Амітозин долає штучні перепони

Анатолій Потопальський — незвичайна людина. Усе своє життя присвятив боротьбі з онкологічними захворюваннями і створенню системи молекулярно-генетичного оздоровлення людини і довкілля. Ще студентом Івано-Франківського інституту він винайшов препарат, який з високою ефективністю лікує лихо людства — рак. Але, на жаль, за 50 років цей унікальний препарат не потрапив до хворих. Бюрократію СРСР замінила бюрократія незалежної України. Чиновників не тривожать ні здоров’я нації, ні престиж держави. Ліцензії на масове виготовлення препарату винахіднику не вдалося отримати й досі. Вже вкотре доводиться констатувати: щось негаразд у нашій країні, де не звертають уваги на ліки, вкрай потрібні людям. Запитання — чому так? — стало першим у нашій розмові з Анатолієм Івановичем, завідувачем лабораторії Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, директором заснованого ним Інституту оздоровлення і відродження народів України та Благодійного фонду А. Потопальського «Небодарний цілитель». У 1996 р. у США він удостоєний звання «Людина року» і його біографія включена до Міжнародного видання «500 лідерів світу», а у 2004 р. за досягнення в галузі медичної хімії він був номінантом Нобелівської премії.

– Суспільства, як і люди, хворіють. Соціальні патології, якими страждає наше суспільство, викликають особливу заклопотаність. Сьогодні в Україні групка людей живе добре за рахунок багатьох інших. У фармакології це виражається в тому, що наші фірми просто випускають нескладні аналоги зарубіжних ліків, так звані генерики — препарати, давно відпрацьовані у західних країнах. При мінімальних затратах фірми мають швидкі прибутки, на базі яких створюють і оригінальні вітчизняні ліки.

Те саме стосується нашої науки. Люди йдуть в дослідницькі заклади, бо думка спонукає їх до праці. Але у нас скрізь перепони. Зарубіжні лабораторії тим часом вишуковуюють таланти по всьому світу. Вони запрошують українців на два-три місяці. Якщо бачать, що фахівець вартий уваги, то він отримує запрошення на роботу на 3–5 років, а пізніше — назавжди. Україна втрачає до третини свого наукового персоналу.

Я не бачу патріотів серед фармацевтичних, медичних і аграрних босів. Я звертався зі своїми винаходами (а їх майже сотня) до вісьмох міністрів — і ніхто не допоміг. Бо влада пов’язана з фармацевтичним бізнесом і заробляє на ньому. Ті, хто при владі, про простих людей не думають. Це я говорю з висоти свого 50-річного досвіду. Я пам’ятаю 35 міністрів охорони здоров’я і Агропрому, які за цей час змінилися, але використовувати найпередовіші сучасні біотехнології вони не хотіли.

– Як у вашому випадку складалися стосунки з владою?

– Не дали результату п’ять депутатських запитів до всіх президентів і прем’єрів. Недавно я знову звернувся до Віктора Ющенка, відповідь надійшла з Міністерства охорони здоров’я, мовляв, вони знову розглядали мій винахід, але оскільки препарат не зареєстрований, то вони не можуть допомогти. А ставилось питання глобально — про розвиток нового наукового напрямку.

Я не дивуюся, бо вже звик до безвідповідальності у верхах. Скажімо, щоб присудити мені звання заслуженого винахідника України, п’ять разів керівництво Академії наук зверталося до двох президентів, а потім документи вже з резолюцією губилися в Секретаріаті. І тільки три року тому документи не загубилися і мені присвоїли звання «Заслужений винахідник України». Але ж на такому рівні у чиновників повинна бути відповідальність. А її немає.

– А ви пробували звернутися до громад­ськості?

– Завдяки їй ми і тримаємося. Ще 1999 року ми організували благодійний фонд «Небодарний цілитель». Виручають нас лю­ди, надсилаючи гроші, хто скільки може. Маємо кошти на реактиви. Якби не преса, яка пише про нас, і не люди, які нас підтримують, то вже б не було ні фонду, ні наших наукових і медичних розробок.

А недавно Громадська рада освітян і науковців України разом з Президією Національної академії наук України провела громадські слухання щодо моїх препаратів і сформованого мною нового наукового напрямку молекулярно-генетичного і духовного оздоровлення людини і довкілля та звернулася до Президента України, Кабінету Міністрів і Верховної Ради з тим, щоб було розглянуто відповідальність відомств і осіб, які свідомо перешкоджають впровадженню потрібних людям препаратів і створення Національного центру для вирішення вказаних проблем.

– Пане Анатолію, якщо коротко, в чому полягають Ваші винаходи?

– У результаті цілеспрямованого поліпшення структури біологічно активних молекул такої рослини, як чистотіл, вийшов перший препарат під назвою «амітозин», де «а» — заперечення, «мітоз» — ділення клітин. Тобто препарат, що перешкоджає розмноженню злоякісних клітин. Унікальність його в тому, що він не лише не пригноблює кровотворний процес і імунітет, а навпаки, укріплює їх, мобілізуючи весь організм на боротьбу з хворобою. Амітозин випробуваний за всіма параметрами вимог для медичних препаратів і рекомендований для широкого застосування при злоякісних пухлинах та імунних порушеннях. А для реєстрації і масового виготовлення потрібні немалі кошти, яких нема.

Ні для кого не секрет, що у нас загрозлива ситуація зі злоякісними пухлинами: більше мільйона вражених ними, і щороку з’являється 160 тисяч нових хворих. Росте сме­рт­ність. Часто люди дізнаються, що вони хворі дуже пізно, коли вже і лікувати немає коли.

– Яка ефективність вашого препарату?

– Повне одужання залежить від виду пухлини. Є випадки повного одужання. Непогано, коли самопочуття пацієнта покращується на 70–80%. Це теж високий показник. Адже немає такого препарату проти будь-якої хвороби, який би міг вилікувати недугу і побічні ефекти одночасно. Один допомагає більше, інший — менше. Амітозин потрібно планово застосовувати для попередження метастазів і комплексного лікування, необхідно провести три курси лікування. Але потрібен резерв часу. Якщо пухлина невелика — то вона розсмоктується.

Це перспективний пре­парат для нашого часу, і головне — досить дешевий. Якщо закордонні препарати коштують десятки тисяч доларів, то тут за 150–200 доларів можна вилікувати або значно покращити стан хворого. На порядок дешевше. Такий препарат повинен бути в кожній сім’ї. При цьому ми рекомендуємо використовувати 10 наших фіточаїв з чистотілом і інші оригінальні наші розробки (препарат ізатізон, харчові добавки) і обов’язково — духовне оздоровлення.

– Де ж та перепона, яка не пропускає препарат до масового споживача?

– Причин багато. Мабуть, препарату випала складна доля. Ще 1965 року амітозин відправили на перевірку у Міністерство в Київ. Надійшла відповідь — все добре, але не вивчена дія препарату на нервову систему. Я кинувся досліджувати питання і не зрозумів, що це — спроба зупинити розробку культурним способом. Тут не сприймали «винахідників» з регіонів. У мене було 27 комісій з Києва і Москви, а врешті просто взяли і викинули чистотіл із Державної фармакопеї СРСР на чотири роки. Я був молодий і в тій більшовицькій системі не міг нічого зробити.

Вже при українській владі мені довго морочили голову. Але недавно на основі клінічних випробувань препарат нарешті рекомендували до затвердження. У нас, як ви знаєте, нічого менше 15 років не затверджують. У світі в середньому 8 років, а буває і 3, і 5. Навіть аналог амітозину, ізатізон, який давно затверджений у ветеринарії, для кожного подвір’я недосяжний, хоча лікує всі живі істоти: рослини, бджіл, риб, птахів, тварин і людей. Така ж волокита з нашими сортами рослин, які стійкі до шкідливих факторів зовнішнього середовища, лише шість з них зареєстровані у Держсортоінспекції України. Всі вони мають значні переваги перед існуючими. Це жито «Древлянське», люпин «Індустріальний», гібрид кавуна і гарбуза «Кавбуз Здоров’яга», ехінацеї «Поліська красуня», помідори «Українські». Диво-дивні рослини, які десятиліттями не можуть дійти до споживача.

Тепер амітозин потрібно зареєструвати, це коштує великі гроші, крім того, вимагають велику кількість самого препарату. Далі будемо шукати гроші на виробництво. А зараз криза. Тож питання, що буде з амітозином, залишається відкритим. Я все одно вірю в успіх, і якщо бачать люди, що воно допомагає, то не доводиться сумніватися у потрібності препарату.

– А ви не думали, комусь вигідно його продати?

– Це можна було зробити давно і заробити персональні мільйони, але для чого? Щоб розбагатів іще один, а мільйони наших українців вмирали і ніхто не знав, що є такий недорогий препарат. Як можна продати те, що зроблено для свого народу? Тому напрямок запатентований, а рецепт і досі у мене у голові. Інакше і не може бути, бо його давно б уже вкрали.

– А були спроби вас купити?

– Було багато спроб. Американці мене запросили і запропонували в подарунок триповерховий будинок з виходом на Великі озера, як на море, 25 тисяч доларів зарплати на місяць, клініку для роботи. Але весь мій доробок — повинен належати їхній фірмі. Так всі фірми роблять.

– Можливо, хтось із заможних українців звернув увагу на ваш винахід?

– Багаті приходять тільки тоді, коли хтось захворіє. Недавно приїхав один небідний чоловік з Донецька — просив амітозин, бо матері раніше допоміг. А де ж я його візьму, це ж складний процес виробництва.

– Давно відомо, що найдешевше обходиться профілактична медицина. Що ви можете порадити?

– Ми розробили серію з 10 чаїв доктора А.Потопальського на основі чистотілу, які фактично діють подібно до наших препаратів і дешеві, а також препарат ізатізон і кілька харчових добавок. Я з досвіду знав, які трави і від чого лікують, що на що краще діє. Сім років пішло на отримання дозволів. Їх затвердили як харчові добавки, а не як ліки. Чаї виробляє житомирський завод «Ліктрави». Вони є в аптеках.

Хочу сказати, що наш ринок насичений зарубіжними чаями, які активно рекламуються, бо фірми виділяють великі гроші на рекламу. Наші люди купують імпортні трави. Вони непогані, але вітчизняні кращі, бо такий закон життя: людина живе в певному природному середовищі і воно для неї ближче, через те свої рослини завжди ефективніші.

Розмову вів Олег Крук