ТЕЧЕ ВОДА КАЛАМУТНА…

Парадокс, а може вже й драматизм українського політичного сьогодення полягає в тому, що Президент держави вважає відсутність прозорості у стосунках влади з суспільством однією з головних загроз національній безпеці, а певні високі індивідуї з цієї ж влади, передусім виконавчої, поводяться, мов та Баба Яга зі старого радянського мультику — вона завжди проти. І це вже не смішно. Суспільство, принаймні активна його частина, погрожує владі вже не просто Майданом-2, а збройним спротивом. Якщо автори певних безвідповідальних заяв — і в першу чергу пан Тигіпко — вважають, що найефективніше будувати нову Україну під кулями і вибухами, то щонайменше, що слід зробити — терміново закупити для медслужби ДУСі ще одну надсучасну машину «швидкої допомоги». І це якраз той випадок, коли торгуватися недоречно.

Слушній ідеї, яку висунула нещодавно Ганна Герман — активізації діалогу влади з громадськими позаполітичними організаціями — майже одразу було завдано нищівного удару. І не з боку власної опозиції чи закордонних захисників інтересів сексменшин, бродячих тварин і демократів-початківців на пострадянському просторі. Це зробив віце-прем’єр Тигіпко, котрий за своїм статусом асоціюється з верхівкою державної влади. Його фраза про те, що обговорення з народом проекту податкового кодексу — то маячня, не просто легковажна чи полемічно загострена. Вона фактично ставить хрест на тих реформах, проведення яких усе ще обстоює Президент.

Пригадаймо, як обговорювалась і приймалась Українська Конституція 1996-го року. Робота над нею почалася фактично з моменту відродження незалежності України і тривала майже 5 років. На щастя, світлої пам’яті Вадим Гетьман встиг залишити найточніші, по гарячим слідам написані спогади про цей вікопомний процес. Там було все: пристрасні обстоювання і палкі заперечення, затяті дискусії, важкий шлях до порозуміння — одне слово, ВСЕ! Але навіть у найнапруженіші моменти легендарної Конституційної Ночі  ніхто з депутатів не хапав один одного за петельки і  не шпурляв в опонентів важелезним законопроектом. Хіба що дулі тицяли тим, хто на «протилежному березі» — але виключно в буфеті ПІСЛЯ голосування. І прийняття відповідної дози… кави після безсонної ночі.

А як приймали податковий кодекс, котрий у цивілізованому світі цілком обґрунтовано вважається другою Конституцією? Похапцем, із недомовками, а головне — за відсутності бодай мінімальної кількості потрібної для виборця інформації… та яка там у біса, даруйте, інформація! Навіть на обмежену — на площу перед Верховною Радою — радіотрансляцію голосування в другому читанні не наважились.

Дослівно кожна хвилина Конституційного процесу 1996-го року широко висвітлювалась у ЗМІ і транслювалася Першим каналом українського телебачення у прямому ефірі. Оце і є та прозорість, про яку лише мріє сьогоднішній Президент. І саме вона сприяла правовій чистоті Основного Закону, до якого ми вимушені були повернутися після шести років псевдополітичного штукарства.

Нинішня Верховна Рада цілком виправдала свою народну назву «Цирк на дроті». Ні, дурниці — великі і маленькі — під куполом на вулиці Грушевського діялись і за попередніх каденцій. Але! Навіть у 2004-му році народний спротив не починався з ультиматумів і радикальних закликів до зброї.

Інтуїція вже згаданої пані Герман — політика, журналістки і жінки — точно підказала їй, що політичне структурування України заводить її у небезпечний глухий кут. Партії плодяться, як кролі — а все надаремне. Бо за винятком хіба що ПР жодна з них не є виразником інтересів помітної частини (а слово партія в перекладі означає частина) суспільства. Загальна кількість партійних функціонерів, професійних політичних менеджерів — мізерна. Навіть у нинішньої влади відчувається гострий дефіцит кадрів, особливо в містах, райцентрах, містечках і селах. Ганна Герман запропонувала реальний вихід — до реформ через діалог із громадськими організаціями. На жаль, складається враження, що найзатятіші вороги цієї ідеї ходять із пані Ганною одними коридорами.

Листопадові події 2010-го року провістили народження нової реальної позавладної сили в Україні. Це об’єднання підприємців малого і середнього бізнесу. ГРОМАДСЬКА організація, що демонстративно відхрещується від політичних кольорів. За вірогідними даними їх щонайменше два мільйони, активних, відчайдушних, готових на все задля захисту себе і своїх родин. Нехай нас вибачить пан Тягнибок, але УПА на тлі тих, хто минулого тижня прийшов під Верховну Раду дещо блідне. Додамо, що історичний досвід показує: найефективніші революції здійснювались і перемагали лише тоді, коли їх очолювала і кермувала ними дрібна буржуазія. Якщо ж до справи бралися нашвидкуруч переодягнені і загримовані олігархи — справа закінчувалася Наполеоном. У кращому випадку. В гіршому — Гітлером.

Але не будемо песимістами. Зрештою — перший Майдан не перетворився на українську версію Югославії саме тому, що не заговорила зброя, а на зміну мові ультиматумів прийшла лексика цивілізованих перемовин.

А поки що замість прозорості — тече вода каламутна.

В.Н.