Реальність газової «війни»

Чергове рандеву президентів України і Росії знову закінчилося великим пшиком. В Сочі не відбулося прориву і відносинах двох сусідів. Кожен стояв на своєму. Москва відверто запропонувала Україні йти білоруським шляхом, тобто поступово передати «Газпрому» газотранспортну систему України.

Але, схоже на те, що президент України не збирається здаватися на милість сильного переговорника. Вкотре виразивши своє невдоволення ціною на газ, навіть з врахуванням поступок на кшталт «газ в обмін на військову базу в Криму», Віктор Янукович натякнув президенту Росії Дмитру Медведєву на можливість подати на Росію в суд. Президент РФ Медведєв визнав, що у відносинах двох країн з’явилося багато проблем. Зустрітися віч-на-віч Дмитро Медведєв і Віктор Янукович повинні були ще десять днів тому. Президент РФ збирався зустріти День російського флоту в Севастополі в теплій компанії українського колеги.

Проте Медведєв обіцяв приїхати в Україну за умови підписанням угоди про об’єднання «Газпрому» і «Нафтогазу». Тоді не домовилися, бо Київ категорично з умовою не погодився.  Замість Севастополя Медведєв відправився відзначати свято в Балтійськ.

У підсумку на розмову з колегою Янукович був змушений приїхати до Сочі.

Два президенти почали заочну суперечку ще до того, як зустрілися в резиденції «Бочаров ручей».

Янукович сказав журналістам свого пулу, що Москва і Київ повинні «переглянути ціни на газ, не вдаючись до судової процедури».

Таким чином, він дав зрозуміти, що, якщо компроміс не буде знайдений, Україна готова судитися.

Переговори проходили за закритими дверима і тривали до вечора. Марно чи ні провели цей час обидва лідери, оголошено не було.

Правда, угоду з найболючішої газової теми підписувати ніхто і не збирався — відсутність глави «Газпрому» Олексія Міллера і глави «Нафтогазу України» Євгена Бакуліна говорила саме за себе.

Після того як торік президентом України став Віктор Янукович, в Росії запанувала ейфорія.

Його перемогу співрозмовники в МЗС РФ та Кремлі хором називали однією з головних перемог президента Медведєва.

Здавалося, що Київ ось-ось повернеться в орбіту впливу Москви. Перші кроки нового українського лідера підтверджували очікування.

Навесні 2010 року президенти підписали угоду про продовження перебування Чорноморського флоту РФ до 2042 року — в обмін на знижку в 100 доларів на 1 тисячу кубометрів газу.

Потім Янукович підтвердив позаблоковий статус України.

На хвилі цих успіхів Москва торік запропонувала Києву цілий ряд інтеграційних проектів. Крім вступу до Митного союзу, мова йшла про злиття атомних компаній. Також Росія хотіла створити СП між Об’єднаною авіабудівною корпорацією і КБ «Антонов».

Окрім того,планувалося входження російського капіталу в «Укртелеком», Одеський припортовий завод — СИБУР, Кременчуцький НПЗ — «Газпром-нафта», «Запоріжсталь» — «Северсталь» і «Луганськтепловоз» — «Транс­машхолдинг».

Вінцем інтеграції повинно було стати об’єднання «Газпрому» і «Нафтогазу». Це дозволило б «Газпрому», по суті, поглинути «Нафтогаз», а Москві — встановити контроль над ключовими економічними активом Україні — її газотранспортною системою.

Для Києва більшість вимог виявилися неприйнятними. Команду президента шокувало те, наскільки зарозуміло в Москві ставляться до України. Росіяни не хочуть нічого інвестувати, всі просять задарма і погрожують санкціями для доступу української продукції на російський ринок.

Не менш драматично складаються і переговори щодо Митного союзу. Янукович запропонував формулу «3 +1», за якою Київ не ставав би членом МС. Але Москву вона не влаштувала. Ще більше Росію розлютило те, що Україна почала переговори з ЄС про створення зони вільної торгівлі.

У цих умовах в урядах обох країн, навряд чи варто чекати позитиву від засідання міждержавної комісії в вересні. Люди вже починають морально готуватися до можливого повторення газової війни років президентства Ющенка.

***

Відомо, що отримавши згоду Білорусі на купівлю газового монополіста «Бєл­трансгазу», «Газпром» націлився на український «Нафтогаз».

Що означає «білоруський сценарій» і чи можливий він в Україні?

Прем’єр Росії Володимир Путін пообіцяв Білорусі знижку на газ з 2012 року. Щоправда, така милість з боку «Газпрому» зовсім не акт доброї волі. За так званий інтеграційний понижуючий коефіцієнт російський газовий монополіст отримає 50% «Белтрансгазу».

Фактично головна газова компанія Білорусі переходить Москві, оскільки друга половина «Бєлтрансгазу» вже перебуває у власності «Газпрому».

Іншими словами, з 2012 року російська компанія володітиме єдиним білоруським підприємством, що займається газопостачанням країни і транзитом газу через територію Білорусі.

Заради цього Газпром готовий працювати без прибутку. Аналітики підрахували: якщо Москва 2012 року продаватиме Білорусі газ за російськими цінами, її виторг може знизитися на $2,5-3 млрд. Однак конкретної ціни для сусідів «Газпром» поки що не називає.

Крім того, Білорусь остаточно погодилася приєднатися до Єдиного економічного простору (ЄЕП).

“По суті, це не просто об’єднання двох компаній, це практично об’єднання держав», — каже український експерт у газовій галузі Олександр Нарбут.

Російська Федерація зупинятися на вигідних домовленостях із Білоруссю не збирається. Як випливає із заяви голови «Газпрому» Олексія Міллера, наступна на черзі Україна.

“На думку «Газпрому», розвиток співпраці в газовій сфері з Україною міг би будуватися за тією ж моделлю, за якою ми працюємо з нашими білоруськими друзями», — сказав Міллер за підсумками зустрічі з президентом РФ Дмитром Медведєвим і міністром енергетики та вугільної промисловості України Юрієм Бойком.

Україна поки що не відреагувала на сміливу пропозицію російських партнерів. Утім, на початку серпня Віктор Янукович заявив, що максимальна співпраця «Нафтогазу» й «Газпрому» може полягати у спільних проектах, модернізації ГТС або видобутку.

По суті, злиття українського «Нафтогазу» з «Газпромом» означатиме поглинання російським гігантом, вважають експерти. «Цей проект передбачає об’єднання «Газпрому» з «Нафтогазом», але це передбачуване «злиття» насправді буде просто поглинанням», — переконаний голова ради директорів і засновник Group DF Дмитро Фірташ.

***

Для повноти картини варто нагадати, що російські інтереси в Білорусі не закінчуються Митним союзом і газовим монополістом. Російські компанії та фінансово-промислові групи вже володіють акціями понад 25 білоруських підприємств в енергетичному, транспортному, фінансовому й машинобудівному секторах, а Мінськ і Москва багато років говорять про створення єдиної держави зі спільною валютою й межами.

Крім того, взамін на кредити порятунку від РФ Білорусь пообіцяла виставити на приватизацію такі великі компанії як: Мозирський нафтопереробний завод, МАЗ та інші. «Якби Україна хотіла піти за білоруським сценарієм, то ми вже вступили б до Митного союзу, який абсолютно не ринковий», — каже Олександр Нарбут. На думку експерта, такий сценарій для України малоймовірний.

Це підтверджує офіційна позиція Банкової. «Ми не плануємо злиття як такого «Газпрому» й «Нафтогазу». Ми плануємо участь і «Газпрому», й «Нафтогазу» в будь-яких проектах спільних, наприклад, у модернізації української газотранспортної системи, в розробці окремих ділянок, можливо, у видобутку нафти або газу на різних територіях, у тому числі й в Україні», — говорив Віктор Янукович на початку серпня.

***

Прем’єр-міністр України Микола Азаров доручив Міненерго проаналізувати контракти російського «Газпрому» на постачання газу в європейські країни. На думку українського чиновника, ця міра допоможе довести невигідність діючої газової угоди України з РФ.

Київ вже більше року безрезультатно домагається перегляду формули ціни на газ, закладеної з 2009 року в довгостроковій газовій угоді РФ і України. Москва заявляє, що її влаштовує діючий контракт. На переговорах, що відбулися цього тижня, прем’єр-міністри двох країн не досягли компромісу з цього питання. При цьому прем’єр-міністр Росії Володимир Путін за підсумками переговорів з Азаровым заявляв, що для України діє така сама формула ціни на газ, як і для європейських країн.

Нині «Газпром» не збирається переглядати угоди з Україною. Згідно з прогнозом українського Міненерго, вартість російського газу для Києва виросте з 297 до 400 доларів за тисячу кубометрів у кінці 2011 року.

“Зростання цін на газ приведе до того, що ми почнемо платити більше і більше, і це зменшить наші валютні запаси», — кажеАзаров. На думку Азарова, справедливою ціною для України є 200-220 доларів за тисячу кубометрів.

За матеріалами сайтів підготував А.ГУСЄВ