23 роки.

  

Лотар Зібер

Молодий пілот став випробувачем «Гадюки» не зі своєї волі. Він загинув молодим, і нормального людського життя так ніколи й не побачив. Народився Лотар 07 квітня 1922 р. в Дрездені, тому його дитинство і юність припали на похмурий період історії Німеччини.

До випробувань «Гадюки» Зіберт був пілотом транспортного літака «Арадо-232», на якому виконувалися дуже ризиковані польоти, у тому числі й з висадженням розвідгруп в чужому тилу. Один з Ар-232, наприклад, доставив у Росію разом з мотоциклом двох диверсантів, які мали зробити замах на Сталіна.

Те, що Лотар Зібер до «Гадюки» літав на  літаку для виконання спецзавдань, стало відомо недавно. У всякому разі, історики НДР про цей факт не знали. Більшість літаків «Арадо-232» перебували у віданні СС. Природно, їхніх пілотів знав особисто Гіммер, що курирував створення перехоплювача.

Зібер пілотував свій незвичайний транспортний літак і не знав, що саме на нього, здатного й зухвалого льотчика, вже упав лиховісний вибір.

Після небезпечних польотів льотчики іноді влаштовували невеликі пиятики, і в цьому ніхто не бачив нічого поганого. Після однієї з них Зібера звинуватили в тім, що у важкий для Рейху час він пиячить. Молодший лейтенант був розжалуваний у рядові й відряджений до військового табору «Хойберг».

Там рядового Зібера посадили вивчати нову надсекретну зброю, ракетний літак Bachem Ba-349. Швидкого знайомства з «Гадюкою» було досить, щоб молодий хлопець зрозумів, чому його звинуватили в пиятиці. Жодна нормальна людина не погодилася б по своїй волі сісти в кабіну цього «апарата для самогубства». Фактично, Зібера зробили смертником, і причиною були його неабияка майстерність і природна відвага. Відмовитися від випробувань «Гадюки» він, природно, не міг.

На полігоні Лотар познайомився з Гертрудою Наудит, що стала його останнім промінчиком світла в темному світі Рейху. Перед випробуванням молоді люди погуляли по місту, зайшли в кафе, потанцювали й випили розведеного пива. На тім земні радості пари й закінчилися, тому що на завтра був призначений перший вертикальний старт «Гадюки». Із Зібером у кабіні.

Сьогодні випробування «Гадюки» на Заході намагаються представити як перший політ ракети з людиною на борту. Це не зовсім так.  До цього в Радянському Союзі вже літав ракетний перехоплювач БІ-1, а в Німеччині — Ме-163 «Комета». На відміну від «Гадюки», вони не могли злітати вертикально. І обидва літаки не були настільки небезпечними в першу чергу для свого пілота. Їхні льотчики в будь-якій ситуації мали шанс на порятунок, а диявольська «Гадюка» такого шансу не давала.

День 01 березня 1945 р. видався поганим  для проведення випробування. Але з Берліна роздратовано квапили, а чекати кращої погоди можна було довго.

Зібер сів у кабіну. Це був 23-й екземпляр з 36-і побудованих. Йому наказали зробити хоча б найпростіший маневр. У кабіні була рація, по якій льотчик міг підтримувати зв’язок із землею й одержувати накази. Згодом до друку потрапили фотографії, де рація була ретельно заретушована. Виявляється, по рації Зіберу заборонили покинути «Гадюку», коли він зрозумів, що політ добром не скінчиться. Цей факт розкрився тільки через шістдесят років після трагедії.   

Старт «Гадюки» і кілька секунд польоту пройшли нормально. Потім версії опису польоту очевидцями стають різними. В НДР писали, що «Гадюка» увійшла в хмари, а потім на величезній швидкості вертикально рвонулася до землі. Пілот, можливо, уже був мертвим, тому що не витримав величезних перевантажень на старті. Причиною перекидання літака на спину, нібито, стало порушення обтікання через зрив ліхтаря кабіни. Це дуже схоже і на правду, і на пропагандистський трюк. Виходило, що нацисти просто знищили молодого льотчика, без якої-небудь логіки в діях.

Недавні публікації в Німеччині та США говорять про інший хід польоту. По-перше, літак врізався в землю не поруч із місцем старту, а за сім кілометрів від нього. Спостерігачі бачили уривками, що пілот маневрував, а потім від «Гадюки» відділився ліхтар кабіни.

Кажуть, що Зібер вів переговори із землею по рації. Ліхтар кабіни відірвався на висоті 500 м, і було видно, що один з порохових прискорювачів не відділився від фюзеляжу. Із землі наказали скинути його різкими маневрами.

Ці факти ретельно приховувалися, тому що штрафникові по рації наказали не залишати літак, а це злочин. Дуже вже хотілося передати в Берлін особисто Гіммлеру переможний звіт про проведення успішного випробування «зброї відплати».

Пілот зрозумів, що треба рятуватися. До удару об землю Зібер встиг висунути з кабіни ліву ногу й руку. Останні секунди політ проходив у хмарах, і ніхто не бачив трагедії. «Гадюка» вивалилася із хмар прямовисно. При падінні в неї ще працював основний двигун, а злощасний пороховий прискорювач не був скинутий. Удар об землю був страшним.

Усі чекали, що льотчик опуститься на парашуті. У тяжкому очікуванні пройшло кілька хвилин. Парашут із хмар так і не з’явився. 

На місці удару утворилася вирва глибиною до п’яти метрів. Поруч лежала відірвана ліва нога й частина лівої руки льотчика, а із землею були перемішані шматки його тіла.

До місця катастрофи прибули члени пускової команди, робітники й офіцер СС зі своєю таксою. Він відпустив собаку з повідця й наказав шукати шматки тіла Зібера. Собака вигріб шматок м’яса, і почав його ковтати. Робітники зажадали від есесівця припинити огидний жах. Той знайшов ситуацію смішною, і відмовився взяти таксу на повідок. Один з розлючених робітників вдарив собаку лопатою. В результаті його віддали під трибунал, і він ледь уник розстрілу.

 

Кратер на землі    

Місце падіння «Гадюки» збереглося. Після війни історики час від часу шукали те, що могло залишитися від ракетного перехоплювача. Знайшли шматок черепа Зібера. В 1999 році там були проведені ґрунтовні розкопки. Були знайдені тільки шматки допоміжного порохового двигуна.

Серйозні вчені провели реконструкцію польоту. Він тривав 55 секунд. Літак по горизонталі пролетів від­стань 7 км, притім середня розрахункова швидкість польоту склала понад 800 км/г. Перехоплювач пролетів 14 км. Виходить, що при зниженні «Гадюка» перевищила швидкість звуку, тому Зібера, а не американця Йігера, треба було б вважати першою людиною, що переборола звуковий бар’єр.

Напевно, на нашій грішній землі ходило мало мерзотників, які могли б змагатися в підлості з есесівцями. В «нагороду» Лотара Зібера посмертно простили за «пиятику» і навіть підвищили у званні до старшого лейтенанта.

Командування військового табору поховало штрафника з військовими почестями 03 березня 1945 р.

Володимир РЕПАЛО