Хто провокує кримських татар?

На початку грудня у Сімферополі відбулася перша сесія V Курултаю кримськотатарського народу. У цьому не було б нічого дивного, якби не популістська політика тиску, яку розгорнув меджліс після 9 грудня.

Курултаю передували події, які вже після 9 грудня лідери меджлісу назвуть «розгулом російського шовінізму». Нагадаємо їх. На початку липня Сімферопольська міська рада з ініціативи «Руського блоку» приймає рішення про встановлення у центрі Сімферополя пам’ятника Катерині ІІ. Випадково це чи ні, але саме в цей момент у столиці автономії проходив з’їзд козаків (це слово Мустафа Джемільов завжди каже у лапках) Росії, Білорусі та України. Зустріч двох сторін — кримськотатарської та козацької — першою була сприйнята як намагання якихось проросійських сил втрутитися в ситуацію. Однак цього разу крихкий міжнаціональний спокій вдалося зберегти. Потрібно зазначити, що більшість кримчан на цю ситуацію не звернули належної уваги. Свого часу кримські татари виступали проти встановлення пам’ятної групи, присвяченої Ялтинській конференції 1945 року, особливо протестуючи проти присутності в ній фігури Йосипа Сталіна. Намагання притягнути до вшанування історичних подій чиїсь злі бажання розпалити міжнаціональні зіткнення щонайменше здаються смішними. Але це зовсім не заважає лідерам кримськотатарського народу тицяти російський фактор куди можна й не можна. Так, наприклад, було і з зіткненням 1 листопада у м. Сімферополь. Тоді це були зіткнення між кримськими татарами та охороною, яка була найнята фірмою «Олві-Крим» за ділянку, яку цьому підприємству було виділено під будівництво квартир з подальшим продажем. За нашою інформацією, планувалося, що побудовані квартири продаватимуться кримським татарам за рахунок або місцевого, або державного бюджету. Але лідери меджлісу подали ситуацію так, нібито директор «Олві-Крим» навмисно найняв кількасот молодих осіб, аби вигнати кримських татар з ділянки, яку йому виділили, за версією Мустафи Джемільова, за кількасоттисячний хабар. Директора звинуватили також у тому, що він фінансував міжнаціональне зіткнення. Мустафа Джемільов так прокоментував цю ситуацію на першій сесії V Курултаю: «…в этой стране не только можно вести бешеную пропаганду против какой-то национальности, но и нанимать за деньги людей для нападения на них» (цитату наведено мовою оригіналу). Російський фактор якимось дивним чином було знайдено і в подіях на плато Ай-Петрі через тиждень після зазначеної події у Сімферополі. Нагадаємо, що зіткнення між співробітниками спецпідрозділу «Беркут» та кримськими татарами сталося через незаконне будівництво. Було рішення суду, згідно з яким мала бути знесена частина будівлі, побудована за межами виділеної ділянки. Цю постанову власник кафе неодноразово ігнорував. Саме тому на плато прибув судовий виконавець у супроводі співробітників міліції. Силова техніка була підігнана пізніше і розміщувалася не на самому плато. Можливо, співробітники «Беркута» й перевищили свої повноваження, але й кримські татари там не відпочивали. Винні у подіях на Ай-Петрі були обидві сторони.

Названі події, а також давні питання виділення землі Мустафа Джемільов на Курултаї охарактеризує так: «Словом, мы имеем дело с откровенным русским фашизмом, которым пропитаны снизу доверху все структуры власти автономии и который находит поддержку в высших эшелонах власти в Киеве. Поэтому прогнозировать мир и стабильность в Крыму очень трудно и крымские татары должны быть готовы к любому развитию событий». Дивно, чи не самі ж кримські татари і придумали цей російський фашизм та шовінізм? Може й ні, але основу дуже добру підклали. Зокрема поширенням у ЗМІ інформації про те, що таємничі російські сили наймають російськомовну молодь для «боротьби з кримськими татарами, які самовільно селяться на проданих землях» (за словами М. Джемільова). Дивно, але така інформація поширюється не лише на території Криму, а й серед молоді Києва. Хлопцям обіцяють у середньому 300 доларів за добу “бойового чергування”. Але, наскільки нам відомо, бажаючих поки що небагато. Мустафа Джемільов 16 грудня у Львові заявив, що у Криму можлива друга Чечня. «Як?», спитаєте ви. За умови формування національних загонів самооборони, на що голова меджлісу наклав вето. Але, за словами того ж таки Джемільова, відповідному відділу меджлісу доручено вивчити правовий бік можливості їх створення. Такі слова, очевидно, — продовження погрози Рефата Чубарова від 10 грудня: «Мы будем и дальше давить на власть, которая не хочет вести честный диалог по поводу земли в Крыму, и не только с крымскими татарами. Другого языка крымская власть, к сожалению, не понимает». Ми навмисно наводимо слова пана Чубарова мовою оригіналу, щоб не було претензій. Цікаво, про який чесний діалог говорить заступник голови меджлісу, коли його безпосередній керівник дає фактичне добро на самозахоплення? Наведемо підтвердження цьому, знов-таки мовою оригіналу. З інтерв’ю АМІ «Новини-Україна»: «…иногда получается так, крымский татарин занял участок на этом самозахвате, но он не уверен, что там он сможет его получить, поэтому берет на всякий случай в другом месте, вдруг там что-то обломится.

Эту тему обсуждали на национальном съезде, где я четко сказал, что в качестве противодействия спекулятивным заявлениям, местному нашему Меджлису необходимо провести тщательные проверки того, кто находится на этих самостроях, имеют ли они достаточно утверждающих документов, о том, что они никогда не получали землю и действительно имеют право на землю, и провести такого рода чистку на всех наших самостроях.

Но главное решение проблемы в том, что власти должны скорее, как можно скорее, оформлять документы и действительно передавать людям землю. Тогда все эти разговоры прекратятся. Есть такая договоренность с Советом министров, что когда речь пойдет уже о выделении земли, списки кому следует, а кому нет, должны подписывать региональные Меджлисы, потому что они лучше знают, кто получал землю, а кто нет, кто имеет право, а кто нет».

З виступу на першій сесії V Курултаю: «…мы вынуждены констатировать, что самовольное занятие нашими соотечественниками земель пустующих или выделенных явно незаконно различным чиновникам, самим депутатам или коммерческим структурам, остается пока вполне оправданным средством по некоторой защите своих прав в земельном вопросе. Однако это вовсе не означает, что Меджлис должен поддерживать исключительно все самозахваты.

Самовольное занятие может быть оправдано только в том случае, если были предварительные заявления соотечественников, имеющих право на получение земельных участков, в соответствующие властные инстанции и получен явно немотивированный отказ, а также когда имеются достоверные сведения о том, что истребуемая земля, как следствие дискриминации крымских татар или коррупции, передается иным лицам или коммерческим структурам. Решения о самовольном занятии земельных участков должны быть обязательно согласованы с местными и региональными меджлисами, которые лучше чем кто-либо осведомлены с ситуацией в земельном вопросе в их районах и поселках. Эти же органы местного национального самоуправления должны, после тщательной проверки представленной претендентами на получение земельных участков документации, утверждать окончательные списки соотечественников на получение земли. Такие меры в какой-то мере предотвратят различные спекуляции в прессе о том, что якобы самозахватами занимаются люди, которые не имеют прав на получение земельных участков, но желают просто на этом заработать. Одновременно следует тщательно проверять все поступающие сведения о каких-либо нечистоплотных махинациях с землей со стороны наших соотечественников и в случае подтверждения незамедлительно изгонять таковых из самовольно занятых земельных участков».

Про яку чесність можна говорити, коли керівник народу дозволяє самозахоплення земель? Чи може діалог бути чесним, якщо вирішення питання про те, кому потрібна земля, а кому ні, бере на себе меджліс? Чому Мустафа Джемільов виключає можливість корупції серед членів меджлісу?

Такі закиди з боку меджлісу не тільки не поліпшують ситуацію в Криму, а навпаки, загострюють її. Зокрема, слова Мустафи Джемільова стосовно можливості виникнення другої Чечні в автономії та розгулу російського шовінізму викликали велике обурення в Росії і стали поштовхом до появи низки публікацій в російських ЗМІ. Зокрема, «Нова газета» від 24 грудня у статті «Крымский узел. Земельный передел на полуострове перерастает в конфликт» дозволяє такий закид, коментуючи останні земельні зіткнення у Криму: «Официальный Киев действительно никак не реагирует на ситуацию. Только в момент, когда в ноябре все было готово к началу военного конфликта, пропрезидентская партия «Народный Союз — Наша Украина» выступила с политическим заявлением, в котором обвинила власти Крыма и милицию в провокациях против крымско-татарского народа». Цікаво, у чому Москва побачила ознаки військового конфлікту? Певно в тому, що працівники «Беркута» виконували свої обов’язки у відповідь на напади доволі не мирно налаштованих кримських татар. А може, у пострілах бронетранспортерів, які нібито прогриміли у відповідь на намагання татар захистити своє майно? (за версією «Нової газети»).

Загалом події в Криму більше нагадують добре поставлений комось спектакль. Керівництво меджлісу добре виконало свою роль — йому вдалося розпалити як антиросійські, так і антиукраїнські настрої. Заявивши при цьому, що саме кримськотатарське населення є оплотом міжнаціонального та міжконфесіонального миру в Криму. І що в Криму якісь злі особи незрозумілої національності, але мусульмани за вірою, намагаються налаштувати насамперед кримських татар проти України. Поширюючи при цьому серед російськомовного населення чутки про можливість встановлення в Криму мусульманської держави. Останнє, звісно, посилює антиукраїнські настрої серед населення півострова.

Чим далі розгортаються події навколо кримських татар, тим більше укріплюється думка про те, що режисером вистави є сама Україна. А саме СБУ. На таку думку наштовхує, по-перше, інформація про те, що Росія нібито планує міжнаціональний конфлікт у Криму. Ця інформація на рівні чуток була поширена в деяких ЗМІ (!) з класичним посиланням — «інформовані джерела в СБУ повідомляють». Постає запитання: навіщо це Росії? Поінформоване джерело знає і на це запитання відповідь — щоб залишитися у Криму й після 2017 р. як миротворча сила. Таке пояснення здається щонайменше смішним. Адже рішення про залучення міжнародних миротворчих сил до розв’язання конфлікту на території України приймає президент, Рада національної безпеки та Верховна Рада. Крім того, хіба Росія не має інших засобів залишитися в Криму, крім як розпалювати міжнаціональний конфлікт на території іншої держави? Здається, приклад Грузії та Чечні бодай чогось навчила Москву.

Так, Росія має погану звичку пхати свого носа в українські внутрішньодержавні справи, але щоб доводити справу до міжнаціонального конфлікту?.. Це вже занадто. Скидається на маячню психічнохворого.

Здається, що події у Криму та антиросійсько-антиукраїнські закиди Мустафи Джемільова є добре поставленим спектаклем. Має він кілька цілей. По-перше, трошки полоскотати нерви кримській владі, щоб не розслаблялися. По-друге, загострити й без того гострі стосунки з Росією — щоб ускладнити газові перемови Тимошенко з Путіним. По-третє, хтось і щось таки замислив у Криму. На жаль, поки що достеменно невідомо, хто і що. Та й Мустафа Джемільов вирішив щось мати з усього цього, даруйте, цирку. Одне відомо точно: без руки СБУ в Криму нічого не обійшлося. Свою роль зіграли і проросійськи налаштовані сили — заради наживи. І це не повторювання думки лідера меджлісу про розгул російського шовінізму. Просто нинішнє керівництво Росії (як і наступне) дуже ласе до всіляких негараздів у Криму — треба ж нам зайву шпильку встромити, та ще й якомога глибше.

Ніка Костенко,
Іван Черевичко