На захист Кобзаря

Відзначаючи 195-річчя світлої днини — народження нашого найвидатнішого поета-патріота Тараса Шевченка, хотілось би в його честь писати лише про високе і радісне. Одначе, на жаль, доводиться вести мову і про економічну кризу, і про наші негаразди в суспільно-громадській злагоді та про боротьбу за наші українські цінності і ідеали.

Коли чуємо слова «Тарас Шевченко», то постає в очах наша Україна. І тотожно — зі словом «Україна» в уяві бачиться Велет-Кобзар. Тому й наші недруги, замахуючись на Україну, — б’ють по нашому славетному поету, а паплюжачи його святе ім‘я — відчувають садистську насолоду від наруги над Україною. Отже й доводиться давати відсіч таким геростратівським спробам.

Суттєвою поміччю в цій боротьбі була поява в 2006 році публікації академіка Івана Дзюби «Шевченкофобія в сучасній Україні», в якій висміяно спроби послідовників Бузини.

Одначе ні сам Бузина, ні його покровителі не заспокоїлись: перевидають бузинську «класику» (і поширюють її разом з пристойною літературою), а самому Бузині газета «Сегодня» виділяє місце для опльовування історичних реалій України, де цей «нащадок козаків» (так він себе подає) не забуває час від часу злим і брудним словом згадати й Тараса Шевченка.

Не можна сказати, що українська громада спо­кійно, без обурення спри­ймала пасквілі Бузини на адресу Т.Ше­в­ченка і на свою власну… Бузині й стусанів надавали... Одначе наш «найсправедливіший» суд чомусь (?!) не бачив в діях пасквілянта того, що завжди так чи інакше осуджується в цивілізованому світі. Після розповсюдження рік тому в Шевченківські дні моєї книжечки «Зупинимо наругу над Т.Шевченком, укра­їн­цями і Україною!!!» (Київ, «Просвіта», 2008) з’ясувалось (все ж таки повідомили з Верховного Суду України), що ще в 2005 ро­ці цей високий Суд визнав справедливість нашої, заявників, касаційної скарги відносно того, що наша апеляційна скарга на несправедливе рішення Подільського райсуду в позові проти Бузини (на захист Т.Шевченка) не була розглянута по суті і тому вона підлягає перегляду! Про таку ухвалу Верховного суду нам, заявникам, своєчасно ніхто чомусь не повідомив (як з Подільського, так і з вищих судів; друзі Бузини, видно, є скрізь)!..

Отже, шановні Українці, якщо ми воліємо стати на захист честі і гідності нашого Велета-Поета та на захист своїх власних українських чеснот, то можемо і слід це робити.  

Василь Кузьменко,
професор, член НСЖ України