Газпром відмовляється від України?

Підсумки недавнього російсько-українського газового конфлікту змусили Москву серйозно задуматися про зниження транзитної залежності від Києва і Мінська в питанні поставок газу в Європу. Учора керівництво Газпрому заявило про плани щодо збільшення потужності газопроводу Південний потік з 31 млрд. куб. м до 47 млрд. куб. м на рік, пише Независимая газета.

З урахуванням споруджуваного газопроводу Nord Stream загальна потужність розроблюваних альтернативних маршрутів має становити понад 100 млрд. куб. м щорічно. 

Реалізація цих планів завдасть удару по ролі України і Білорусі як основних транзитерів російського газу в Європу, щоправда, за умови, що концерн відмовиться від планів щодо різкого збільшення своєї частки на ринках Євросоюзу. 

«Ми не тільки плануємо запустити Північний потік (Nord Stream. — НГ) потужністю 55 мільярдів кубометрів і Південний потік потужністю в 31 мільярд, а також збільшити транзитну потужність Південного потоку ще на 16 мільярдів кубометрів», — заявив учора заступник голови правління Газпрому Олександр Медведєв в інтерв’ю телеканалу Russia Today. На думку менеджерів Газпрому, цей крок буде економічно виправданий. «Попит є, і мати газопровід потужністю в 47 мільярдів кубометрів набагато економніше, ніж 31 мільярд», — підкреслив Медведєв.

Нова ініціатива концерну була озвучена не випадково: ще 16 січня, у самий розпал газової війни з Україною, президент Дмитро Медведєв висловлював своє невдоволення залежністю Росії в транзиті одного зі своїх головних експортних продуктів від сусідніх країн, зокрема України. У зв’язку з цим він дав доручення уряду звернути увагу на питання про збільшення потужності як Південного, так і Північного потоків, тому що ми не можемо до такого ступеня залежати від однієї транзитної держави. Судячи з усього, вказівки президента починають виконуватися. Не виключено, що в недалекому майбутньому буде скорегована потужність не тільки Південного, а й Північного потоків. 

Експерти погоджуються з економічною доцільністю збільшення потужності Південного потоку. Згідно з приблизними підрахунками провідного аналітика ІК Файненшл Брідж Дмитра Александрова, економія може в цьому разі становити близько 150-160 млн. дол. на рік. 

Введення в дію нових маршрутів може створити серйозну конкуренцію транзиту через територію України, якою зараз йде близько 60% російських поставок газу в Європу, вважає аналітик ІК Церіх Кепітал Менеджмент Віктор Марков. «У 2009 році по Україні має пройти трохи більше 120 мільярдів кубометрів газу, тому перспектива втратити 102 мільярдів кубометрів, з огляду на нові потужності планованих газопроводів, виглядає істотною», — зазначає аналітик. До того ж не варто забувати про газопровід Ямал-Європа, потужність якого становить близько 33 млрд. куб. м на рік, що проходить територією Білорусі. 

Щоправда, поки перспективи повної відмови Газпрому від українського транзиту виглядають туманно. Александров зазначає, що альтернативні газопроводи не зможуть запрацювати на повну потужність раніше ніж 2015 року. «Очікується, що перша гілка Північного потоку потужністю 27,5 мільярда кубометрів на рік буде введена в 2012 році, друга — аналогічною потужністю — до 2015 року. Південний потік збираються здати також до 2015 року, — зазначає експерт. — У разі реалізації цих планів відмовитися від транзиту територією України буде досить легко, однак не можна забувати про проблеми, з якими стикається Росія при будівництві того ж Nord Stream, через які терміни його введення постійно коригуються».

Крім того, на думку експертів, Москві доведеться відмовитися від планів щодо збільшення поставок газу в Європу, що може негативно позначитися на іміджі Росії як надійного постачальника газу. Експерти зазначають, що у 2009 році Газпром планує поставити в Європу близько 170 млрд. куб. м російського газу.

«Плани самого Газпрому з видобутку газу на цей рік становлять 550 мільярдів кубометрів, — нагадує Александров. — До рівня в 600 мільярдів кубометрів концерн планує вийти лише до 2015 року, до 2020 року план видобутку підвищено до 650 мільярдів кубометрів». При цьому досі не відомо, наскільки можуть зрости потреби в газі самій Росії. Зі слів Александрова, в таких умовах чинні довгострокові контракти будуть виконані, однак будь-яких жорстких зобов’язань щодо збільшення поставок немає. Їх відсутність дає змогу вирішувати питання з поставками на більш віддалений термін з урахуванням поточної ситуації.