Спирт чи бензин?

Переживши дві нафтові кризи за минуле століття, світова спільнота почала активні пошуки альтернативних видів палива, зокрема біологічних на основі поновлюваної сировини. Після тривалих досліджень і впровадження біопалива у виробництво стало чітко зрозуміло, що біологічне паливо не в змозі повною мірою замінити нафту, проте факт зменшення її використання є незаперечним. У світі існують певні суперечності між основними гравцями на ринку моторного палива — нафтовими компаніями і виробниками біологічного палива, які є основними конкурентами у боротьбі за прибуток.

Операції з нафтою можна віднести до конкретного сектора світової економіки, де основним чинником є не так ринкові важелі, як політичні рішення на державному або міжнародному рівнях. Тому питання про заміну нафти на біопаливо, як показав досвід країн ЄУ й американського континенту, є цілком політичним питанням, вирішення якого залежить від державної політики. Конкретним прикладом такої політики останнім часом є США. Енергетична мета нового президента США — за 10 років скоротити споживання нафти на 4 млн бар. на день. У 2008 р. США спалювали 19,8 млн бар. на добу, що дорівнює споживанню Франції та Канади, разом узятих. Скоротити споживання потрібно на той обсяг, який зараз імпортується з Близького Сходу і з Венесуели, заявив президент.

Нафта займає близько 40% у паливно-енергетичному балансі США. За рахунок власного видобутку задовольняється близько 38,6% сумарного споживання нафти. Тільки Міні­стерством оборони США упродовж останніх років щодня споживається близько 400 тис. бар. нафтопродуктів. Виконувати програму зменшення споживання нафти президент США пропонує за рахунок збільшення споживання етанолу. План Обами передбачає інвестиції на суму $150 млрд у підприємства, що виробляють екологічне паливо. Як наслі­док, до 2015 р. на дорогах США повинно з’явитися не менше 1 млн енергоощадних автомо­білів, покупці яких отримуватимуть податкові знижки у роз­мірі $7000. До­слі­дження лабораторії Sandia Natio­nal Labo­ra­tories і корпорації General Motors показало, що до 2030 р. третина автомобільного бензину, який використовують у США, буде замінена біопаливом. Зараз приблизно 7 мільйонів автомобілів на американських дорогах розроблено і гарантовано, щоб працювати на сумішах етанолу вище ніж 10%, — ці авто представляють тільки 3% від 220 мільйонів транспортних засобів на дорозі сьогодні. RFA (Rrenewable Fuels Association) переконує про потребу в інвестиціях у так звані насоси-блендери, які змішують етанол і бензин на АЗС для збільшення споживання E85 (85% етанолу і 15% бензину). Сьогодні приблизно 1900 автозаправок по всій країні продають паливо E85. Загальне споживання етанолу у 2008 році склало 28,52 млн тонн. Всього у США автомобільне паливо продають близько 170 тис. заправних станцій, щорічне споживання бензину впродовж 2006-2008 рр. складає 336—342 млн тонн. Крім того, щороку Обама планує герметизувати один мільйон будинків, що скоротить їхнє енергоспоживання. Працюючи з автомобілебудівельниками, федеральним урядом, іншими зацікавленими особами, федеральна частина на використання етанолу може бути змі­нена, стверджують у RFA. Чи це буде 13, 15 або 20%, збільшуючи обсяг етанолу, змішаного в кожен галон бензину, дуже важливо по відношенню до майбутнього промисловості етанолу Америки. Інший спосіб збільшити споживання етанолу — розширювати виробництво транспортних засобів із FFVs (Гнучко-паливні тра­н­­спор­тні засоби). Починаючи з 1998 року, кількість авто з FFVs на дорогах Америки збільшилася від 171 тис. до 7 мільйонів. З березня 2006 р. компанії Chrysler, GM і Ford зобов’я­залися до 2012 року випускати 50% своїх автомобілів із FFVs. Те, що пропонує Обама, можна назвати енергетичною революцією у США, заявив виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) Нобуо Танака. Але цей план може привести і до банкрутства нафтопереробних заводів (НПЗ) у США і Європі, стверджують деякі аналітики. А бензин і так зараз купують менше: найбільші нафтові компанії США оголосили, що закривають деякі заводи на квартал через падіння попиту.

У доповіді вказано, що до 2030 р. США можливо буде виробляти до 90 млрд галонів (1 галон — 3,78 літрів) етанолу на рік. 75 млрд галонів вироблятимуть із непродовольчих видів рослин (наприклад, із тирси або деяких видів олійних культур), 15 млрд — із харчової кукурудзи. При цьому виробництво таких значних обсягів біопалива не потребуватиме кардинальних змін в економіці та сільському господарстві США. Вперше у світовій практиці у США почався процес поглинання нафтовими компаніями виробників етанолу. Так, Valero Energy Co., найбільша незалежна нафтопереробна компанія, що володіє 15 НПЗ (сумарна потужність переробки 3,105 млн бар. нафти на день), що складає близько 10% усіх НПЗ США, оголосила про купівлю семи заводів етанолу VeraSun Energy за 477 млн доларів, піднімаючи промисловість біопалива, у час, коли падає споживання бензину.
Купівля Valero Energy Co. заводів етанолу сигналізує важливу нову підтримку етанолової промисловості у США. Купівля Valero Energy Co. заводів етанолу є першим для традиційних нафтових компаній вкладенням грошей у біопаливну промисловість.

Рік тому етанол, здавалося, був паливом транспорту майбутнього. Конгрес США встановив подвоїти використання етанолу із зерна, до 15 млрд галонів у 2015-у. Тим часом, із цінами на бензин, що злітають разом із вартістю бареля нафти, НПЗ бажали змішувати дешевший етанол із бензином, щоб покрити витрати на виробництво палива. У червні 2008 року ціна 1 літра бензину в США була 1,05 дол., за літр етанолу — 0,74 дол. У грудні 2008 року вартість літра етанолу складала: у США — 0,43 дол. (бензин — 0,55 дол.). Але тепер економіка, яка різко падає, зменшила споживання бензину, і ціни на АЗС різко впали, даючи виробникам бензину невеликий стимул використовувати більше етанолу, ніж вони зобов’я­зані використовувати.

Виробники етанолу США, а це 169 заводів, тепер тиснуть на Адміністрацію США, щоб підняти 10% межу етанолу в більшості сумішей бензину до 15%, щоб виконати вимогу по збільшенню застосування біопалива. Американські заводи планують виробити у 2009 році більше етанолу, ніж було минулого року, а це рекордні 9 млрд галонів. Понад 10 млрд галонів у 2009-у представило б майже 9% усього бензину, який споживають в Америці. За станом на 19 березня 2009 року на стадії реконструкції перебувають 15 заводів, які потім зможуть виробляти 1,458 млрд галонів етанолу. Виробництво 9 млрд галонів етанолу у 2008-у зробило США найбільшим виробником у світі. Серед імпортерів американського етанолу — країни Центральної Америки, Бразилія. Бразилія другий найбільший виробник етанолу у 2008 році — 6,4 млрд галонів (19,38 млн тонн), ЄУ — 733,6 млн галонів (2,2 млн тонн), Китай — 501 млн галонів (1,52 млн тонн), і Канада — 237 млн галонів (0,72 млн тонн). Світове виробництво етанолу у 2008-у складало більше ніж 17 млрд галонів (51,48 млн тонн). Кількість заводів із виробництва етанолу на 1.03.09 року у світі складала — 572, з яких 30% — це заводи США.

Адміністрація Президента США наполягає на збереженні ввізного мита на іноземний етанол. Зараз мито складає 0,54 дол./галон (0,14 дол./літр). Тобто, імпортний етанол, заплативши мито, все ще може ефективно конкурувати на ринку США. Собівартість бразильського етанолу (близько 0,19 доларів США за літр) робить його використання економічно вигідним. Нафтові компанії при застосуванні етанолу переслідують свої інтереси, тому державна підтримка у різних країнах існує і наведена нижче. До речі, фахівці Exxon Mobil якось заявили, що доцільним виробництво біопалива може стати тільки при ціні нафти 70 доларів за барель (для країн ЄУ — 80 доларів за барель). До речі, біоетанол стає рентабельним тоді, коли вартість нафти вища 30 доларів за барель.
У країнах Європейської Унії мито на імпорт етанолу складає 0,19 євро/літр. Крім того, Євросоюз з 2008 року увів безмитне ввезення етанолу з країн Африканського і Карибського регіонів.

В ЄУ проблема біопалива загалом і біоетанолу зокрема лежить у руслі головної стратегії європейців — збереження екології та боротьби з глобальним потеплінням планети, що значною мірою базується на відмові від нафти і газу і переході на новий поновлюваний вигляд палива, у тому числі й моторне. У цьому контексті основна увага приділяється біодизелю (бли­зько 6 млн тонн) оскільки у структурі моторного палива дизель займає близько 63%. У 2007 р. обсяг виробництва біоетанолу в ЄС досяг максимального показника і склав 2,2 млрд літрів. Сукупний середньорічний темп зростання обсягів виробництва біоетанолу в ЄС з 2002 р. по 2007 р. склав 35,1%. Частка ЄУ у світовому обсязі виробництва біоетанолу у 2007 р. склала 4,4%.

Загалом ЄС значно поступається США і Бразилії за обсягами виробництва біоетанолу. Слід відзначити, що, незважаючи на прогрес у галузі виробництва біоетанолу, його частка у моторному паливі ще украй мала і складає трохи більше 1%.

Оскільки біоетанол використовується як добавка до бензинів або як компонент для виробництва ЕТВЕ (етил-трет-бутиловий ефір) — високооктанової добавки до бензинів.

Компонентний склад американського бензинового фонду (реформульований бензин) на початку 2007 року був таким: бензин каталітичного крекінгу — 34%, бензин реформінгу — 28%, алкілат — 12%, ізомеризат — 4%, добавки (етанол, ЕТВЕ, МТВЕ тощо) — 15%, інші — 7%. Компонентний склад європейського бензину містив: бензин каткрекінгу — 30%, бензин реформінгу — 50%, алкілат — 5%, ізомерізат — 8%, добавки (етанол, ЕТВЕ, МТВЕ, ТАМЕ тощо) — 7%. Серед європейських НПЗ найбільш вдалий компонентний склад бензинів у Німеччині: бензин каткрекінгу і реформат — 73,4%, алкітат — 5,1%, ізомерізат — 16,2%, добавки — (етанол, ЕТВЕ, МТВЕ, ТАМЕ тощо) — 5,3%. Станом на 19 березня 2009 року в країнах ЄУ працювало близько 50 заводів із виробництва паливного етанолу, при тому, що загальна кількість заводів із виробництва етанолу у світі становила — 572, загальною продуктивністю 26,879 млрд галонів (80,273 млн тонн). Кількість заводів із виробництва біодизелю — 456, загальною продуктивністю — 20,169 млрд галонів (67,178 млн тонн). Щорічне споживання бензину в країнах ЄУ впродовж останніх 3 років складає 112-115 млн тонн, у той же час споживання етанолу при виробництві бензинів складало у 2008 році близько 2,7 млн тонн.

Біоетанол як паливо нейтральний як джерело парникових газів. Він володіє нульовим балансом діоксиду вуглецю, оскільки при його виробництві шляхом бродіння і подальшому згоранні виділяється стільки ж CO2, скільки до цього було взято із атмосфери використаними для його виробництва рослинами. На­приклад, тільки застосування етанолу в США у 2006 році дозволило скоротити викиди близько 8 млн тонн парникових газів (у СО2 еквіваленті), що приблизно дорівнює річним вихлопам 1,21 млн автомобілів. Профільні міністри 27 країн-членів ЄС у Брюсселі досягли «політичної згоди» відносно пропозиції Європейської комісії про збільшення частки поновлюваних джерел енергії у загальній структурі енергоспоживання в ЄУ. Виконавча влада ЄУ запропонувала членам цієї регіональної організації довести до 2020 року до 20% частку поновлюваних джерел енергії, скоротити на 20% до рівня 1990 року обсяги шкідливих викидів у атмосферу і понизити на 20% загальні енерговитрати. Так званий план «20-20-20» передбачає також поступовий перехід країнами ЄУ з 2013 року на систему продажу квот на викиди СО2, і у зв’язку з цим він стикається з опозицією з боку членів ЄУ, чиї економіки залежать від вугілля, насамперед Польщі.

Щодо Китаю, то перші партії біоетанолу в цій країні були випущені в кінці 2003 р. За три роки Китай зумів увійти до четвірки найбільших виробників паливного етанолу у світі. У 2007 р. обсяг виробництва біоетанолу в Китаї досяг максимального показника і склав 1,8 млрд літрів (1,44 млн тонн). Сукупний середньорічний темп зростання (CAGR) обсягів виробництва біоетанолу в Китаї з 2003 р. по 2007 р. склав 124,2%. Частка Китаю у світовому обсязі виробництва біоетанолу у 2007 р. склала 3,7%. Зовнішньоторговельних операцій із біоетанолом відмічено не було. У 2007 р. у Китаї налічувалося шість виробників біоетанолу, з яких найбільшим є компанія Jilin Fuel Ethanol Co. У Китаї біоетанол виробляють із пшениці, рису, маніоки (касава) і цукрового сорго.

Станом на 1 січня 2008 р. у Росії не було відзначено виробництва паливного етанолу. Імпорту і експорту біоетанолу також не було відзначено, оскільки в товарній номенклатурі зовнішньо економічної діяльності не визначені коди товарів, які відповідають різним видам біопалива. Згідно чинного законодавства біоетанол і паливні суміші з етиловим спиртом є підакцизними товарами, що значною мірою впливає на розвиток внутрішнього ринку.
Згідно з різними джерелами, в Росії існує близько десяти проектів будівництва заводів із виробництва біоетанолу, але тільки один проект (ГК «Титан», Омська обл.) діє. Крім того, низка експертів вважає, що будь-який російський завод із виробництва харчового етилового спирту легко переорієнтувати на виробництво біоетанолу. При цьому витрати виробництва (без урахування акцизних зборів), складуть 9-10 рублів за літр, що навіть нижче за витрати при виробництві харчового етилового спирту, оскільки немає необхідності використовувати устаткування для очищення спирту. Переорієнтація потребуватиме значних інвестицій у технології. Високий акцизний податок на етиловий спирт (23,5 рублів за літр) обмежує виробництво біоетанолу для внутрішнього ринку. В Росії біоетанол класифікований у загальній категорії «Спирт етиловий зі всіх видів сировини (зокрема етиловий спирт-сирець зі всіх видів сировини)», і не розглядається законодавством як продукт специфічного призначення. У короткостроковій перспективі в Росії очікуються зміни законодавства від­носно біопалива. Зараз у Росії починає змінюватися законодавча база: приймається повний перелік законодавчих актів для того, щоб етанол став окремим продуктом саме як паливна складова. При цьому в Росії з’явилося те, чого не було раніше — намір використовувати біопаливо на внутрішньому ринку — зараз у РФ на державному рівні розробляються стандарти бензинів із додаванням біоетанолу. Держава має намір квотувати харчову сировину для переробки на біопаливо в Казахстані. Про це мовилося під час презентації законопроекту «Про державне регулювання виробництва і обороту біопалива» в межах «круглого столу» по обговоренню законопроекту в мажилісі парламенту Республіки Казахстан, повідомляє прес-служба віце-прем’єр-міністра сільського господарства РК. В межах даного законопроекту передбачені механізми держрегулювання виробництва і обігу біопалива в республіці за допомогою визначення граничних обсягів виробничих потужностей із отримання біопалива, встановлення квот на харчову сировину, яку використовують для подальшої переробки на біопаливо, і здійснення держконтролю в області обігу біопалива.
У Північно-Казахстанській області (сел. Тайинша) відкритий перший у СНД завод із виробництва біоетанолу «Біохім». Тим самим Група компаній «Титан» (м. Омськ) поклала початок довгостроковій програмі з виробництва альтернативного палива на основі поновлюваних природних джерел енергії. Обсяг інвестицій у будівництво підприємства склав близько $100 млн.
Біоетанол планували виробляти методом глибокої переробки пшениці 3 і 4 класу сортів, яка вирощується на півночі Казахстану. Передбачувані обсяги виробництва складуть — 57 тис. тонн/рік. Біоетанол планували використовувати як добавку до високооктанових бензинів, а також постачати на експорт. Проте за інформацією з наших джерел у реалізації цього проекту є істотні проблеми, пов’язані з якістю устаткування, яке постачали з Китаю.

Євген Пущик