Британія стає жорсткою

Погроми магазинів і масові заворушення, спровоковані іммігрантами у великих містах Великої Британії не на жарт налякали корінних Європейців. Дедалі частіше вони запитують у своїх керманичів: кого вин нам привезли?

Ще до початку заворушень в Лондоні британський уряд, розуміючи небезпеку почав реалізовувати нову імміграційну політику, яка має на меті обмеження доступу  в Британію люмпенів, які лише мріють про соціальну допомогу і не бажають інтегруватися у світ європейських християнських цінностей.

Коли приїжджаєш в Лондон, створюється враження, що характеристика «плавильний котел», так часто вживана відносно США, підходить і для британської столиці. Тут співіснують індуси, ірландці, африканці, араби, італійці, жителі колишнього СРСР. Британці славляться своєю зовнішньою терпимістю і лояльністю до іммігрантів, яких вони, за останніми даними, щорічно приймають у кількості 200-300 тис. людина. У одному з самих багатонаціональних столичних районів — Килберне — є навіть свій окремий культурний майданчик — комплекс Трайсикл, де працюють театр, кінозал на 300 місць і галерею, які ось вже 30 років «просувають» виключно популярну тут тему сучасного мультикультурного суспільства. 

Але, як показують останні дослідження, така акцентована терпимість і привітність до усього іноземного глибоко тривожать середньостатистичного британця. Абсолютна більшість жителів Сполученого Королівства сприймають іммігрантів як «серйозну проблему для країни», вважаючи, що вони чинять негативний вплив на громадські послуги: медичне і комунальне обслуговування, громадський транспорт та ін., а також є причиною зростання безробіття. Останній пункт особливо тривожить молодих людей: понад 50% з них вважають, що приїжджі гальмують зростання економічного розвитку країни. Тривоги посилює і статистика: за минулий рік рівень безробіття серед випускників британських внз досяг рекордного за останніх 10 років рівня — працевлаштуватися не може кожен п’ятий.

Лідирує по рівню невдоволення іммігрантами Вест- Мідлендс, графство на заході Англії, найбільше місто якого — Бірмінгем — відоме своєю численною мусульманською общиною. Тут 88 % населення «стурбовані» цією проблемою. «Ми уперше зіткнулися з негативним відношенням до приїжджих не стільки на національному, скільки на локальному рівні, — розповів Бен Пейдж, виконавчий директор однієї з найбільших соціологічних організацій Ipsos MORІ, що проводила опитування». 

Найтерпимішими виявилися лондонці, серед яких, правда, 61% жителів також не у захваті від сусідів-іммігрантів.

Причину масового припливу в країну іммігрантів місцеві оглядачі бачать в політиці двох попередніх британських прем’єр-міністрів — лейбористів Тоні Блэра (1997-2007) і його наступника Гордона Брауна (2007-2010), які, по суті справи, відкрили двері Великобританії таким, що усім бажає. За даними аналітичного центру Migration Watch UK, за час їх правління населення Сполученого Королівства за рахунок іммігрантів збіль­шилося на 3,2 млн чоловік. 

За словами глави Migration Watch UK Ендрю Гріна, «масштаби події принципово і безповоротно змінили Великобританію, попри те, що більшість населення цього не бажали». Назвавши таку політику «великою лейбористською зрадою», Грін уточнив, що вона негативно вплинула на «дороги, житлове забезпечення, екологію, освіту, охорону здоров’я і загальний рівень життя». 

Ще свіжий в пам’яті британців виступ їх нинішнього прем’єр-міністра Девіда Кемерона на Міжнародній конференції з політики безпеки, яка цьогоріч відбулася в Мюнхені. На думку глави уряду, і європейським партнерам, і, передусім, самому Сполученому Королівству необхідно відмовитися від доктрини мультикультурності, що не виправдала себе, яка «заохочує сегрегацію», тобто, життя в роз’єднаних, відокремлених один від одного етнічних громадах.  

Всього до 2015 року нинішній уряд, згідно з схемою, яка набуває чинності вже в квітні 2011 року, планує скоротити масштаби імміграції до декількох десятків тисяч чоловік. Вони будуть «розподілені» на рівномірні потоки — приблизно, по 1,5 тис. тих, що в’їжджають кожен місяць. 

Проте «світлим головам», в яких, за словами держміністра по імміграції Д.Гріна, має потребу країна, турбуватися не варто. Перевагу отримають хіміки, біохіміки, фізики, геологи, фа­хівці в області наукових досліджень і розвитку. Їх і висококваліфікованих фахівців із зарплатою понад 150 тис. фунтів стерлінгів (близько 240 тис. долл) в рік, а також співробітників, які переїдуть в країну у рамках переводу з однієї посади на іншу усередині компаній, що працюють на британському ринку, посилення заходів не торкнеться. 

Що стосується самого процесу імміграції, то він, безумовно, торкається фізичних осіб, що прибувають сюди з країн, що не входять в ЄС (до них не відносяться тільки громадяни країн Співдружності, держав, що раніше були британськими колоніями або що залишаються залежними від Великобритании). Їх жителі, зокрема, вихідці з колишнього СРСР, також можуть переїхати у Великобританію, маючи одну з дефіцитних на британському ринку праці професій або збираються відкрити власний бізнес на Островах. У останньому випадку, правда, виключається робота по найму, нагадують місцеві оглядачі. 

Скорочення припливу іммігрантів торкнеться, зокрема, іноземних студентів. В середині минулого року британський МЗС і Управління національної статистики опублікували доповідь, що показує, що за 2009 рік імміграція в країну виросла на 20%, причому, переважно за рахунок студентів з-за кордону. З 186 тис. людей, яким в 2004 році була видана відповідна віза, більше 20% залишилися у Великобританії після закінчення п’ятирічного терміну її дії. За словами Гріна, це «украй високий показник». Дані МЗС свідчать про те, що більшість з тих, що залишилися в країні, або продовжують навчання, або знайшли роботу, або уклали шлюб з громадянами Великобританії. При цьому,  за останні роки число іноземних учнів в британських внз різко збільшилося. Тільки за перші шість місяців 2010 року таким студентам і членам їх сімей було видано більше 300 тис. віз. «Можете самі подумати про те, до чого такий процес може привести в довгостроковій перспективі, — відмітив він. — Мені хотілося б, щоб студентські візи видавалися найбільш талановитим молодим людям, які збираються проходити навчання у внз, що заслуговують на довіру». 

Нова політика відносно студентів викликала  завуваженнями експертів з області освіти, які вважають, що вона завдасть шкоди розвитку університетів і коледжів і дозволить скоротити «чисту міграцію» (іммігранти за вирахуванням емігрантів) тільки в короткостроковій перспективі, — спочатку знизиться рівень імміграції, а потім, відповідно, еміграції. 

«Наші дані свідчать про те, що переважна більшість іноземних студентів приїжджають до нас законно і тільки на деякий час, — пояснила заступник директора Інституту дослідження громадської політики Сара Малли. — Уряду не вдасться вирішити проблеми імміграції такими методами. До усього іншого, це завдасть серйозного збитку освітній сфері і британській економіці в цілому». 

Деякі з останніх розрахунків говорять про те, що іноземні студенти за допомогою різних зборів і прямих виплат щорічно поповнюють національну казну сумою в 10 млрд фунтів стерлінгів (близько 16 млрд дол.). 

При цьому вчитися в  Туманному Альбіоні їде дедалі більше людей. Програми освіти за кордоном, які кілька років тому були затребувані тільки серед еліти, зараз перейшли в категорію продукту для середнього класу і мають стійкий попит. Згідно з аналітичними звітами об’єми продажів освітніх програм щорічно ростуть на 10-12%. 

Підживлюють негативні емоції британців, та і інших європейців, безлади, що сколихнули Близький Схід. Про нові хвилі імміграції, які можуть накрити Європу, вже неодноразово висловлювалися, зокрема, на берегах Апеннінського півострова. Біля них почала свою роботу місія «Гермес» по контролю за нелегальною міграцією. «Військові кораблі і авіація будуть використані для патрулювання прибережних зон, експерти будуть спрямовані на італійські острови, в першу чергу, на острів Лампедуза для взаємодії з мігрантами, формування їх досьє і визначення наявності або відсутності підстав для надання притулку в Європі», — пояснив офіційний представник Єврокомісії Микеле Церконе. 

До цього Італія запитала екстрену європейську допомогу у розмірі 100 млн євро для того, щоб контролювати потужну хвилю мігрантів з Північної Африки, а міністр внутрішніх справ республіки Роберто Марони назвав ситуацію, що склалася, «близькою до гуманітарної катастрофи». 

«Ми стурбовані загрозою громадянської війни і тим, що хвиля імміграції захлесне Європу», — відмітив міністр закордонних справ Італії Франко Фраттіні, призвавши лівійську опозицію до «відповідальності за мо­жливі наслідки безладів».

За матеріалами сайтів