ЗАГАДКА ДЮНКЕРКА

Цього року відзначаємо 70-річчя евакуації англо-французьких військ до Великої Британії після поразки у Франції 1940 року

19 травня 1940 року Британські Експедиційні Сили, що знаходилися у Франції, ухвалили рішення про термінову евакуацію. Це можна було здійснити через французький порт Дюнкерк. До нього і спрямувалися британські війська. Але перші до порту прийшли танки вермахту. Ще трохи і елітні війська Британії будуть оточені і знищені.У Англії не були достатньо сил, щоб протистояти Німеччині.

У 1940 році гітлерівська Німеччина почала блискавичну війну, «бліцкріг», кампанію по стрімкому захопленню європейських держав. За короткий строк були окуповані Норвегія, Данія, Бельгія, Нідерланди, Франція і Люксембург. Танкові армії стрімко рухалися по дорогах супротивника, руйнуючи його систему управління, зв’язок і постачання. Потім вони змикалися у кліщі в глибокому тилу. Штурмова авіація підтримувала просування танків. Найважливішим чинником успішного бліцкрігу був зв’язок між танками і авіацією. Фактично це була Нова Зброя, застосована німцями в таких масштабах війни. Мало хто з супротивників знав про його ефективність. 1300 танків генерал-полковника Хайнца Вільгельма  Гудеріана і командувача танковою армією Пауля Людвіга Евальда фон Клейста прорвали оборону французів і до 20 травня 1940 року вишли до Ла-Маншу. Французька армія була повністю деморалізована таким несподіваним ударом.

Бельгійська армія незабаром також капітулювала, підставивши під удар Британські Експедиційні Сили. Чому ж німці упустили цей шанс знищити Історики сперечаються на цю тему вже багато років, але істина не знайдена.

Отже, детальніше. 16 травня У. Черчілль відвідав Францію і зрозумів всю глибину поразки союзних військ в битві проти Німеччини. У. Черчілль дав зрозуміти США, що, якщо Англія потерпить поразку у війні з Німеччиною, то це буде крах цивілізації в світі. Президент США Рузвельт надзвичайно серйозно сприйняв  його заяву. Вперше У. Черчілль в офіційній мові  попередив  про можливість загибелі Британської Імперії, а потім і США.

20 травня 1940 року адмірал Рамсей провів в Дувре нараду про екстрену евакуацію військ через Ла-манш. Було визначено, що з кожного порту можна евакуювати приблизно 10000 чоловік в день. Німецькі танкові підрозділи вермахту і люфтваффеготові були недопустити переправу. Перший англійський конвой, який прямував до Дюнкерк, складався з 37 судів. На місце призначення прибули тільки 13, інші були потоплені німецькими бомбардувальниками. Спроба вивести французькі судна теж закінчилася великими втратами. Двадцятитисячний танкер «Салом», танкер «Ніжер», вантажне судно «Павон» і ряд інших отримали серйозні пошкодження. Деякі затонули.

Прикриваючі судна есмінці «Л Адруа» і «Джегуар» були потоплені. Цього ж дня в результаті повітряних нальотів був втрачений англійський есмінець «Уессекс» і польський есмінець «Бужуа». За дві доби було знищено чотирьох есмінців і шість виведені з ладу! Повітря асси Герінга професійно виконували свою справу. 21 травня 1940 року англійські ВМС евакуювали до Англії 28000 чоловік. 21 травня Булонь був узятий 2-ою німецькою танковою дивізією, але  запеклі бої за порт тривали до 25 травня. Завдяки героїчним діям есмінця «Вімьера» вдалося вивезти  ще 1400 чоловік, в основному військових. 23 травня 1940 року німці впритул наблизилися до Дюнкерку. Основні англійські війська були на підході до Дюнкерку. Німці могли зайняти цей порт, і тоді 300.000 армія союзників була б розгромлена. До цього часу ні у англійців, ні у французів майже не залишалося танків. Тільки піхотні підрозділи. 24 травня 1940 року в дві години ночі був зданий порт Калі. У боях за Калі був потоплений «Уессекс» і виведені з ладу «Бужуа» і «Вімьера». Для евакуації залишився тільки один порт — Дюнкерк...  І в ньому перебувало більше  трьохсот тисяч військ союзників! 24 травня 1940 року в штаб командувача групою армій «А» Рундештедта прибув Гітлер. Після наради він видав «Стоп — наказ»: «Наступ на рубіж Дюнкерк — Азбрук — Мервіль тимчасово припинити». Цей наказ перехопили англійські спецслужби. Це рішення Гітлера викликав величезний подив і розчарування практично у всього генералітету вермахту, що брав участь в битві. Гудеріан в своєму щоденнику написав із цього приводу: «Нас зупинили, коли Дюнкерк був вже на долоні. Ми спостерігали удари нашої авіації. Ми бачили армаду крупних і малих судів для евакуації військ».

Проте і тепер перед англійським командуванням стояло складне завдання по евакуації союзної армії і в першу чергу Британських Експедиційних Сил. У розпорядженні англійського адмірала Рамсея до цього часу залишалося всього 15 есмінців старого типу. На них можна було евакуювати до 17 000 чоловік в добу, на військових транспортних судах — до 9500, а на решті допоміжних судів — до 15 000 чоловік. Близько 42 000 тисяч чоловік в день, а всього за розрахунками адмірал Рамсея необхідно було евакуювати в день 55 000 чоловік. Як припускало командування англійських військ, евакуація повинна була бути завершена до 1 червня 1940 року, але фактично вона завершилася 3 червня 1940 року. 4 червня 1940 року близько 8 годин ранку генерал Моріс Бюфрер, командир 68-ої піхотної дивізії, і генерал Гюстав Тессер, командир 60-ої піхотної дивізії, вступили в контакт з німцями, і тим же ранком французькі війська здалися. Німці повідомили, що захопили в Дюнкерку більше 40.000 чоловік, зокрема трьох генералів. 4 червня 1940 року британське адміралтейство завершило «Операцію Динамо». В результаті було евакуйовано 338228 чоловік, з них 199131 англійців і 139097 французів. У евакуації брало участь близько 880 судів. З них  228 судів було потоплено, 45 — серйозно пошкоджено. За час відступу в боях на побережжі  британські війська втратили 68111 убитими, більше 300 танків, 2472 гармат, 63879 автомашин, півмільйона тонн військового майна і третину всіх літаків.

Історики розглядали декілька причин, які змусили  Гітлера видати такий наказ. Приведемо їх:

Гітлер боявся за свої танки (хотів зберегти танкові дивізії для «битви за Францію»); просто боявся каверзи  з боку супротивника; не розгадав наміру англійців евакуюватися з Дюнкерка; Герінг переконав фюрера, що Люфтваффе могли поодинці знищити британські сили у Франції. Перші два  припущення можуть бути частково спростовані тим, що 24 травня Гітлер видав директиву N 13 від імені верховного головнокомандуючого, в якій завдання розгрому відрізаних військ супротивника покладалося на армійські корпуси групи армій «Б» і 4-ій армії, що наступали на Дюнкерк зі сходу і південного сходу, і на авіацію. А 26 травня гітлерівське командування видало новий наказ про наступ танкових дивізій, і рано вранці 27 травня атаки поновилися. Що відбулося за ці два дні? Якби Гітлер боявся за свої танки або каверзи, то навіщо через два дні він наказав їм наступати? Таким чином, ці дві причини маловірогідні. Так само маловірогідна і третя приведена вище причина про те, що Гітлер не розгадав наміру англійців. Авіаційна і радіорозвідка  діяла в ті дні чудово і постійно відстежувала  пересування супротивника. Переконливішою є версія, що Герінг вирішив здобути лаври переможця в цій війні, розгромивши англійські і французькі війська в Дюнкерку, тому він зупинив рух танкових дивізій. Є деякі підтвердження, що це було так. У мемуарах фельдмаршала А. Кессельрінга, якому було  доручено виконати це завдання, він згадував: «Я був здивований, коли моїм з’єднанням — очевидно як нагорода за останні подвиги — було поставлено завдання по знищенню залишків експедиційних сил майже без допомоги наземних сил». Очевидно, для досвідчених німецьких генералів таке завдання було абсурдним. Але вони вимушені були підкорятися наказу.

Чого або кого міг більше всього побоюватися Гітлер? Відповідь на це питання може пролити світло на причину видання знаменитого «Стоп-наказу». Деякі історики стверджують, що Гітлер потурав амбіціям Герінга. Проте, історики забувають, що Г. Герінг також керував найбільшою організацією по перехопленню інформації — Науково-дослідним Управлінням міні­стерства Авіації.

26 травня 1940 року Гітлер наказав відновити наступ німецьких танків на Дюнкерк. Атаки почалися рано вранці 27 травня, але час був упущений. Британський експедиційний корпус вже укріпився в Дюнкерку. На той час Дуврский порт був переповнений. Даунс був забитий цивільними пароплавами, каботажними судами і баржами. В протоці снувала безліч малих судів. З портів Плімут і Халл йшли нові судна. Але німецька розвідка нічого не повідомляла про це німецькому морському командуванню. Начальник штабу військово-морських сил Німеччини адмірал Шнівінд повідомив в записці Герінгу: «Не видно ніяких ознак використання або підготовки такого роду транспортних засобів». На цій записці олівцем фюрера помічено: «Перевезення, поза сумнівом, вже проводиться».  Можна припустити, що Гітлер і Герінг почали велику сумісну гру проти своїх генералів. Ймовірно, вони не хотіли повідомляти їм дійсні причини припинення наступу, а також відміни бомбардування літаками Люфтваффе транспортних судів Англії в період з 23 травня до 26 травня, хоча до 23 травня їх успішно знищували. Такі дії вищого німецького керівництва абсолютно суперечили їх первинному плану по блискавичному знищенню Франції, Англії і їх союзників. Що могло примусити Гітлера так різко змінити свої плани, щоб про це не здогадався вищий генералітет Німеччини? Інакше, і Гітлер це розумів, у Рейху міг початися військовий переворот, в результаті якого він міг бути усунений від влади. Раніше спецслужби Німеччини  вже повідомляли його про такі наміри військових, зокрема Р. Герінг, який завдяки тотальному прослуховуванню всіх телефонів Німеччини неодноразово доповідав йому про критичний настрій до діяльності Гітлера впливових генералів вермахту. Що ж більше всього хвилювало Гітлера в той період? Головне, будь-якими засобами запобігти веденню війни на два фронти! По-друге, забезпечити  пальним німецьку армію. В основному нафту отримували з СРСР і Румунії. Без цих постачань нафті вести довготривалу війну було неможливо. 1939 році фюрер уклав з СРСР Пакт про ненапад, щоб уникнути війни на два фронти.

А після 23  травня  1940 року Гітлер раптово вирішив зупинити наступ на Британію до тих пір, поки Німеччина не отримає перемогу у війні з СРСР. Зробити все, тільки щоб Німеччина не воювала на два фронти! Саме з цією метою він незабаром запропонував Англії мирні пропозиції для завершення війни з нею, але Англія не прийняла їх, хоча її положення було надзвичайно складним. Що відбулося за ці декілька днів травня, коли Гітлер відмовився розгромити Британські Експедиційні Сили, а потім захопити Англію, а Черчілль, не маючи достатньо сил для оборони Англії, відмовився прийняти мирні пропозиції Гітлера?

Перед У. Черчиллем стояло завдання: заманити Гітлера і примусити розв’язати війну проти СРСР і США, щоб уникнути висадки німецьких військ в Англії. Гітлер повинен повірити, що саме ці країни представляють головну загрозу. Основний чинник успіху — використовувати ті канали інформації, яким повністю довіряє супротивник, і передати по ним таке повідомлення, яке зможе направити агресію фюрера проти того, хто стане причиною його неминучої загибелі. У 1940 р. У. Черчілль знав, що в зіткненні Німеччини з СРСР і США перемога буде на стороні союзників. Отже, найважливішим каналом, по якому до Гітлера йшла цінна інформація про наміри У. Черчилля і Ф. Рузвельта, був канал агента Німеччини в Англії Кента. У. Черчілль прекрасно розумів, що про особисте листування Президента США з Прем’єр-міністром Великобританії негайно докладають Гітлеру, який ухвалює стратегічні рішення залежно від того, що його повідомляють. Що ж міг зробити У. Черчілль, щоб за всяку ціну врятувати Імперію?

Кент був надійно ізольований у в’язниці, а керівник контррозвідки від­правлені у відставку. Швидкість, з якою Кента позбавили дипломатичного імунітету, дозволяє припускати, що це рішення було узгоджене з Ф. Рузвельтом до його арешту. Навряд чи можна так просто заарештовувати шифрувальників посольства, які є носіями цінної для своєї країни інформації, і передавати до рук чужої розвідки. Гітлер дуже довіряв і цінував інформацію, яку передавав особистий шифрувальник Рузвельта. Дістати такий довірений канал зв’язку перших осіб держави! Гітлер не міг припустити, що по цьому каналу можуть передати фальшиву інформацію! Адже скільки разів до цього її багато разів перевіряли спецслужби Німеччини і давали високу оцінку її достовірності! Що може бути страшніше для керівника країни, чим отримати помилкову інформацію по каналу, якому він повністю довіряє? Яку ж інформацію могли передати У. Черчілль і Ф. Рузвельт, щоб вона могла зупинити Гітлера прямо біля воріт Перемоги в Дюнкерку, а потім відмовитися від висадки німецьких військ в Англії? Звичайно, інформацію про те, чого він більше всього боявся: про відкриття другого фронту з боку СРСР і США, а також про захоплення СРСР  джерел нафти в Ру­мунії. Війна з СРСР також автоматично припиняла постачання нафти з СРСР до Німеччини.

Можливо, Гітлер і не дуже побоювався в ті часи війни з США. У травні 1940 року вся сухопутна армія США налічувала близько 75 тис. чоловік і до 25 тис. було в авіації. Але війна з СРСР з його незліченними людськими і природними ресурсами представляв для Гітлера реальну небезпеку. Тим більше що він чудово знав підступну вдачу Сталіна. Ймовірно, У. Черчілль і розраховував на недовір’я Гітлера до Сталіна, формуючи помилкові  телеграми. По каналу Кента були відправлені фальшиві телеграми  Ф. Рузвельта і У. Черчилля, в яких обговорювалися питання про вступ США і СРСР у війну з Німеччиною. Президент США повідомляв в своїй телеграмі  англійського Пре­м’єр-міністра, що він переконав  Й. Сталіна негайно почати війну з Німеччиною у разі оточення Британських Експедиційних Сил в районі Дюнкерка і неможливості їх евакуації до Англії. У телеграмі повідомлялося, що И. Сталин  підтримав Ф. Рузвельта, давши згоду на негайний вступ СРСР у війну з Німеччиною, щоб запобігти розгрому Англії. З цією метою він наказав зосередити радянські вій­ська на кордоні з Румунією, щоб негайно захопити  нафтоносні райони Пло­єшті, якщо почнеться війна. Крім того, сумісні дії англійських і радянських розвідок повинні були викликати переворот в Югославії, щоб перекрити транзит нафти по Дунаю з Румунії в районі «Залізних воріт». Після цього СРСР повинен завдати удару по Румуні, а потім парашутно-десантні війська Англії і СРСР  повинні були під­тримати переворот в Бєл­граді.   

Можна собі уявити, що відчув Гітлер, отримавши таку інформацію. Те, чого він більше всього побоювався, стало реальністю. Чи не тому він відкритим текстом віддав наказ зупинити танки під Дюнкерком, щоб англійці зрозуміли, що він їх не збирається знищувати і дасть їм можливість повернутися до Англії. «Забирайтеся хоч до Диявола, тільки не звіть російського ведмедя». Можливо, так думав Гітлер 23 травня 1940 року. Поза сумнівом, інформація, отримана від особистого шифрувальника Рузвельта і Черчілля, могла в корені змінити його стратегічні плани ведення війни.

А зараз спробуємо підтвердити наші міркування деякими фактами.

Кент був арештований 20 травня 1940 року. Німецькі війська були зупинені 23 травня 1940 року. Три — чотири дні — це  той термін,  який був необхідний, щоб доставити німцям повідомлення Кента з Англії до Німеччини. У німців не було можливості перевірити відомості, отримані від Кента. У. Черчілль все передбачив. Він готовий піти на все, аби зупинити Гітлера в Дюнкерку і запобігти висадці німців в Англії. І тоді Гітлер зробив єдино правильний крок в цій ситуації: зупинив танки. Ризик для Гітлера був дуже великим у разі початку війни СРСР в той період, тому він доручив німецькому послові графові В. Шуленбургу терміново з’ясувати, чи відбувається концентрація радянських військ на межі з Румунією. Для цього 25 травня  В. Шуленбург звернувся до МЗС з проханням про екстрену зустріч з міністром закордонних справ В. Молотовим. На цій зустрічі він зажадав дати пояснення про те, чому радянські війська стягуються до кордонів Румунії. В. Шуленбург не був задоволений поясненнями радянської сторони, про що і повідомив Гітлера. Отримавши роз’яснення В. Шуленбурга і побоюючись хвилювань серед генералів за те, що він кардинально змінив у відповідальний момент план, 26 травня 1940 р. Гітлер ухвалив рішення відновити танкові атаки на Дюнкерк, але час був упущений і британці вислизнули з пастки...  

Анатолий Клепов

Підготував до друку А.Гусєв