Що гарантує наш Гарант?

Давайте уявимо собі цілком не гіпотетичну для нас ситуацію: ви приходите у день виборів депутатів до Верховної Ради або, скажімо, Президента, а виборчі дільниці або виборчі урни заблоковані стільцями, на місці голови виборчої дільниці сидить представник, приміром, Партії регіонів, група молодиків заблокувала комп’ютер і він показує тільки те, що комусь потрібне.

Перевірка відповідних «компетентних» органів, звичайно, скаже, що все в ажурі. Але не треба бути «прохвесором від кібернетики», щоб зрозуміти, що щось тут не те. Схоже, якщо хтось не наведе хоча б елементарний лад у парламенті, на нас чекатиме на чергових виборах саме такий сценарій.

Громадяни України обрали парламент, щоб він працював. Працював за законами, ним же прийнятими, і власним регламентом. Якщо він так працює і ніякі процедурні речі не порушуються, блокування роботи вищого законодавчого органу країни має розглядатися як державна зрада і спроба порушити громадянські права українців. Ми обрали цей парламент, передали своїми голосами депутатам власну волю. Вони повинні її виконувати. Особисто мені може подобатися чи не подобатися та чи інша кандидатура, яка висунута на ту чи іншу посаду, але я не маю права будь-якими діями, крім голосування, сприяти чи заважати її обранню. За мною, як депутатом, стоять тисячі виборців і я кидаю їхні голоси на терези справедливості, голосуючи їхньою, законно оформленою виборами волею. Хай навіть переважить один голос, як це буває скрізь у світі, навіть у найбідніших африканських країнах, але ніхто не має права мені заважати виконати свій конституційний обов’язок, блокувати робоче місце спікера, виривати з рук картки, віднімати, рвати чи їсти виборчі бюлетені. Для цього, до речі, якщо ви ще не забули, у нас і існує гарант виконання конституційних прав громадян, тобто Президент. І нас, рядових громадян, менше всього повинні цікавити чиїсь там дурні амбіції.

Парламент, нагадую вам, обрано 30 вересня, надворі вже зима, а він ще й досі не працює! Яка ганьба на увесь світ! А доки всілякі там гаранти сплять, у нас цілковите безвладдя. Дійшло вже до того, що призначаються ледь не двадцяті заступники міністрів, їх терміново перевозять до Києва, їм надаються чудові квартири, призначають височезну платню, тоді як сотні тисяч киян вже втратили всяку надію отримати житло, тоді як по три родини мешкають у двокімнатних квартирах. Хіба це не ганьба? Чи у нас право на житло гарантоване Конституцією лише «своїм»?

Саме такі люди через цілковиту некомпетентність і довели нашу економіку «до ручки». Спочатку ціни росли по місяцях, потім по днях, а зараз уже й по годинах. Таким людям завжди гарантовано право на високооплачувану роботу. Вони здатні очолити будь-яке міністерство чи відомство. Сьогодні він міністр комунального господарства, а завтра з таким самим успіхом очолить Міністерство оборони, потім освіти чи охорони здоров’я. Погляньте, до чого довели нашу освіту некомпетентні невігласи. Новітні підручники, які «перемогли» на конкурсах Міністерства освіти і науки, навіть програмам, затвердженим тим самим міністерством, не відповідають. Бідні діти, батьки і вчителі просто за голову хапаються. Такого некомпетентного керівництва галуззю ще не було за всі роки незалежності. А що робиться в Міністерстві економіки — страх і жах!

Чи, може, хтось ще не зрозумів, що в нас існує лише взаємне гарантування абсолютно бездарних і злочинних посадовців, які, створивши своєрідний орден, висувають на найвищі посади лише своїх. Я вже неодноразово наголошував, що Україні випало пройти всі етапи формування держави, не обминувши жодного. Класичність нинішнього історичного моменту, який нині переживає Україна, ще й у тому, що він неодноразово описаний політологами світу. Напевно, найвлучніше про це сказали французькі мислителі Луї Повель і Жак Бержьє: «Сучасна цивілізація — це угода владоможців, спрямована на задоволення їхніх претензій. Проте ця угода чинна лише доти, доки не буде укладено нову, щоб здерти з них шкуру».