Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

ШЛЯХ ДО СПРАВЕДЛИВОГО СУДУ

Судова система турбує всіх громадян України. Її критикують, розробляються заходи, але нічого не змінюється. Ми пропонуємо Концепцію реформи судової системи, підготовлену професором МАУП Василем Перцем і його співавтором для обговорення.

Концепція реформування судової системи України

(витяги)

1.Реформування судової системи як наукова проблема.

В науковій літературі містяться окремі пропозиції щодо необхідності змін в судовій системі України, але і вони залишаються не витребуваними: в державі від­сутні механізми обліку і впровадження в практику наукових розробок. Разом з тим, аналіз наукових праць свідчить про відсутність системного бачення механізму перебудови судової системи. Правова наука увійшла у фазу глибокої кризи і в ній переважають компліментарність, коментаторство, плагіат і компіляція.

2. Недосконале правове поле як проблема для судової системи.

Верховна Рада України з власними інтересами парламентаріїв створила недосконалу правову базу держави, яка майже однаковою мірою дозволяє діяти морально в інтересах людини, громади і суспільства, так і аморально для задоволення корпоративних, сімейних та особистих потреб окремих осіб.

Багато суспільних відносин залишаються неврегульованими або регулюються законами радянської доби чи прийняті після затвердження Конституції незалежної України. Частина правових норм суперечливі, недосконалі, закони містять лазівки, в т.ч. для привласнення землі, державних, комунальних підприємств тощо. Законодавство, як і правова наука, сфера правозастосування, судова і правоохоронна системи, знаходиться в глибокій системній кризі. Недосконале законодавство, з одного боку, створює об’єктивні труднощі для функціонування судової системи, з іншого — є криміногенним фактором, який провокує порушення закону, присяги, інші зловжиння суддів.

3.  Не реформовані правоохоронні органи ускладнюють діяльність суддів.

За роки незалежності України кількість громадян, стосовно яких офіційно був задіяний інститут правозастосування, перевищив кіль­кість населення держави. Відрахувавши із загальної цифри дітей, отримаємо неприємний середньостатистичний показник: кожен ме­шканець опинявся в ролі потерпілого чи порушника закону декілька разів. Поточні та віддалені наслідки цього валу порушень закону ніхто не аналізував. Є тільки констатація, що, наприклад, в ОВС розмах катувань набув службово-насильницької епідемії. Цей вал накрив і суди. Правосуддя перетворилося в конвеєрний процес, який об’єктивно продукує: формалізм,рповерхо­вість, непрофесіоналізм, зловживання, корупцію, владну солідарність з приховуванням порушень закону судовим рішенням.

4.  Корумпована судова система як загроза існування  України. Корупція в судовій системі є найбільшою серед інших сучасних загроз Україні. Вона підтримує, приховує і відтворює корупцію в усіх інших сферах: політичній, економічній тощо. Дослідження і моделювання свідчать, що неефективна та корумпована судова система може бути поставлена в центр умовного кола корупційної поруки і корупційних взаємозв’язків, які за 20 років незалежності держави поєднали таємними зв’язками надавачів і отримувачів корупційних послуг. Про кількісні показники останніх може свідчити факт утвердження в суспільстві руйнівної психології корупційного способу співжиття.

Результати отриманих соціологічних досліджень підтверджують всі наведені вище загальні оцінки: тільки 4 — 9 відсотків населення довіряють судам, що корелюється з числом родичів суддів та зацікавлених осіб. Значить,  особа, позбавлена можливості вибору, вимушена звертатися в суд  без надії, апелюючи тільки на везіння  або шукаючи можливість позапроцесуального  впливу на суддю.  Міжнародні рейтинги свідчать, що Україна за рівнем напруженості в суспільстві, невпевненості та страху перед завтрашнім днем займає одне з перших місць у світі,  в чому вбачаться і «заслуга»  судової системи. Вивчення психологічної, медичної літератури показало, що стан напруженості,  неспокою, страху безпосередньо впливає на стан здоров’я населення і може бути одним із чинників прискореного його вимирання за рахунок скорочення тривалості життя людей.

Конституційний Суд України за способом формування є політичним органом. Тому політичними або владно-корпоративними здебільшого є надані ним тлумачення Конституції, які стали сюжетами для багатьох критичних та іронічних матеріалів у ЗМІ. Наведемо два рішення, які зараз згадуються  і є дуже актуальними. Так, КСУ обмежив дію ст.59 Основного Закону щодо права кожного вільно обирати захисника своїх прав. Тлумачення зазначенної норми на користь адвокатів виключив участь у кримінальному процесі незалежних юристів, які принципово, з фінансових чи інших причин не отримали посвідчення адвоката. Як наслідок, катування в міліції набули масового характеру.

Другий приклад. Тлумачення ст.22 Конституції України без урахування загальної теорії права і теорії конституційного права дозволило суддям  КСУ зберегти надвисокі пенсії і пільги не тільки для себе, але й інших високопосадовців. КСУ зобов’язанний був врахувати, що зазначені пенсії і пільги влада визначала для себе в супереч ст.3 Конституції України, її взловживання отриманими повноваженнями та порушення принципу справедливості.

Доступ громадян до конституційного судочинства практично відсутній. Наші підрахунки свідчать, що за 15 років існування КСУ прийняв 252 рішення, тобто близько 0,9 рішення на одного суддю в рік. У Російській Федерації все законодавство оновлене відповідно до Конституції, є більш якісним, однак показники Конституційного Суду щодо тлумачення норм основних галузей права на відповідність  Основному Закону держави, за нашими підрахунками, бли­зько в 100 раз перевищують співставні результати діяльності КСУ.

4. Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. може бути тільки одним із багатьох необхідних елементів в системі реформування судової системи України. Він потребує удосконалення. Ст.6 цього Закону, яка під страхом покарання забороняє неповагу до суду чи суддів, в існуючої редакції є антиреформаторською, фактично забороняє  об’єктивні наукові дослідження, озброює корупцію правовими засобами боротьби з критичними оцінками.

5. Практика. В суспіль­стві, в тому числі керівництвом державами, визнано, що судова система є корумпованою. Володіючи фактами порушень закону, особа позбавлена будь-якої  можливості  захисту. Про це свідчить і відсоток скасованих судами вищих інстанцій рішень суддів нижчих ін­станцій. Цей показник є надто низьким навіть для не корумпованих судових систем світу.

Визнання на рівні суспільства факту корупції в судах ніяк не впливає на покращення їх діяльності через відсутність інструментів ефективного реагування. Немає механізмів виправлення судових рішень, які розглянуті в касаційних інстанціях.  Можливість перегляду таких справ Верховним Судом України та за нововиявленими обставинами є паперовою, а не реальною. Ілюстрацією сказаному може слугувати справа Ткача про вбивство десятків людей, за які відбувають покарання невинно засуджені. Спрацював характерний для корумпованої системи механізм її самозахисту  від відповідальності, коли вбивця визнає вину, а рішення про звільнення з місця позбавлення волі невинного не приймається.

На звернення жертв незаконних судових рішень апарати Адміністрації Глави держави та Уповноваженого ВРУ з прав людини відповідають про відсутність повноважень для втручання в діяльність судів. За цих  умов судова влада стає єдиною у державі, яка опинилася поза контролем не тільки суспільства, але й інших гілок влади. Принцип розподілу влад в класичному розумінні замінено відсутністю будь — якого системного впливу на суд, набуття ним повної автономії в системі управління державою, авторитарності та гегемонії над переважною більшостю  населення. Як ігнорування здорового глузду і збиткування над суспільством в мережі Інтернет дається оцінка призначення довічно на посаді в суддів у ВРУ. Так, коли наводяться матеріали про порушення суддями закону, які вказують на можливий злочин, доповідач (голова комітету)може заявити: «Судового вироку немає, ми не можемо ламати долю людини!» В цих випадках виникають запитання: «Де той суд, який винесе вирок судді?» і «Невже немає інших юридичних професій, за якими можна працювати, та причому тут доля людини?»

Відповідно до Конституції України і міжнародного законодавства, під невтручанням в діяльність суду розуміється заборона будь — якого впливу на суд, який користується в суспільстві авторитетом  і довірою, неупереджено розглядає і вирішує справи на основі верховенства права, об’єктивності, справедливості, всебічного дослідження доказів. Заявники в інстанції скаржаться на несправедливість суду, порушення закону. В суспільстві, де визнана корупційна складова судової системи, реагування для припинення порушень судом закону є конституційним обов’язком  відповідних інстанцій і посадових осіб держави, в т.ч.: Президента України (ст.102, 106 част.1 п.31 Основного Закону), Уповноваженого ВРУ з прав людини (ст.101), Вищої ради юстиції України (пункт 3 част.1 ст.131), органів прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Наведене свідчить, що реформування судової системи України є нагальною проблемою національного масштабу. Воно, як показало дослідження і різні варіанти моделювання ситуацій, повинно здійснюватися  в 2-х напрямах:

1. Внутрішньої перебудови державної судової системи.

2. Впровадження в життя різних форм недержавного судочинства, яке створило б умови конкуренції з державними судами за доступ­ність, справедливість, об’єк­тивність, неупередже­ність, економічність та міні­мальні строки розгляду і вирішання справ.

II Шляхи реформування.

Державні суди:

1. Конституційний Суд України. Реформування КСУ  потребує багато років. При внесенні змін і доповнень до Основного Закону є необ­хідність передбачити передачу функції конституційного судочинства Верховному Суду України.

2. Перетворення державних судів в модельні, тобто авторитетні, самостійні, незалежні, безсторонні та неупереджені, що користуються довірою суспільства; суди, які розглядають і вирішують справи на основі верховенства права, об’єк­тивності, всесторонності  та справедливості. В Україні експеримент по перетворенню деяких судів в модельні проводився, але він був нереальним, а паперовим  і звівся до певного технічного оснащення зазначених су­дів.

3. Підвищення вимог до кваліфікації, віку та стажу роботи в галузі права кандидатів на посади суддів (інструменти реалізації — в повному тексті Концепції).

4. Реалізувати визначене част. 4 ст. 124 Конституції України положення, відповідно до якого народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і суд присяжних. Опір системи, який чиниться на протязі 16 років з поясненнями причини невиконання конституції організаційними та фінансовими складностями, потрібно  подолати.

5. Запровадити інститут мирових суддів.

Альтернативне судочинство.

1. Вивчення та розробка пропозицій по удосконаленню діяльності Міжнародного комерційного арбітражу.

2. Активізація діяльності та розширення компетенції третейських судів (пропозиції, в т.ч. про зміни і доповнення Закону України  «Про третейські суди» додаються).

3. Відповідно до Директиви Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу запровадити інститут медіації (примирення). В Україні є намагання реалізувати цей інститут як бюрократичну та бізнесову структуру, тому автори надають свій проект Закону «Про медіацію» та пропозиції по його застосуванню.

Василь Перець,
професор МАУП,

Вікторія Степова,
головний редактор наукових праць
Всесвітньої інтернет-академії держави, права, економіки та політики

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com