СІМЕЙНИЙ підряд чи медична МАФІЯ?

Усі знають, що таке візит до лікаря — це витрачання грошей. Але Конституція України гарантує нам безплатну медицину — стаття 49: «У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безплатно; мережа таких закладів не може бути скорочена». А оскільки Бог християн учив ділитися, то й лікарі також вимушені ділитися: із начальниками та перевіряльниками.

Не багатьом відомо, що за часів мера Омельченка був потрібен дозвіл начальника київської медичної галузі: для успішного початку медичного бізнесу чи отримання достатнього фінансування лікарень, для самостійного вирішення питань про закупівлю ліків або медичних приладів. Проводимо паралелі та зробимо висновки. Візьмемо Центральну міську клінічну лікарню Києва (Жовтнева лікарня). Про неї вже стільки писали, що і я вирішив написати — для підсумку.

Знайомтеся, ось «герої-керівники» цієї теми.

Валерій Григорович Бідний — зять екс-голови Верховної Ради і почесного президента Тендерної палати України Олександра Ткаченка (№8 у списку Комуністичної партії України), заступник міністра охорони здоров’я, колишній заступник колишнього голови Київської міської держадміністрації О.Омельченка (№13 у списку блоку «Наша Україна — Народна самооборона”), колишній головний лікар Центральної лікарні. Бідний Валерій десять років керував столичною медициною, тоді він був керівником Ю.Гайдаєва (№5 у списку Комуністичної партії України, міністр охорони здоров’я), який очолював лікарню швидкої меддопомоги.

Алла Пешко — завідувач міського центру ендокринології Центральної лікарні, дружина Валерія Бідного, дочка Олександра Ткаченка, колишній виконувач обов’язків головного лікаря Центральної лікарні.

Валентин Бідний — колишній головний лікар Центральної лікарні, син Валерія Бідного. За часів, коли батько був у заступниках Омельченка, Київрада виділила Валентину 1,3 га землі заповідника «Пуща Водиця».

Усіх їх, як ви помітили, об’єднують: родинні зв’язки, медична галузь (одна із найприбутковіших у столиці) та «естафетна паличка» — «обов’язки» головного лікаря у Центральній лікарні.

У часи Омельченка громадська організація «Українське демократичне коло» провела всеукраїнське опитування. Отримані дані показали: 92% опитаних вважає, що корупція та хабарництво притаманне медичним установам.

Маленький екскурс в історію лікарні

Закінчення забудови історичного центру Києва припадає на кінець ХІХ — початок ХХ століть. Центральну лікарню будували на благодійні кошти. На початку лікарня називалася Олександрівська, 1922 р. її перейменували — дали ім’я Жовтневої революції. На початку 70-х ХХ століття розпочалася грандіозна реконструкція лікарні, що тривала майже двадцять років. Побудували кардіологічний та інфекційний центри, блок допоміжних служб, замінили всі підземні комунікації, створили нові відділення спеціалізованої меддопомоги. 1978-го розширили інфекційне відділення, відкрили відділення кардіологічної реанімації, друге ревматологічне, відділення радіоізотопної діагностики, урологічний центр тощо. У 1991 р. Київську міську Ордена Трудового Червоного Прапора клінічну лікарню №14 ім. Жовтневої революції перейменували на Київську міську клінічну лікарню №14. Слава колишньої Жовтневої гриміла не тільки в нашому місті та Україні — лікарню знав весь СРСР. У 1993 лікарня вона почала називатися Центральною міською клінічною лікарнею (потрібно було цього разу назвати «імені панів Бідних»). Сюди прагнули потрапити люди, які мають проблеми зі здоров’ям, з усього пострадянського простору. Центральна лікарня існує вже 130 років (останні півтора десятка років під керівництвом Бідних) і є однією з найбільших, старих багатопрофільних лікарень у Києві. Територія лікувального закладу становить 20 га. Лікарня є основною клінічною базою Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця й об’єднує 10 клінік, у яких працюють 365 лікарів, 685 медсестер та 435 санітарок.

Сучасний стан лікарні

А ось свіжі повідомлення від людей (котрі подзвонили на 051 до Call-Центру київської влади) щодо Центральної лікарні (мовою оригіналу, без конфіденційних даних):

ЛІКАР КАРДІОЛОГІЧНОЇ РЕАНІМАЦІЇ ЖОВТНЕВОЇ ЛІКАРНІ ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ЛІКУВАТИ БАБУСЮ ЗАЯВНИЦІ, ***, І ВИМАГАЄ ЗА ЦЕ ХАБАРА.

* * *

У СЕСТРИ ЗАЯВНИЦІ *** *** СТАВСЯ НАПАД ГОСТРОГО БОЛЮ В ГОРЛІ, ЧЕРЕЗ ГОДИНУ ВОНА ВЖЕ НЕ МОГЛА РОЗМОВЛЯТИ ТА НОРМАЛЬНО ДИХАТИ. ВИКЛИКАЛИ 03, ПРИЇХАЛА БРИГАДА №17, ВІДВЕЗЛИ В ЖОВТНЕВУ ЛІКАРНЮ. ТАМ ВСТАНОВИЛИ ДІАГНОЗ «ГОСТРИЙ АБСЦЕС», АЛЕ ПРИЙНЯТИ ТА НАДАТИ ПЕРШУ ДОПОМОГУ ВІДМОВИВ ЧЕРГОВИЙ ЛІКАР ***, ТОМУ ЩО ХВОРА НЕ МАЛА КИЇВСЬКОЇ РЕЄСТРАЦІЇ. ХВОРУ НАПРАВИЛИ ДО ОБЛАСНОЇ ЛІКАРНІ, ДЕ ЇЙ ВСТАНОВИЛИ ДІАГНОЗ «ГОСТРА ФОРМА ГНОЙНОЇ АНГІНИ», ЗАПРОПОНУВАЛИ ГОСПІТАЛІЗАЦІЮ ДО ІНФЕКЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ, ХОЧА ХВОРА МАЄ ДИТИНУ, ЯКІЙ ТРИ ТИЖНІ. ЗАЯВНИЦЯ СКАРЖИТЬСЯ НА ТЕ, ЩО ХВОРІЙ НЕ НАДАЛИ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ В ЖОВТНЕВІЙ ЛІКАРНІ, ХОЧА ВОНА МАЛА ВИСОКУ ТЕМПЕРАТУРУ ТА БУЛА У ВАЖКОМУ СТАНІ Й НЕПРАВИЛЬНО ВСТАНОВИЛИ ДІАГНОЗ. ПРОХАННЯ РОЗІБРАТИСЯ 3 ЦІЄЮ СИТУАЦІЄЮ ТА НАДАТИ ПОЯСНЕННЯ ЗАВНИЦІ.

* * *

ЗАЯВНИЦЯ СКАРЖИТЬСЯ НА ХАЛАТНЕ СТАВЛЕННЯ ЛІКАРЯ УРОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ (***) ДО ПАЦІЄНТІВ В ЖОВТНЕВІЙ ЛІКАРНІ.

* * *

ЗАЯВНИЦЯ СКАРЖИТЬСЯ НА ПРАЦІВНИКА КИЇВСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЛІКАРНІ (ЖОВТНЕВА ЛІКАРНЯ), А САМЕ НА ЧЕРГОВОГО УРОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ, ЯКИЙ *** БЛИЗЬКО 12-ОЇ ГОДИНИ ВІДМОВИВСЯ ПРИЙНЯТИ ЇЇ ЧОЛОВІКА (***). ПРОХАННЯ ВЖИТИ ЗАХОДІВ.

* * *

ЗАЯВНИЦЯ ТА ЇЇ ЧОЛОВІК — *** ІНВАЛІД 1-ОЇ ГРУПИ , ЛІКВІДАТОР АВАРІЇ НА ЧАЕС, ЯКИЙ ХВОРІЄ НА ПОШИРЕНИЙ ПСОРІАЗ ТА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ, ЗВЕРТАЮТЬСЯ 3 ПРОХАННЯМ ПРО ДОПОМОГУ. У ШКІРНО-ВЕНЕРОЛОГІЧНОМУ ДИСПАНСЕРІ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ БУЛО ДАНО НАПРАВЛЕННЯ НА ЛІКУВАННЯ У ЖОВТНЕВУ МІСЬКУ ЛІКАРНЮ НА ВУЛ. ШОВКОВИЧНА, 39/1. ЗАЯВНИЦЯ *** ДОМОВИЛАСЯ ПРО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ХВОРОГО І3 ЗАВІДУВАЧЕМ ШКІРНОГО ВІДДІЛЕННЯ. СЬОГОДНІ ЗАЯВНИЦЯ ВИКЛИКАЛА СЛУЖБУ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТА ПРИВЕЗЛА ЧОЛОВІКА ДО ЛІКАРНІ, АЛЕ ЧЕРЕЗ ВІДСУТНІСТЬ ЗАВІДУВАЧА І НА ТІЙ ПІДСТАВІ, ЩО У ХВОРОГО Є СУПУТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ (ХВОРОБА СЕРЦЯ) В ПРИЙОМІ ДО ЛІКАРНІ БУЛО ВІДМОВЛЕНО. ЗАЯВНИЦЯ У РОЗПАЧІ, ВЕЗТИ ХВОРОГО ЧОЛОВІКА В ІНШУ ЛІКАРНЮ НЕ МОЖНА, ВІН У ВАЖКОМУ СТАНІ. ПРОХАННЯ ДОПОМОГТИ ВЛАШТУВАТИ ХВОРОГО НА ЛІКУВАННЯ У ШКІРНЕ ЧИ КАРДІОЛОГІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ ЖОВТНЕВОЇ ЛІКАРНІ.

* * *

ЗАЯВНИЦЯ СКАРЖИТЬСЯ НА ТЕ, ЩО В ЖОВТНЕВІЙ ЛІКАРНІ (УРОЛОГІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ), В ЯКІЙ ЛЕЖИТЬ ЇЇ ЧОЛОВІК ***, ЛІКАР ЯКИЙ ЙОГО ЛІКУЄ, КАЖЕ, ЩО ЗАЯВНИЦЯ ПОВИННА ЗАПЛАТИТИ 100 ГРН ЗА КОЖНИЙ ДЕНЬ ЛІКУВАННЯ. У ЗАЯВНИЦІ ТАКИХ ГРОШЕЙ НЕМАЄ.

* * *

ЗАЯВНИЦІ ЗРОБИЛИ ОПЕРАЦІЮ НА СЕРЦІ В ЖОВТНЕВІЙ ЛІКАРНІ. АЛЕ ДУЖЕ НЕВДАЛО, ПІСЛЯ НЕЇ ПОЧАЛАСЯ СИЛЬНА КРОВОТЕЧА, ВНАСЛІДОК ЧОГО ПОЧОРНІЛО ТІЛО. ЗАЯВНИЦЯ ПОЧАЛА СИЛЬНО КАШЛЯТИ, ЗАДИХАТИСЯ, АЛЕ ЛІКАР НЕ МОЖЕ ВИЗНАЧИТИ ПРИЧИНИ. ВОНА ЗАПЛАТИЛА ЗА ОПЕРАЦІЮ 40 000 ГРН, А ЗАРАЗ РОБЛЯТЬ ТАКІ ОПЕРАЦІЇ БЕЗПЛАТНО. ПРОХАННЯ НАПРАВИТИ КОМПЕТЕНТНОГО ЛІКАРЯ ДЛЯ ОБСТЕЖЕННЯ.

* * *

ЧОЛОВІКОВІ ЗАЯВНИЦІ*** — ВЕТЕРАНУ ВІЙНИ, В ЖОВТНЕВІЙ ЛІКАРНІ *** ЗДІЙСНИЛИ ОПЕРАЦІЮ НА СЕРЦІ. ХІРУРГ-КАРДІОЛОГ *** ПОВІДОМИВ, ЩО КЛАПАН — БЕЗПЛАТНИЙ, АЛЕ САМА ОПЕРАЦІЯ КОШТУЄ 400 ЄВРО. ЦЮ СУМУ ЗАЯВНИЦЯ СПЛАТИЛА. ТАКОЖ ЛІКАР СКАЗАВ, ЩО *** ВИПИШЕ ПАЦІЄНТА ДОДОМУ. АЛЕ Ж ЧИ МОЖЛИВО ВИПИСАТИ ЧОЛОВІКА ЧЕРЕЗ 8 ДІБ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ ІЗ ЗАМІНИ КЛАПАНА? ВІН У ТЯЖКОМУ СТАНІ І ПОТРЕБУЄ СТАЦІОНАРНОГО ЛІКУВАННЯ. ПРОХАННЯ РОЗІБРАТИСЯ В СИТУАЦІЇ.

* * *

ГРОМАДЯНИН СКАРЖИТЬСЯ НА ТЕ, ЩО В «ЖОВТНЕВІЙ ЛІКАРНІ» №1 ЙОМУ НАДАЛИ НЕ- ДОСТОВІРНУ ДОВІДКУ. У ЗАЯВНИКА БУЛА ЧЕРЕПНО-МІЗКОВА ТРАВМА В 1990 РОЦІ, А В ДОВІДЦІ ЗАПИСАЛИ «ЗАГАЛЬНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ». ГРОМАДЯНИН ПРОСИТЬ, ЩОБ У ПЕНСІЙНЕ ПОСВІДЧЕННЯ ВНЕСЛИ, ЩО ІНВАЛІДНІСТЬ НАДАЛИ ЧЕРЕЗ ЧЕРЕПНО-МІЗКОВУ ТРАВМУ, А НЕ ЧЕРЕЗ ЗАГАЛЬНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ.

* * *

ГРОМАДЯНКА ПРОСИТЬ, ЩОБ ЇЇ ПРИЙНЯЛИ ДО ЛІКАРНІ НА ВУЛИЦІ БОГАТИРСЬКА, 7 ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ШКІРИ. ЗАВІДУВАЧ ЛІКАРНІ ВІДМОВИВ, ОСКІЛЬКИ, ЗА СЛОВАМИ ЗАЯВНИЦІ, «БОЇТЬСЯ, ЩО ВОНА В ЦІЙ ЛІКАРНІ ПОМРЕ». ГРОМАДЯНКА ПРОХОДИЛА КУРС ЛІКУВАННЯ У «ЖОВТНЕВІЙ ЛІКАРНІ», АЛЕ, КРІМ ДИМЕДРОЛОВОЇ МАЗІ, ЇЙ НІЧОГО НЕ ВИПИСУВАЛИ. ПРОХАННЯ ДОПОМОГТИ.

* * *

ЗАЯВНИК ЗВЕРНУВСЯ У ЖОВТНЕВУ ЛІКАРНЮ (УРОЛОГІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ), ДЕ ЛІКАРІ ВЗЯЛИ ВСІ АНАЛІЗИ НА ОБСТЕЖЕННЯ. ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ АНАЛІЗІВ ЗАЯВНИКОВІ ПОТРІБНА ОПЕРАЦІЯ СЕЧОВОДУ. АЛЕ ЛІКАР *** ВИПИСАВ ЗАЯВНИКА З ЛІКАРНІ І ВІДМОВИВСЯ ВИСЛУХАТИ. ПРОХАННЯ ВЖИТИ ЗАХОДІВ.

* * *

ЗАЯВНИЦЯ ПРОХОДИТЬ ЛІКУВАННЯ У ЖОВТНЕВІЙ ЛІКАРНІ: КАРДІОЛОГІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ ( 5 КОРПУС) ПАЛАТА №*** . У ПАЛАТАХ ЖИВУТЬ ТАРГАНИ.

У лікарні можна не тільки корупція, а й розбиті під’їзди, напіваварійні корпуси, палати давно без ремонту, навіть косметичного. Колишнє керівництво лікарні переселило «швидку допомогу» у підвал одного з корпусів, де екстрена служба працює й досі. Ремонту потребують відділення нейрохірургії, гінекології, шкірно-венерологічне відділення, неврології, офтальмології (недавно мер Черновецький з київського бюджету терміново виділив лікарні близько 10 млн грн на вирішення цих проблем).

Таку картину життя Центральної лікарні намалювало багаторічне правління сімейства зовсім НЕ БІДНИХ лікарів-керівників. Вони «надали прихисток» у лікарні касі ПриватБанку, суб’єкту підприємницької діяльності Щеглюк В.Г., Київській філії ЗАТСП «Галінстрах», комерційній клініці Гонгальского (там тільки консультація професора коштує 430 грн), малому приватному підприємству «СИНТЕЗ» та іншим цікавим бізнес-структурам.

Як «не бідні» лікарняну земельку збиралися «освоїти»

2002 року (початок «освоєння”) — керівництво лікарні уклало договір з двома бізнес-структурами — мовляв, ті побудують нову поліклініку, господарський блок та патологоанатомічне відділення, натомість лікарня віддасть їм під забудову кілька гектарів своєї землі. Бізнес-структури запланували, що на цих землях зведуть два житлові будинки, офісний центр і підземні парковки. ЗАТ «Українська промислово-інвестиційна корпорація «Проміндустрія» (інвестор забудови ЗАТ «Метрика») та ТОВ «Фінансово-будівельна компанія «Еліта-центр» (вона пізніше продасть Проміндустрії свої права на забудову) підписали угоду з лікарнею. 2003 р. рішенням Київської міської ради (за підписом Омельченка) узаконили ці домовленості. У 2004 р. корпус поліклініки знесли, але до досі нічого не побудували, зараз там чудове пустирище. Кілька гектарів туди, кілька гектарів сюди. Землі багато — чому б і ще комусь не «віддати”?

2005 р. (за часів Омельченка) Київрада передає товариству з обмеженою відповідальністю «Білдінг Ко ЛТД», із подальшим їх знесенням на вулиці Пушкінській, 22-а (дев’ять корпусів загальною площею 3 130 кв. м) Центральної лікарні. Також мали щось побудувати — мовляв, для лікарні. Зрозуміло, хто увесь час ініціативу проявляє? Голова сімейства далеко НЕ БІДНИХ людей. Але ніхто з бізнес-структур для лікарні нічого не будував, чогось чекали. Ще землі?! А потім, коли все затихне, можна й тишком-нишком… Однак блок Черновецького ініціює скасування земельних рішень Київради (часів Омельченка). Хоча п’яні робітники продовжують рити траншеї для комунікацій…

Лікарняна «комерція»

Писати багато не доводиться — надто багато вартий один з прикладів, наведений за інформацією Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю Міністерства внутрішніх справ України:

(Друкується мовою оригіналу, без конфіденційних даних)

У ГРУДНІ 2003 РОКУ СЛІДЧИМ УПРАВЛІННЯМ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ МВС УКРАЇНИ В КИЄВІ ЗА МАТЕРІАЛАМИ СПІВРОБІТНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ БОРОТЬБИ З ЕКОНОМІЧНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ ПОРУШЕНО КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ ЗА СТ.190 Ч.3 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ. ПРИВОДОМ ВІДКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ СТАВ ФАКТ ЗАВОЛОДІННЯ ГРОШОВИМИ КОШТАМИ СЛУЖБОВИМИ ОСОБАМИ ВІДДІЛЕННЯ ПРОМЕНЕВОЇ ДІАГНОСТИКИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ МІСЬКОЇ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ М. КИЄВА. ЗГІДНО З РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗСЛІДУВАННЯ, ОБВИНУВАЧЕННЯ ПРЕД’ЯВЛЕНЕ ЧОТИРЬОМ ПРАЦІВНИКАМ ВІДДІЛЕННЯ ПРОМЕНЕВОЇ ДІАГНОСТИКИ. НАДАЛІ СТОСОВНО КОЖНОГО ФІГУРАНТА МАТЕРІАЛИ БУЛИ ВИДІЛЕНІ В ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ ТА У ЛИПНІ 2004 РОКУ ДІЇ ОБВИНУВАЧЕНИХ ПЕРЕКВАЛІФІКОВАНО НА ТАКІ, ЩО ПІДПАДАЮТЬ ПІД ОЗНАКИ Ч.1 СТ.184 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.

НАПРИКІНЦІ 2004 РОКУ КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ НАПРАВЛЕНО ДО СУДУ, ДЕ Й БУЛО ЇХ РОЗГЛЯНУТО.

Керувала й керує відділенням променевої діагностики Наталя Макомела (дружина одного з колишніх керівників медичної галузі Романа Макомели). Загалом інші відомства також проводили перевірки у лікарні, але гроші, гроші і знову гроші…

Обладнання лікарні, апартаменти класу «люкс» і судова тяганина

У 2007 р. спеціальна комісія виявила цілу низку порушень: залишки коштів, передбачених для придбання медикаментів, накопичувалися у лікарні понад 6 місяців (за інструкцією не більш як місяць); у приймальному відділенні хірургії Центральної міської клінічної лікарні вимагали плату за такі послуги, як зняття пов’язки, зняття швів, гнійну перев’язку тощо; було виявлено факти недбалого ставлення до дорогого обладнання. А в одному з приміщень лікарні знайшлися шикарні апартаменти (з окремим виходом у двір, шкіряним м’яким куточком «Париж», холодильником «ARGO», заповненим посудом сервантом, бенкетним столом, відеотехнікою, кондиціонером та автономною системою опалення) — двокімнатний люкс, що складається з передпокою, ванної кімнати, туалету та стаціонарної кухні. У лікарні знайшлося обладнання, яке коштує від двох з половиною до тринадцяти млн грн, а термін експлуатації розрахований на 15-20 років. Але чомусь за кілька років техніка вийшла з ладу і тепер висить на балансі! Можливо, це якесь застаріле чи списане обладнання, а нове, куплене за наш рахунок, «віддали» комерційним фірмам? Навколо Центральної лікарні уже був скандал з обладнанням, тоді з ядерно-магнітним резонансним томографом вартістю 600 тисяч грн. Крім того, ще раніше близько 7 млн грн були освоєні під час керівництва БІДНОГО.

Київська влада, реагує і врешті звільняє з посади головного лікаря Центральної міської клінічної лікарні Валентина БІДНОГО (за грубі фінансові порушення та бездіяльність). Але перед звільненням Валентин БІДНИЙ призначив головним лікарем свою мачуху Аллу ПЕШКО (батько ж його призначив — отже, треба естафету передавати). Тоді колектив центральної лікарні звернувся до начальника Головного управління охорони здоров’я з проханням призначити їм іншого керівника. Головне управління зробило таке призначення. Однак Алла ПЕШКО подала до суду. Потім ще раз подала, і ще раз — так почалася судова тяганина.

Світло на тіньові оборудки керівництва лікарні міг би пролити Іван Кокодзей (завгосп Центральної лікарні), однак він зник перед початком перевірки. Іван Кокодзей 20 років (!) обіймав посаду заступника головного лікаря з технічної частини Центральної міської клінічної лікарні, був чудовим плавцем і спортсменом.

«Кінці» у воду...

Як повідомила міліція Оболонського району столиці, труп Івана Кокодзея знайшли у затоці річки Дніпро з різаною раною грудної клітки та відрізаною рукою.

Сергій Плужник
Інтернет-видання «Майдан»