Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик
Персонал Плюс - всеукраїнський тижневик

Боргова криза — це серйозно

Повноцінна боргова криза ще не настала, але передумови для її експансії вже досить стійкі.

Нинішні боргові проблеми західних країн багато в чому зумовлені суперечливістю принципів економічної політики, яку вони проводили в останнє десятиліття, а також надмірною самовпевненістю їхніх урядів у стабільності та ефективності економік. Державний борг у ринкових країнах — насамперед, інструмент розподілу суспільних благ і зобов`язань щодо їх фінансування між різними поколіннями. Вважається, що доходи бюджету, отримані від сплати податків, повинні повністю бути витрачені на надання державних послуг і товарів для тих громадян, які власне і наповнюють бюджет. Саме тому бюджетні кошти в західних країнах, як правило, спрямовуються на поточні потреби або на фінансування короткострокових проектів.

Водночас, будь-який розсудливий уряд усвідомлює, що забезпечити довгострокове стабільне зростання своєї країни можна тільки шляхом інвестицій у перспективні проекти, віддачі від яких доведеться чекати тривалий час. З точки зору західних політиків і економістів, було б дуже несправедливим покладати зобов`язання з фінансування благ, користуватися якими буде наступне покоління.

Оптимальне рішення в даній ситуації досить просте — фінансувати довгострокові програми в борг. Таким чином, майбутнє покоління, отримавши у спадок від попередників якесь благо, яким воно може скористатися, також змушене взяти участь в його оплаті шляхом погашення тих боргів, які утворилися під час його фінансування.

Певна логіка в такій борговій політиці є. Але проблема полягає в тому, що необхідно знати міру борговим запозиченням. Чим більше зростає борг, тим більше ризиків для макроекономічної стабільності він продукує.

По-перше, обслуговування держборгу лягає саме на поточний бюджет. У міру збільшення боргового навантаження суми на оплату відсотків за користування кредитами лягають все більшим тягарем на бюджет. Крім того, коли держборг порівняти з рівнем ВВП країни навіть найменше підвищення вартості кредитів призводить до значних бюджетних витрат, підриваючи систему державних фінансів.

По-друге, маніпулювання з розміром держборгу чинить тиск на пропозицію і вартість національної валюти, і чим більший розмір боргу, тим складніше цей процес піддається контролю. Важко уявити, що станеться з економікою, якщо кредитори, які тримають хоча б 10% її боргу, вирішать одночасно відмовитися від її цінних паперів.

По-третє, державні боргові папери в західних країнах є дуже важливим сегментом фінансових ринків. Тому, чим більша їхня емісія, тим сильніший їхній вплив на фінансову стабільність в країні. Більше того, державні боргові папери служать своєрідним каналом, який ретранслює сигнали економічної політики держави на фінансові ринки. Будь-яка непродумана дія вищого державного чиновника може знизити довіру до країни з боку інвесторів, їх вихід з держпаперів, що створює тиск на фінансові ринки і комплекс макроекономічних проблем, який йде за цим. Така ситуація ще недавно мала місце в Україні (у 2008-2009 рр.), коли не в останню чергу через невиразну антикризову політику влади інвестори почали скидати ОВДП, а потім і папери приватного сектора, обваливши внутрішній фондовий ринок.

Центр антикризових досліджень. УНІАН

вгору

© «ПЕРСОНАЛ ПЛЮС». Усі права застережено.

Передрук матеріалів тільки за згодою редакції.
При розміщенні матеріалів в Інтернет обов’язкове посилання на сайт видання. Погляди авторів можуть незбігатися з позицією редакції

З усіх питань звертайтеся, будь ласка, gazetapplus@gmail.com