Чи Європа впливатиме на ситуацію в Україні?

Деякі впливові європейські експерти, зокрема, керівник Представництва німецького Фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко Ланге, обережно висловлюються з приводу того, що у ЄС немає достатньо важелів впливу на ситуацію в Україні на випадок, якщо українська влада й надалі порушуватиме демократичні стандарти. У Європі наростає розчарування Україною і втома від постійних спроб її «перевиховання». Водночас, у рамках діалогу Україна-ЄС підкреслюються й позитивні моменти, зокрема, у питанні підготовки Угоди про асоціацію, включаючи створення зони вільної торгівлі, а також щодо введення безвізового режиму.

Однак і сам Ніко Ланге, і деякі інші експерти все ж наводять приклади варіантів впливу на Київ для повернення його політики у демократичне русло. Може йтися і про відмову підписувати згадані угоди між Україною та ЄС доти, поки не відбудеться покращення у сфері дотримання демократичних свобод, і про економічний тиск на представників великого українського бізнесу, що експортують свою продукцію в ЄС, зокрема таких як введення 50-відсоткового мита на українські солодощі та деякі інші групи товарів, на що уже натякало керівництво ЄС. В найгіршому варіанті застосування жорсткого тиску може йтися навіть про відмову в наданні віз для низки українських високопосадовців, як це вже практикується стосовно низки посадовців сусідніх Білорусі та Росії, або про замороження капіталів, сан­кцій, застосовуваних нині проти влади Лівії. Відтак, у ЄС є чимало інструментів для впливу, необхідно лише їх комплексно задіяти і таки переконати українську владу у перевагах демократичного розвитку.

Сьогодні у ЄС дійсно немає достатньої кількості інструментів впливу на Україну. Утім, ситуація може легко змінитися. З політичної точки зору, ЄС — новий учень у класі. Це об’єднання держав лише нещодавно почало реалізовувати кроки, що виходять за межі внутрішньої політики. Цим намагалася користуватись Росія, яка налагоджувала вигідні для себе стосунки з Німеччиною, Австрією та Італією, при цьому активно застосовуючи принцип «розділяй і володарюй». Але ситуація змінилася.

Завдяки підписанню Лісабонської угоди ЄС нарешті зміг показати, що має й пазурі.  Сьогодні Євросоюз особливо інтенсивно нарощує м’язи у царині зовнішньої політики.  Минули дні, коли легко було «розділяти та володарювати». Сьогодні ЄС має визначене бачення та позицію, до якої українським депутатам варто було б прислухатись. Темпи запровадження санкцій проти Білорусі, а тепер ще й проти Муаммара Каддафі, свідчать про становлення могутньої європейської сили, яку не можна недооцінювати.

Росія вже відчула цю зміну і оперативно змінює свій підхід до стосунків з країнами-членами ЄС на більш прагматичний, тоді як Україна продовжує наївно вважати, що може казати одне, а  робити прямо протилежне, гадаючи, що ЄС це проковтне і не помітить. Утім, влада дуже ризикує, адже терпіння ЄС не безмежне.

Фонд Спочатку Люд